Дванадцять років окупації та анексії українського Криму Росією – у цифрах і фактах. Крим.Реалії зібрали хронологію подій у лютому – березні 2014 року, свідчення очевидців, зізнання учасників, їхні свідчення в українських судах – розкриту інформацію, яка перестала бути таємницею. У цій статті розповідаємо про перші шість фактів захоплення українського Кримського півострова.
Факт 1. Анексія Криму розпочалася 20 лютого 2014 року
20 лютого в Криму починається активне пересування російських військових. Морпіхів 810-ї бригади ЧФ РФ перекидають із Козачої бухти Севастополя в інші регіони Кримського півострова.
«Десь після 15 лютого була інформація про те, що російські війська без дозволу пересуваються територією Криму колонами. У довідці начальника розвідки ВМС капітана 1 рангу Циганова містилися вже конкретні факти про перекидання до Криму військових БТР-82 і ніби інформація про посилення угруповання Чорноморського флоту в Криму», – розповідав в українському суді у справі про держзраду президента України Віктора Януковича уповноважений з контролю за діяльністю Міноборони України (22.02.2014 – 27.02.2014) Володимир Замана.
У лютому 2014-го вся ця інформація була ще не відома, згадує кримчанин, кандидат історичних наук Сергій Громенко, який бачив російську анексію на власні очі. Зараз Сергій Громенко – український військовослужбовець.
Усі думали, що найстрашніше вже позаду. Ці три дні до 23-го залишаються без уваги саме тому, що «нічого такого не відбувалося»Сергій Громенко
«Основна проблема нашого «післязнання» полягає в тому, що у нас є з чим порівнювати, особливо з 24 лютого 2022 року, і це накладає певний відбиток. Якщо зараз спробувати уявити, як це було 2014 року, швидше за все, всі думали, що пронесе. Швидше за все, всі думали, що найстрашніше вже позаду. Ці три дні до 23-го залишаються без уваги саме тому, що «нічого такого не відбувалося». Можна сказати, що увага всіх кримчан була прикута до подій у Києві. І хтось, якась там меншість, будемо називати речі своїми іменами, підтримувала Майдан і чекала на остаточну розв'язку. Більшість сподівалася на те, що протистояння закінчиться перемогою влади. Але що Росія відверто втрутиться в конфлікт, причому не в Києві, а в Криму, я думаю, що в той момент ніхто не знав», – вважає Сергій Громенко.
Тим часом у Севастополі цими днями організовують так звані «громадські дружини» для патрулювання, встановлюють блокпости.
Спікер парламенту Криму Володимир Константинов 20 лютого летить до Москви – на зустріч у Держдуму Росії. Разом із ним летять члени президії парламенту Криму Сергій Цеков, Костянтин Бахарев і Микола Янакі. Того ж дня Константинов робить дві прямо протилежні заяви – про боротьбу і про можливе відокремлення Криму.
«Знову говорив про референдум. І це можна було б списати на риторику, якби він того ж дня не полетів до Москви. А потім повторювалися всі ці заяви про можливість скасування, перегляду актів 1954 року про передачу Криму Україні. І сьогодні ми знаємо, що 19 лютого Константинов розмовляв із міністром оборони тодішньої Росії Сергієм Шойгу, і, ймовірно, вони про щось домовилися, і тому 20 лютого розпочинається цей акт [анексії]», – говорить Сергій Громенко.
Допомогти в цьому нам могла тільки РосіяВолодимир Константинов
Зараз Володимир Константинов уже відкрито заявляє, що саме цього дня розпочалася анексія. Риторика спікера вже відверто російська.
«Стало точно зрозуміло, що влади в Україні більше немає, і тільки самі кримчани можуть захистити себе, свої будинки і сім'ї, свій півострів. З цього моменту ми почали працювати над тим, щоб відгородитися від банди, яка захопила владу в Києві в результаті держперевороту, не допустити їхні бойові загони на територію півострова. Допомогти в цьому нам могла тільки Росія», – заявив Константинов в одній із публікацій.
