Спеціально для Крим.Реалії
Підконтрольний Росії Верховний суд Криму залишив чинним вирок щодо кримського татарина Дилявера Гафарова з села Жемчужина. Його звинуватили в тому, що він нібито перебував у батальйоні імені Номана Челебіджихана, й засудили до десяти років колонії суворого режиму. Які дії Гафарова кримський суд визнав злочинними, а також на які порушення звернув увагу захист у своїй апеляційній скарзі, читайте в цьому матеріалі.
Охоронець Іслямова?
Згідно з обвинувальним висновком, представленим у суді, Дилявер Гафаров, «з мотивів політичної ворожнечі до Росії, а також факту окупації півострова, вступив до складу кримськотатарського добровольчого батальйону імені Номана Челебіджихана». За інформацією слідства, він перебував у розташуванні батальйону в період з лютого 2016 року до червня 2017 року й виконував там низку обов'язків. До їх числа слідство віднесло особисту охорону керівника підрозділу Ленура Іслямова, будівництво фортифікаційних укріплень поруч із «російсько-українським кордоном» (адміністративним кордоном між Кримом та Херсонською областю ‒ авт.), а також роботи в підсобному господарстві батальйону.
До того ж, звинувачення вказує, що Гафаров отримав на території формування вогневу та рукопашну підготовку, відповідав за наповнення сторінки батальйону в соціальній мережі «ВКонтакте». При цьому, на думку звинувачення, засуджений знав, що формування є незаконним і має на озброєнні вогнепальну зброю, а також готовий був сам використовувати цю зброю «для зміни територіальної цілісності Російської Федерації».
Звідки у слідства взялася впевненість щодо готовності Гафарова воювати за деокупацію Криму, враховуючи, що він заперечує взагалі службу в цьому батальйоні, абсолютно не зрозуміло. Судячи з аргументів апеляційної скарги, доказовою базою в суді стали фотографії з ноутбука, нібито вилученого у Гафарова під час обшуку, показання «секретного свідка», який стверджував, що той входив до складу батальйону, а також прапорець із символікою батальйону, знайдений у нього вдома під час обшуку.
Технічна помилка
Ще в суді першої інстанції захист звернув увагу, що в матеріалах справи фігурує зовсім не той ноутбук, який був вилучений під час обшуку. Адвокат клопотав про те, щоб «відмінність» цифр і букв моделі в суді пояснив слідчий, який вів цю справу, проте суддя Кіровського районного суду Ігор Дегтярьов відмовив у задоволенні цього клопотання і в рішенні вказав, що це була «технічна помилка».
Захист наполягав, що всі знайдені на «лівому» ноутбуці докази, серед них і фотографії Гафарова нібито в розташуванні батальйону, не можна вважати допустимими, оскільки сумніви у приналежності девайса засудженому не були усунені. Однак суд цю думку залишив без уваги. Так само як і вимогу провести додаткову експертизу виявлених там фото на предмет монтажу.
В апеляційній скарзі захист також звернув на це увагу, стверджуючи, що експертиза зображень проводилася тільки портретна, щоб встановити, чи дійсно на фотографіях був Дилявер Гафаров. Жодних дій зі встановлення місця зроблених знімків і часу їх створення експерт не виконував.
Злочин без місця
І ще один момент, пов'язаний з поняттям місця. Для простих людей це може здатися формальним, однак для юристів очевидна базовість поняття «місце скоєння злочину». В апеляційній скарзі зазначається, що слідство не встановило точне місце перебування «незаконного збройного формування», а значить не встановлене й місце скоєння злочину Дилявером Гафаровим.
Примітно, що й свідки звинувачення, зокрема й «секретний», за твердженням адвоката Олександра Музики, в суді першої інстанції дали суперечливі свідчення, пов'язані з розташуванням батальйону, його кількісним складом, кількістю встановлених наметів та іншими нюансами, за якими можна було б впевнено сказати, що вони мали стосунок до цього підрозділу.
Водночас, залишивши місце дислокації батальйону та повернувшись на територію, підконтрольну Росії, Дилявер Гафаров, на думку звинувачення, не перестав бути членом «незаконного збройного формування». Виявляється, для припинення злочинних дій він мав з'явитися в правоохоронні органи й повідомити, що раніше перебував у батальйоні, а тепер вийшов з нього.
З доказів ‒ тільки прапорець
Під час обшуку в будинку Гафарова був знайдений невеликий прапорець із символікою добровольчого батальйону імені Номана Челебіджихана. Захист в апеляції зазначив, що за наявністю в будинку такого атрибута не можна робити висновок про членство засудженого в «незаконному збройному формуванні». За словами адвоката, прапорець Гафаров отримав як сувенір під час своєї роботи на телеканалі АТR, який належить Ленуру Іслямову.
Не ідейний
Окремо в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував особисті характеристики Гафарова як людини неконфліктної, яка не піддається політичному впливу з боку. По суті, суддя мав вчинити якісь дії, щоб дійти висновку про те, що в діях підсудного містяться мотиви політичної ворожнечі, які й стали обтяжувальною обставиною у вироку.
Насправді суддя першої інстанції Ігор Дегтярьов після оголошення сам прокоментував рішення в тому сенсі, що вердикт міг би бути й м'якшим, якби Гафаров не опирався й визнав під час процесу свою провину. Але оскільки таких підстав для обґрунтування десятирічного терміну в російському законодавстві немає, у вироку акцент зроблений на «політичні мотиви».
Сумнівність наявності таких мотивів підкріплюється заявами в Кіровському райсуді самого Гафарова про те, що після повернення до Криму він став на облік у місцевому військкоматі, пройшов медичну комісію та готувався в осінній призов поповнити лави новобранців російської армії. Як усі ці дії в'яжуться з образом ідеологічного противника Росії, не зрозуміло.
За чотирнадцять хвилин на десять років
Вислухавши всі аргументи захисту й думку державного обвинувача С. Новосельчука, який завчено продекламував, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним, колегія суддів у складі Нани Петюшевої, Костянтина Караваєва та Михайла Соболюка вирушила в дорадчу кімнату. Свою оцінку цій кримінальній справі, з усіма її суперечностями й невиправдано суворим вироком, служителі Верховного суду Криму дали всього за чотирнадцять хвилин, залишивши вирок без змін.
Цілком ймовірно, на прикладі цієї справи та справ інших «аскерівців» російські силовики намагаються залякати кримчан, звівши до мінімуму кількість охочих вступати в різного роду формування, метою яких є деокупація півострова. І судячи з обшуку в будинку Нарімана Абляєва, кримінальна справа Дилявера Гафарова у цій низці буде не останньою.
Айдер Якшиєв, кримський правозахисник (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
