Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
На уроці літературного читання в селі Дачне (Судак) учням четвертого класу дали завдання підготувати проєкт на тему «Наші захисники», присвячений 9 травня. «Дочка нас з дружиною, так скажемо, мучила. Тому що задали підготувати розповідь про дідусів і бабусь, які воювали на фронті. Дружина допомогла їй, і ми спокійно забули про це», ‒ згадує батько однієї з учениць, Саміри Алієвої, Ульві. Через декілька днів дівчинка захистила свій проєкт. Однак коментарі вчительки після її розповіді викликали хвилю обговорень. Крим.Реалії повністю публікують розповідь дівчинки. Історія її родини ‒ це історія про втрати й повернення. І про те, як з покоління в покоління на кримських татарах залишається тавро «зрадників».
«Мою прабабусю звали Саліха. Народилася вона у 1908 році в селі К'оз, сьогодні Сонячна Долина. Вона жила в хорошій сім'ї, її добре виховали. Вийшла заміж, і коли була війна, її чоловік пішов на фронт. Повернувся він пораненим у плече. Коли їх депортували з усім кримськотатарським народом, вони приїхали в Узбекистан, мій дідусь не вижив ‒ він помер, не витримавши всіх переїздів. Вона залишилася сама з п'ятьма дітьми. Жила вона в старому корівнику. Вони як могли заробляли. Приїхали вони назад у 1990 році. Тоді у неї було п'ятеро дітей, двадцять онуків і п'ятдесят правнуків. Дожила вона до глибокої старості в оточенні дітей та онуків. А померла у 98 років».
Вчителька Олена Руденко сказала на весь клас, що кримськотатарський народ вислали через те, що вони були зрадниками
Ульві Алієв
Цю розповідь про своїх прабабусю та прадіда підготувала учениця четвертого класу Саміра Алієва. Дівчинка навчається у школі в селі Дачне (Судак). У середині розповіді, коли Саміра заговорила про депортацію кримськотатарського народу з Криму в 1944 році, вчителька Олена Руденко перервала школярку й пообіцяла після закінчення її розповіді пояснити, за що кримських татар депортували з півострова. Батько Саміри, Ульві Алієв, добре пам'ятає той день: дочка прийшла зі школи, після чого сім'ї потрібно було терміново їхати в поліклініку на прийом. Дорогою до лікаря в нього задзвонив телефон: «Мені телефонував близький знайомий, дочка якого навчається з моєю дочкою. І запитав, чи розповіла мені вже Саміра про якийсь інцидент, що стався у школі. Через те, що ми поспішали, дочка не встигла пояснити, що після того, як вона розповіла свою історію на уроці, вчителька Олена Руденко сказала на весь клас, що кримськотатарський народ вислали через те, що вони були зрадниками. За версією вчительки, під час війни кримські татари допомагали німцям окупувати Крим. Саме це й стало причиною депортації».
Ульві Алієв у своєму будинку
Прадід Саміри, Ганій Алієв, був поранений поблизу Феодосії біля села Владиславівка. Їхня військова частина була розбита у 1942 році, він декілька ночей діставався до свого рідного села Сонячна Долина. Чоловік отримав поранення в плече розривним патроном. За словами прабабусі Саміри, Саліхи, її чоловік обімав керівні посади в навчальних закладах: був директором школи в Сонячній Долині та в селі Багате, пізніше став головою сільради.
Історії депортації кримських татар схожі між собою, говорить Ульві Алієв. За спогадами його бабусі, після виселення народу з Криму почалася багатотижнева поїздка у вагонах для худоби, де люди народжували й помирали, а померлих не дозволяли поховати, залишаючи тіла на вулиці, викидаючи їх із вагонів. «Те, що мені запам'яталося, це як мою бабусю повезли на чомусь на зразок возу в центр якогось узбецького поселення. Вивантажили й поїхали, кинувши людей просто неба. Хтось вказав на приміщення для худоби, люди почали шукати вапно. Я не без гордості кажу, що кримські татари ‒ дуже охайний народ. І навіть, якщо це приміщення для худоби, його намагалися обладнати й дезінфікувати», ‒ каже Ульві.
Кава, базари і ремесла. Побут кримських татар до депортації (фотогалерея)
1/17Дівчата у святковому вбранні. Бахчисарай, 1920-ті.