Факт 2. Севастополь, 23 лютого: підготовлене захоплення влади
У ніч із 22 на 23 лютого президент Росії Володимир Путін ухвалив рішення про анексію українського Криму. Про це заявив через кілька років ексдепутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов. Він стверджує, що спілкувався з одним із учасників таємного засідання, де вирішувалося це питання.
Путін поставив питання про анексію КримуІлля Пономарьов
«Там були присутні, окрім Путіна, 4 людини – це вище керівництво Росії. Саме на цій нараді Путін поставив питання про анексію Криму, при цьому, як мені переказував мій співрозмовник, більшість на цій нараді була проти того, щоб анексувати Крим безпосередньо, висловлювалася точка зору, що є вже апробований сценарій Південної Осетії», – розповів Ілля Пономарьов, виступаючи свідком у справі про державну зраду експрезидента України Віктора Януковича.
У Криму основні події 23 лютого розгортаються в Севастополі. Там збирається позачергова сесія Севастопольської міськради, на якій планували засудити «захоплення влади в Києві».
З Москви прилітає севастопольський політик і підприємець Олексій Чалий. Його соратники організовують мітинг на площі Нахімова, на якому відбувається так зване голосування за Чалого як за «народного мера» міста.
«Щодня зранку о десятій годині проводитимемо брифінг для преси та звітуватимемо про результати дня. Лік іде на години, тому щодня важитиме надзвичайно багато», – заявляє Чалий на мітингу.
На мітингу більшість, за свідченнями журналістів, – співробітники приватного підприємства «Таврида Електрик», що належало Чалому, та компанії «Авліта», яку пов'язували з бізнесменом Рінатом Ахметовим. Голова міськдержадміністрації, член Партії регіонів Володимир Яцуба також виголошує промову.
«Я до кінця із Севастополем. Якщо треба стати на коліна – я стану, так, як вони роблять. Кандидатуру Олексія Чалого я підтримую двома руками. Росія, Росія – з Україною!» – говорить Володимир Яцуба.
Потрібно було зробити все, щоб не допустити подібного в СімферополіСергій Громенко
Наступного дня Яцуба подає у відставку з посади голови Севастопольської міськдержадміністрації.
«У Севастополі, будемо називати речі своїми іменами, там, де є Чорноморський флот, там, де він був у 1918 році, там перемогли більшовики. Там, де він стояв у 2014 році, там росіяни організували собі тихі перевороти без будь-яких проблем. Наступного дня український губернатор відмовляється від своїх повноважень і фактично залишає місто напризволяще. І потрібно було зробити все, щоб не допустити подібного в Сімферополі», – говорить кандидат історичних наук, кримчанин Сергій Громенко.
Через роки Олексій Чалий зізнається, що до цього дня разом із соратниками готувався два місяці, «щоб народ був готовий, був мобілізований».
Один із політиків додав, що мітинг готували два дні.
«Якщо не взяти владу одразу в свої руки, нас би зрадили, потім було б пізно, народ уже не збереш», – заявив севастопольський політик, підприємець Сергій Кажанов.
У Сімферополі відбувається проукраїнський мітинг, присвячений пам'яті муфтія Номана Челебіджихана (був обраний мусульманами Криму муфтієм у 1917 році, вбитий більшовиками в Севастополі 23 лютого 1918 року – ред.).
У Сімферополі насправді у росіян не було більшостіСергій Громенко
У цей же час проросійські сили організовують запис до так званого «народного ополчення Криму».
«23 лютого – день пам'яті Номана Челебіджихана, кримськотатарського лідера, вбитого в цей день у 1918 році. І там фактично Меджліс висуває вимоги до кримського уряду не здійснювати всі ті акції, про які вони говорять, не чіпати, не змінювати статус Криму в складі України. І 23 лютого в Сімферополі насправді у росіян не було більшості, не було сил, щоб повторити севастопольський трюк», – вважає кандидат історичних наук, кримський історик і публіцист Сергій Громенко.
