Затриманого кримськотатарського активіста Едема Бекірова лише 15 січня вивезли на медичний огляд до Клінічної лікарні імені Семашка в Сімферополі. Про це Крим.Реалії повідомив адвокат міжнародної правозахисної групи «Агора» Олексій Ладін. 57-річного Бекірова заарештували вранці 12 грудня 2018 року на адмінкордоні з Кримом, звинувативши у зберіганні та передачі вибухових речовин і патронів. Він має 1 групу інвалідності, страждає від декількох важких хвороб, але при цьому його тримають у Сімферопольському СІЗО.
За словами адвоката, у перші 10 днів ув'язнення Бекірову взагалі не надавали жодної медичної допомоги, незважаючи на те що йому необхідні постійні перев'язки в місці ампутації ноги. Згідно з рішенням російського Київського районного суду Сімферополя від 13 грудня, активіст залишиться під вартою до 11 лютого.
Уповноважений з прав людини України Людмила Денісова розповідає, як вимагала від російської сторони уваги до потреб ув'язненого з інвалідністю.
‒ Як тільки мені стало відомо, що Едема Бекірова затримали на «Каланчаку», я відразу зателефонувала російському омбудсмену Тетяні Москальковій, щоб вона виконала свою гуманітарну місію і з'ясувала, в яких умовах тримають Едема Бекірова. Коли його стан погіршився, я знову звернулася до Тетяни Москалькової, але через деякий час вона скинула мені на телефон довідку про те, що так звана Громадська рада в Криму ще 5 січня відвідала Бекірова. Вони стверджують, що все добре, як завжди в Росії, що йому надається медична допомога. Пізніше Москалькова розповіла мені про те, що у Бекірова в камері є вимірювач цукру в крові, що він сам може це контролювати, а співкамерник здатний надати допомогу.
Денісова також попросила Москалькову, щоб Бекірова відвезли до лікарні для обстеження та надання допомоги.
‒ Ми мали обговорити з нею це на зустрічі, але, на жаль, узгоджена зустріч не відбулася, тому що Москалькова поїхала в термінове позапланове відрядження. А потім вона поїхала в Узбекистан, і зустрітися зі мною не змогла.
Адвокат Едема Бекірова Іслям Веліляєв очікує на вирішення питання з лікарнею в найближчі години.
‒ Була домовленість, що 14 січня його відвезуть до Республіканської клінічної лікарні Семашка для огляду, й два тижні він перебуватиме там. Але начальник медсанчастини телефоном пояснив мені, що одна з причин, чому цього не зробили ‒ не був зібраний конвой. Як насправді ‒ нам поки невідомо.
У будь-якому випадку, я триматиму руку на пульсі, телефонуватиму, дізнаватимуся. Пообіцяли, що до обіду 15 січня його вивезуть до лікарні на два тижні, де його обстежить низка лікарів, зокрема й ендокринолог, хірург, кардіолог. Згодом вони мають дати висновок, чи може Едем Бекіров за станом здоров'я перебувати в слідчому ізоляторі. Наразі всі необхідні ліки передають родичі ‒ це 16 видів кожного дня. Але я не вірю, що йому змінять запобіжний захід через стан здоров'я.
Дружина Едема Бекірова Гульнара Бекірова стверджує, що її чоловік кожен день боровся за життя навіть на волі.
Ми боролися за його життя кожного дня, навіть коли він був удомаГульнара Бекірова
‒ Під будівлею суду тоді зібралися родичі, однокласники, його перша вчителька, якій 86 років. Я живу з ним 38 років, з них він 18 років хворіє. Ми лікувалися і в Сімферополі, і в Євпаторії, і в Саках, і робили все, щоб поставити його на ноги. 12 років тому через цукровий діабет ногу довелося ампутувати, але через те, що у нього кровообіг від початку був порушений, то рана на ампутованій нозі у нього не заживає, її потрібно перев'язувати 2-3 рази на день. Лікарі на обстеженнях дивувалися, як нам вдається зберігати йому життя. У 2017 році Едем пережив складний інфаркт, у 2018-му його прооперували. Тому ми боролися за його життя кожного дня, навіть коли він був удома. Йому кожен день був подарований Богом. Бог дав йому сили протриматися ці 35 днів у СІЗО... Добре, що є співкамерник Руслан Трубач, який допомагає Едему.
Російський правозахисник Сергій Шаров-Делоне зазначає, що в російських реаліях далеко не завжди вдається звільнити ув'язненого з важкою хворобою.
‒ У нас є перелік хвороб, з якими людям не можна перебувати в місцях позбавлення волі, але це вкрай вузький список хвороб у вкрай важкій стадії. Це практично передсмертна стадія, коли відомство намагається випхати ув'язненого чи підслідного, аби за нього не відповідати. Далеко не кожен випадок, коли в людини є вже визнана хвороба зі списку, призводить до звільнення під домашній арешт або скасування покарання. Для Росії це загальна проблема, дуже важко з цим боротися. Іноді вдається вивезти хвору людину до цивільних лікарів, у СІЗО нормальної медицини немає, а в колоніях її немає взагалі. У СІЗО ситуація не найстрашніша, бо туди можна передати ліки, виписані лікарем. У колонії це зробити набагато складніше.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
