У Києві презентували доповідь «Українська громада в окупованому Криму: потенціал самозбереження, дискримінація з боку окупантів і підтримка української держави». Автор ‒ кандидат історичних наук, координатор Таврійської національної платформи Андрій Іванець, який у програмі «Кримський вечір» з ведучим Олександром Янковським розповідає про свою роботу.
У Києві презентували доповідь «Українська громада в окупованому Криму: потенціал самозбереження, дискримінація з боку окупантів і підтримка української держави». Автор ‒ кандидат історичних наук, координатор Таврійської національної платформи Андрій Іванець, який у програмі «Кримський вечір» з ведучим Олександром Янковським розповідає про свою роботу.
‒ Що саме ви вивчали, Андрію?
‒ Абсолютно очевидно, що анексія в 2014 році привела до низки наслідків, зокрема до системного порушення прав людини, а також колективних прав деяких етнічних спільнот. Міжнародні організації сходяться в оцінках, що це корінний кримськотатарський народ і громада етнічних українців. Остання ‒ друга за чисельністю, тобто проблема досить серйозна, і її необхідно моніторити.
‒ Як змінювалася кількість українців у Криму з часом після набуття Україною незалежності?
‒ Українська громада повільно, поступово консолідувалася, виникла українська політична еліта, розвинулася художня, наукова еліта. В середньому зріс рівень самосвідомості українців, що живуть у Криму, розвивалися структури громадянського суспільства, був накопичений досвід боротьби за права в сфері культури, освіти. Перепис населення, проведений у 2001 році, в умовах свободи, показував, що в автономії проживає 492 тисячі українців, а в Севастополі ‒ понад 80 тисяч, тобто їх було понад 570 тисяч осіб. І тут нам розповідають у 2014 році, що їх залишилося 344,5 тис. Просто в березні Володимир Путін виголосив свою кримську промову, де сказав, що в Криму проживає 2,2 мільйона осіб, і серед них 350 тисяч українців, всупереч усім даними соцопитувань і переписів. Так і намалювали. Точно так само з так званим референдумом. Маніпуляція цифрами була потрібна, щоб переконати кримську, українську, світову громадськість, що все йде так, як треба Москві, що кількість українців зменшилася.
Російська машина пропаганди, яка розповідала, що Україна ‒ нацистська, фашистська країн
‒ А якщо вас у Криму в 2014 році російські переписувачі питали, якої ви національності, чи можна було відповідати так само вільно, як у 2001-му?
‒ Працювала російська машина пропаганди, яка розповідала, що Україна ‒ нацистська, фашистська країна, що українці ‒ фашисти, бандерівці, практично породження пекла. У самому Криму нинішній колаборант Дмитро Полонський у 2014 році розповідав, що на півострові українців взагалі немає. Це тиск на представників української громади, щоб вони не виявляли свою ідентичність. У підсумку в Криму, в порівнянні з 2014 роком, кількість дітей, які здобувають освіту українською мовою, зменшилася на 98%. Ось вона ‒ свобода вибору.
‒ Тобто в Криму створили такі умови, щоб звести прояви українського в освіті до мінімуму?
‒ Система знищує освіту українською мовою, це теж один з елементів дискримінації. Уже в 2014-2015 роках з навчальних програм дітей незаконно прибрали історію України, українську літературу, вивчення мови. Знищена кафедра філології в Таврійському національному університеті, починають закриватися українські класи. Взагалі, в Росії практично немає українських шкіл. Це механізм, який давно працює на асиміляцію українців у Росії.
В Росії практично немає українських шкіл
‒ Кримчанин, народний депутат України VII скликання Едуард Леонов впевнений, що те, що відбувається в Криму з українцями після 2014 року можна й необхідно називати геноцидом:
«Я вважаю, що з точки зору міжнародного права в Криму відбувається геноцид українства за новим визначенням, яке нещодавно дав Міжнародний трибунал щодо Югославії. Вперше у вироку були згадані нові ознаки геноциду, зокрема й дії, спрямовані на зникнення соціальної групи, соціального прошарку, соціально-політичної групи. Саме це ми спостерігаємо зараз у Криму. Окрім того, що Росія репресує окремих українців на півострові, для соціальної групи українців створюються умови, коли їм неможливо там існувати. Зараз наші правознавці мають попрацювати над тим, щоб, використовуючи ці тенденції міжнародного права, чітко формулювати, що Росія здійснює геноцид кримських татар і українців».
‒ Це дискусійна ідея. Українські юристи насправді попрацювали над проблемою дискримінації кримських татар і українців. У січні 2017 року був поданий позов від України в Міжнародний суд ООН з приводу дискримінації цих етнічних груп на окупованій території. Росія незаконно розриває зв'язки кримчан з освітнім, культурним, інформаційним полем (материкової ‒ КР) України, переслідує активних лідерів української громади ‒ частина з них була змушена після тортур виїхати на материк, як Андрій Щекун та Анатолій Ковальський. Тих, хто залишився, піддавали пресингу на окупованій території ‒ тут найяскравіший приклад, звичайно, Володимир Балух. Механізмів дискримінації багато.
‒ Тоді як же українцям вижити в Криму?
‒ Звичайно, можливості української держави для захисту своїх громадян на окупованій території досить обмежені, але є необхідний мінімум дій. Це звернення до міжнародних структур, організацій. З іншого боку, необхідно створювати умови на материковій Україні для підтримки ідентичності кримських українців. Наприклад, проводити наукові дослідження ‒ здавалося б, другорядна річ, але ні: культурологічні, етнографічні, інші роботи допомагають підтримувати ідентичність. Окрім того, це створення інформаційного продукту для українців в Криму, а також правових механізмів, які будуть діяти після звільнення.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