Факт 3. 24 лютого – таємне перекидання російських військових до Криму
Переправлялися організованими групами, у звичайному одязіСергій Ходько
23-24 лютого з Росії вже починають переправляти до Криму через пором, що курсує в Керченській протоці, російських «казаків» у цивільному. Їх ховають у храмах УПЦ Московського патріархату, там же була і зброя для них, потім їх відправляють у різні частини Криму. «Казаки» зображують кримчан, які підтримують Росію.
«Переправлялися організованими групами, у звичайному одязі. Але форма, нагайки, там ще щось у них було все із собою… Протягом 2-3 днів масово перекидали людські резерви», – розповів згодом ексдиректор Керченської переправи Сергій Ходько.
24 лютого кораблі Військово-морського флоту Росії, яякі перебували поблизу місця проведення Сочинської олімпіади, взяли на борт у Новоросійську військову техніку, спецпризначенців повітряно-десантних військ та морських піхотинців. Їх задіюватимуть у захопленні адміністративних будівель та блокуванні українських військових частин у Криму.
У росіян була легенда про ротацію угруповання, яке забезпечувало Олімпійські ігри в СочіСергій Гайдук
«Відкрито, через Керченську протоку, поромами, форсувати і доставляти до Криму російські угруповання було неможливо. Це було б занадто відкрито, тому, відповідно, була легенда про ротацію угруповання, яке забезпечувало Олімпійські ігри і, в тому числі, Паралімпійські ігри в Сочі, які тривали після Олімпійських ігор. Це була та легенда, яку використали для доставки підрозділів сил спеціальних операцій, десантно-штурмових військ Російської Федерації», – заявляє екскомандувач ВМС України (2014-2016) Сергій Гайдук.
За різними підрахунками, Росія тоді перекинула до Криму від 7 до 9 тисяч своїх військових.
Ще 24 лютого 2014 року наступні події спрогнозував експрезидент Грузії Міхеіл Саакашвілі.
«Погана новина, що Путін, звісно, там щось робитиме. Хороша новина, що ви вже знаєте, що він робитиме. Тому що він усе випробував у нас у Південній Осетії та Абхазії: він видає паспорти, він захоче провокацій, він захоче використати свій флот для того, щоб перекрити перешийок, який з'єднує Крим з іншою частиною України і встановити там коридор», – говорив тоді Міхеіл Саакашвілі.
Факт 4. 26 лютого протестувальники зривають сесію парламенту АРК, на якій планували від'єднати Крим від України
Ми зараз робимо все для того, щоб запобігти дуже великій біді, яка зараз уже вповзає в кримський дімРефат Чубаров
Напередодні 26 лютого 2014 року Меджліс кримськотатарського народу закликав проукраїнські сили зібратися на мітинг під будівлею парламенту Криму, оскільки на цей день президія Верховної Ради АРК скликала позачергову сесію і, за інформацією Меджлісу, на ній планували ухвалити сепаратистські рішення.
«Ми зараз робимо все для того, щоб запобігти дуже великій біді, яка зараз уже вповзає в кримський дім – це біда зовнішнього втручання», – заявляв Рефат Чубаров.
«Севастополь є Севастополь, Сімферополь – це столиця Криму, і там, можливо, зовсім інший варіант. І, знову-таки, буде дуже важко потім довести міжнародному співтовариству, навіть багатьом українцям, що в Криму не всі як один за Росію. Саме тому на 26 лютого було призначено контрмітинг, на щастя, проукраїнських сил – кримських татар, кримських українців і кримських росіян, які не хотіли бути за Росію. Вистачило, щоб цей процес зірвати», – коментує кримський історик Сергій Громенко.
Під будівлею парламенту Криму відбувається зіткнення двох багатотисячних мітингів – проукраїнського та проросійського. Міліцію заздалегідь попередили письмово – мітинги будуть численними, але правоохоронці вивели лише 500 співробітників.
Через кілька годин міліція самоусувається і припиняє розділяти проросійські та проукраїнські сили, у тисняві гинуть двоє людей. Міжнародна група правозахисників проаналізувала причини людської трагедії.
