Українські ядерні сховища після анексії Криму тією чи іншою мірою пристосували для своїх потреб або планують це зробити російські військові. Йдеться про колишні об'єкти, де у радянський період у режимі надзвичайної таємності зберігалися атомні бомби та інші боєприпаси ядерного озброєння. Відомо про дві локації – у селі Краснокам'янка біля Судака та на околиці Сімферополя. В аспектах такої ремілітаризації розбиралися Крим.Реалії.
Нещодавно в українських ЗМІ знову «засвітився» найвідоміший арсенал атомних бомб у гарнізоні Феодосія-13 у селі Краснокам'янка (до 1948 року Кизилташ – КР). Інформаційний привід викликав коментар Головного управління розвідки Міноборони України телеканалу «Суспільне». Стверджується, що Росія здійснила часткове відновлення об'єкта, який використовується як місце зберігання звичайних боєприпасів.
У відомстві зазначили, що у Криму відсутні об'єкти, де армія РФ розміщує ядерне озброєння. Крім того, не було зафіксовано випадків перевезення зазначеної зброї, додаткових переміщень ракетоносіїв ядерної зброї до півострова для застосування тактичної ядерної зброї. Російська влада з цього приводу жодних офіційних заяв не робила.
Тепер лише звичайні боєприпаси?
Можна лише припустити, навіщо російським військовим знадобилося «часткове відновлення» об'єктів в урочищі Кизилташ (з кримськотатарської перекладається як «червоний камінь» – КР). Ще в 2019 році в російських пабліках з'явилася інформація, що 133 окрему бригаду матеріально-технічного забезпечення Чорноморського флоту РФ (в/ч 73998) планують перебазувати в це місце.
З'єднання з моменту формування у 2014 році перебуває у підпорядкуванні ЧФ та дислокується у трьох окремих військових містечках (Нижньому та Верхньому) Бахчисараї, а ще один із її батальйонів – у Сімферополі. Саме 133-та бригада забезпечувала і, зважаючи на все, продовжує забезпечувати логістику частин і підрозділів 22-го армійського корпусу РФ, який з першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну воює на Херсонщині та Запоріжжі.
Ще раніше, майже одразу після анексії Криму, у Краснокам'янці почав складувати військове майно 758-й центр матеріально-технічного забезпечення ЧФ Росії. Чи використовувалися під складські площі тунель і штольні колишнього сховища атомних бомб, які фактично в межах технічної території військової частини, невідомо.
Як і невідомо інше – чи хоча б формально закріплений об'єкт за окремим полком Росгвардії. Його ППД (пункт постійної дислокації) на початок 2021 року також був у цьому селі.
Судячи з розміщеного туристами-блогерами відео на їхньому Youtube-каналі, ядерне сховище тоді, 2021 року, особливо ніким не охоронялося. Принаймні, туди можна було без проблем проникнути. Кілька років тому автору матеріалу довелося побувати поблизу того сховища та бачити по його периметру огорожу у вигляді двох рядів «колючки». Якщо, як інформує сьогодні українське ГУР, після часткового ремонту у сховищі облаштували звичайний арсенал, то, швидше за все, дорога стороннім туди закрита.
Працювали зеки та метробудівці
Історія секретного гарнізону «Феодосія-13» починається 1951 року, коли в мальовничому гірському урочищі Кизилташ розгорнули масштабне будівництво. У закритих ешелонах везли туди людей та обладнання з усього Радянського Союзу.
Кизилташ: монастир за колючим дротом посеред військової бази (фотогалерея)
Керував секретним будівництвом куратор радянської атомної програми, міністр внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія. За його вказівкою до Кизилташу відправили близько двох з половиною тисяч ув'язнених та кваліфікованих метробудівців і шахтних гірничопрохідників. Також за вказівкою Берії підірвали християнський монастир VII століття, що заважав будівництву. До речі, його почали відновлювати лише за часів незалежної України, а проводити у ньому регулярні богослужіння – з 1997 року.
Робота у Кизилташі тоді велася цілодобово. У скелі пробили тунель завдовжки майже два кілометри. Його розміри не поступалися московському метрополітену. 1955 року об'єкт було здано. Також збудували госпіталь, автопарк, дитячий садок, школу, будинки для сімей військовослужбовців і магазин – загалом облаштували повністю автономний гарнізон.