«Міліція, яка на площі розмежовувала дві сторони мітингу, просто пішла з площі, і після цього почалася тиснява. Характер їхніх пошкоджень, який знову ж таки ми бачили з описів судмедекспертизи, свідчить про те, що з високою ймовірністю вони загинули саме в тисняві», – зазначала Крим.Реалії у 2018 році юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар'я Свиридова.
Була п'янка перемога, вона мала такий самий присмак, як перемога МайдануСергій Громенко
Позачергова сесія парламенту не відбулася, кворуму не було. Це стало перемогою мітингувальників.
«Сьогодні ми можемо точно сказати, що це був переломний момент, що якби росіяни не наважилися на відкрите військове вторгнення, то так звана «кримська весна» закінчилася б, вона б так і обмежилася одним Севастополем. Відчувалася перемога, це була п'янка перемога, вона мала такий самий присмак, як перемога Майдану. Вона була гіркою, але вона відчувалася саме як перемога», – зазначає кандидат історичних наук, кримський історик Сергій Громенко.
Факт 5. 27 лютого російські військові захоплюють будівлі органів влади Криму
У ніч на 27 лютого озброєний російський спецназ без розпізнавальних знаків захоплює будівлі парламенту та уряду Криму. Охорона опору не чинить.
«Сьогодні ми бачимо, що те, що росіянам не вдалося провернути мирне захоплення влади в Сімферополі та організацію референдуму, було надзвичайно потужним аргументом проти російських зазіхань на Крим. І до сьогоднішнього дня, незважаючи на те, що минуло стільки років, і росіяни докладають багато зусиль, щоб викривити міжнародне право, але досі кримський референдум не визнають саме тому, що росіяни не змогли організувати «мирний переворот». І були змушені в ніч на 27 лютого організувати збройне захоплення урядових будівель», – говорить історик Сергій Громенко.
Я добре знав, що там було близько 30-35, максимум 37 осібМикола Сумуліді
До зали парламенту під дулами автоматів 31-ї десантно-штурмової бригади ЗС РФ збирають депутатів Верховної Ради Криму. Жодного кворуму в залі не було, стверджував ще у 2014 році в ефірі телеканалу ATR депутат ВР АРК від Партії регіонів Микола Сумуліді. Він у залі не був присутній, а його картку використали.
«Ми ж здзвонюємося з депутатами, ні-ні та розмовляємо. І я добре знав, що там було близько 30-35, максимум 37 осіб. А потім, коли дивлюся вже по газеті «Хвиля», там 52 особи з'явилося. І я в тому числі. І, найголовніше, я почув там такі прізвища людей, які за всі півтора-два роки туди не приходили», – заявив Микола Сумуліді.
На засіданні нібито вирішують зняти з посади прем'єра Криму Анатолія Могильова, замість нього поставити представника партії «Русское единство» Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) і призначають на 25 травня референдум про «державну самостійність» Криму.
«Сьогодні ухвалено рішення про призначення, парламент п'ятдесятьма двома голосами ухвалив рішення про призначення головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим Аксьонова Сергія Валерійовича», – заявляє ввечері цього дня спікер ВР АРК Володимир Константинов.
Жодної підтримки органів державної влади в Сімферополі, де я конкретно перебував, не побачивІгор Гіркін
Причетний до захоплення адмінбудівель Криму полковник ГУ Генштабу ЗС РФ (ГРУ) Ігор Гіркін (Стрєлков) згодом розповів, що так зване голосування організовувалося силою.
«Жодної підтримки органів державної влади в Сімферополі, де я конкретно перебував, не побачив. Не було її. Депутатів збирали ополченці, щоб зігнати їх до зали», – розповів в одному з інтерв'ю Ігор Гіркін.
«Можливо, не варто було розходитися, хоча б одну ніч постояти під Верховною Радою. З іншого боку, що заважало б росіянам захопити якесь інше приміщення і там зібрати депутатів? З третього боку, ми тоді не були озброєні, не були готові до протистояння з російськими спецназівцями. Чи не закінчилося б це все ще гірше, ніж на Майдані в Києві? Це питання, на яке немає відповіді. І, можливо, ці відповіді так ніколи і не будуть знайдені», – вважає кандидат історичних наук Сергій Громенко.
Раніше, 23 лютого 2014 року, президент України Віктор Янукович, який втік із Києва, приїжджає до Ялти, а потім – до Севастополя, в Козачу бухту, де переховується на території 810-ї бригади морпіхів Чорноморського флоту Росії. 24 лютого звідти його вивозять до Росії. Коли в Москві зрозуміли, що сценарій «Янукович – легітимний президент України» провалений, було ухвалено рішення забрати Крим, розповів в інтерв'ю The Insider ексспівробітник Другої служби ФСБ Олександр Федотов.
Він стверджує, що саме ця служба курирувала й організовувала окупацію, що ще з моменту Євромайдану до Криму відправляли її співробітників на чолі з генерал-лейтенантом ФСБ Росії Олександром Тачком.
«Спочатку мета була – Януковичу впоратися з Майданом. Зокрема, скеровуючи туди бойовиків організації «Оплот», на той період спортклубу… Але коли всі вже зрозуміли, що Янукович не втримається, було ухвалено рішення, що «ми забираємо Крим». Він перебував там із листопада 2013 року. Були три відрядження тривалі – приблизно по місяцю, можливо, трохи довше. Після останнього відрядження «референдум» було проведено, і він повернувся, – розповідав Олександр Федотов.
Факт 6. У ніч з 27 на 28 лютого росіяни захоплюють аеропорти
У ніч з 27 на 28 лютого російські військові блокують аеропорти «Сімферополь» і «Бельбек», сухопутні в'їзди до Криму з Херсонської області.
«На Перекопі майоріли російські прапори. До російських прапорів у Севастополі ми звикли. Це було зло, але це зло було старим, звичайним, до якого вже... яке вже не викликало таких емоцій. Російські прапори над Сімферополем і над Перекопом – це було щось зовсім інше», – згадує кримський історик Сергій Громенко.
На кримських аеродромах приземляються російські літаки та вертольоти.
«Пост технічного спостереження «Текіль» зафіксував переліт на аеродром «Кача» десяти вертольотів з території Російської Федерації. Сім не було заявлено», – говорив у суді у справі про держзраду Віктора Януковича перший заступник голови Держприкордонслужби України Павло Шишолін.
Росіяни прикривалися живим щитом, їх штовхали впередМихайло Коваль
Росія проводить так звану «перевірку боєготовності військ Південного округу». Тим часом підрозділи ЗС РФ у Криму починають блокувати українські військові частини, прикордонників та інші об'єкти на Кримському півострові.
Під час захоплення українських військових частин задіюють російських «казаків» і проросійських місцевих жителів.
«Росіяни прикривалися живим щитом, їх штовхали вперед. У кращих традиціях. Попереду йшли «ввічливі хлопці», дуже «хороші». Їх вели до охоронюваних об'єктів, до межі поста», – розповідав на суді у справі про держзраду Януковича в.о. міністра оборони України (25.03.2014 – 03.07.2014) Михайло Коваль.
«Очевидно, що ми просто не знали, що робити. Очевидно, що ми сподівалися, що київська влада щось вигадає. І були позитивні сигнали. Приїжджали сюди, до Криму, приїжджали. І міністр внутрішніх справ Арсен Аваков приїжджав, і Петро Порошенко. І здавалося, що домовитися – не домовитися, силою – не силою, але найгірше, що було у 1994 році, не повториться, що не буде зіткнень між українцями та росіянами на території півострова. Але ми недооцінили силу росіян, яка накопичилася за минулі 10 років. Ми недооцінили ступінь деградації нашої власної внутрішньої безпеки в Україні, особливо в Криму», – зазначає кандидат історичних наук кримчанин Сергій Громенко.
Про інші шість фактів окупації Криму Росією читайте в наступній статті Крим.Реалії