Яким був безпосередньо секретний об'єкт? Насамперед, там був зал-штольня в гірській породі завдовжки 20 м зі збирання атомних бомб з обладнанням для перевірки їхніх електронних систем. Крім того, від головного порталу спецкрану із затворним механізмом вагою кілька сотень тонн було прокладено вузькоколійки для підвезення атомних бомб на вагонетках. Комплекс мав електростанцію зовні та автономні дизельні генератори всередині.
«Серця» атомних бомб – нейтронні джерела – регулярно перевірялися. Процедура проводилася вручну. Цю серйозну маніпуляцію здійснював фахівець у тонких білих рукавичках. У перших зразках бомб нейтронне випромінювання було постійним, від чого у приміщенні перегорали лампочки. Тому перевірка тривала лише трохи більше 40 секунд.
З міркувань секретності об'єкт називався «Підприємство поштова скринька 105», без жодних географічних вказівок. Пізніше поштова адреса селища змінилася – «Сімферополь, абонентська скринька 99», з'явилися назви вулиць. Жителі містечка мали сімферопольську прописку, яку через кілька років змінили на Феодосію. Відтоді й до кінця 1980-х років містечко мало назву «Феодосія-13». На його території діяв сухий закон, було заборонено мати фотоапарати. 1955 року цю заборону зняли, але фотографувати дозволено було лише у приміщеннях або так, щоб у кадри не потрапляли гори і спеціальні споруди.
Є тут ще й могильник, де поховані інструменти та матеріали, якими користувалися під час поводження з атомними боєприпасами.
Імовірно, зберігалися такі боєприпаси у Краснокам'янці майже 40 років. До того, як Україна, третя в ядерному списку країна, отримавши гарантію територіальної цілісності від перших підписантів Будапештського меморандуму – Росії, США та Великої Британії, – позбулася його в односторонньому порядку. Вірніше, віддала РФ в обмін на ТВЕЛ (тепловидільні елементи) для вітчизняних АЕС.
Ракети на височині Мурун-Кир
Мурун-Кир – височина (441 м над рівнем моря) Внутрішньої гряди Кримських гір на правому березі Малого Салгира – правої притоки головної річки півострова Салгир. Деякі жителі Сімферополя знають цю ділянку місцевості над об'їзною ялтинською автодорогою в районі вулиці Бородіна та на схід від села Строгонівка.
Саме там довгі роки аж до кінця 1980-х років минулого століття розміщувався ППД зенітно-ракетного полку ППО Одеського військового округу. На його озброєнні були і ракети з ядерною бойовою частиною. Вони здатні були одномоментно вражати у повітрі групові цілі, тобто які перебувають на бойовому курсі відносно скучені авіаційні підрозділи. Штатний ядерний боєкомплект цього полку зберігався на віддалі, в гротах на самому краю Мурун-Кира.
Зброя була там до початку реалізації Угоди про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), підписаної у Вашингтоні 8 грудня 1987 року президентом США Рональдом Рейганом та генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим.
Ці деталі з життя рідного полку кілька років тому розповів кореспондентові Крим.Реалії учасник бойових дій 1972 року в Єгипті, полковник у відставці із Сімферополя Віктор Курочка. За його словами, після розформування частини в містечку розмістили інші підрозділи. За деякою інформацією, артилерійську бригаду та протитанковий полк 32-го армійського корпусу все того ж таки Одеського військового округу. Через кілька років уже в структурі ЗСУ їх теж розформували, а підрозділи, що залишилися, перемістили до 7-го військового містечка на сімферопольських вулицях Калініна та Ескадронній.
Напівзруйновані будівлі (деякі в хорошому стані) збережені та закріплені за російським 22-м армійським корпусом. Цей факт вказано у «Повному переліку пожежонебезпечних об'єктів Криму», який підготував OSINT-розслідувач Іраклі Комахідзе.
На знімках Google-карт полкові споруди добре помітні: основне військове містечко (№1 на знімку) та ймовірне сховище ядерних ракет (№3 на знімку).
За деякими даними, непідтвердженими офіційно, на території останнього об'єкту нині зберігаються вибухові речовини місцевого МНС.
Режимний об'єкт закритий від стороннього ока обвалуванням з боку обриву, огорожею по всьому периметру, а також оснащений ліхтарним освітленням.
По сусідству з колишнім військовим містечком зенітників кілька років тому російська влада міста та Криму дала добро на розміщення сміттєсортувального комплексу (№2 на знімку вище). Щоправда, після довгих суперечок із керівництвом комплексу, прокурорських розглядів та неодноразових протестних акцій мешканців довколишнього дачного масиву Кам'янка.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