Кримські татарки заплітали волосся в тонкі коси. На голову вдягали оксамитову шапочку, вишиту золотом або сріблом, іноді прикрашену дрібними монетами
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
2/17Чинбар. Бахчисарай, 1920-ті.
Скотарство було основою сільського господарства кримських татар – крім мускульної сили, м'яса, молока і вовни, худоба давала і шкіру. У Бахчисараї та Карасубазарі в 20-х роках налічувалося до 40 шкіряних виробництв
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
3/17Продавець квасолі. Бахчисарай, 1920-ті.
Квасоля входила до складу страв у всіх районах Криму. Можна було приготувати м'ясний суп зі стручками зеленої квасолі, заправлений кислим молоком, локшиновий суп з відвареною квасолею або просто подати квасолю з локшиною
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
4/17Прядильниця, 1920-ті.
Найвідомішу кримську легку тканину – «атма» – робили з бавовни і льону. Працювали вручну – такі прядки були в кожному кримськотатарському будинку. Тканина йшла на одяг, покривала й рушники. Якщо прядіння було суто жіночою справою, то ткацтвом займалися і чоловіки-ремісники, об'єднані в цех «безази»
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
5/17Будинок у Бахчисараї, 1920-ті.
Існували чотири головні типи кримськотатарських будинків: міський одноповерховий (як на фото), двоповерховий передгірний, одноповерховий степовий (з обмазаного глиною тину або цегли), а також одноповерховий південнобережний, зведений з каменя
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
6/17Городник, 1930-ті.
Городництво в Криму через клімат ніколи не мало товарного масштабу, але овочі для власного споживання вирощували. В кримськотатарській кухні є і стандартні салати з капустою, огірками та морквою, так і ексклюзивні страви. Наприклад, бувають голубці з виноградним листям, капустою або перцем. Також овочі додають у баранячий суп (лагман)
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
7/17Жителі села. Степовий Крим, 1920-ті.
У кримському степу скотарство поєднувалося із землеробством. Початок сівби, час зняття врожаю в громаді відбувалося в один день і визначалося радою старших. Прислів'я кримських татар «косити – розгойдуватися, жати – присідати, а ось на яйлі тільки сир пресують» означало, що хліборобська праця вважалася більш важкою, ніж праця скотаря
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
8/17Чинбар. Бахчисарай, 1920-ті.
Взуття робили зі шкіри. Чоловіки носили постоли, черевики без халяв і чоботи з підковами. Жінки взимку вдома носили чобітки, влітку – розшиті туфлі без задників із гострими носками. В урочистих випадках взували шиті золотом туфлі
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
9/17Приготування кави. Бахчисарай, 1920-ті.
Кава – основний елемент не тільки кримськотатарської кухні, але й культури в цілому. Для її приготування користувалися ручної кавоваркою, в кожній хаті на столі стояв кавник. До кави пропонували халву, а також різноманітні варення. Наприкінці XIX століття в Бахчисараї було 62 кав'ярні
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
10/17Вуличний торговець. Бахчисарай, 1920-ті.
Більшість ремісників самі продавали виготовлений ними товар у власних крамницях, але кримське місто неможливо уявити без базару. Існувала і розносна торгівля – коробейники, обвішані намистами, ланцюжками, сукнями, чубуками й іншими предметами ходили міськими вулицями
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Стандартний інтер'єр головної кімнати включав відкритий камін з димарем і підвішений до нього на ланцюгу казан. Уздовж стін стояли низькі диванчики з матрацами і подушками, поруч – столики. Для прикраси стін використовувалися численні рушники, а для підлоги – килими
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
12/17Житель Бахчисарая, 1920-ті.
Чоловіки вкривали голову низькою смушевою шапкою, тюбетейкою або фескою. Сорочка з широкими рукавами заправлялася в широкі суконні шаровари і підперізувалася широким поясом. Поверх сорочки одягали короткий жилет із гудзиками, а зверху – довгий каптан
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
13/17Прядильниця, 1920-ті.
Жіночий одяг складався з широкої та довгої, нижче колін, сорочки, довгої сукні з широкими рукавами, а також кольорових шароварів. Верхній одяг складався зі щільного каптана з вузькими рукавами. Поверх каптана носили коротку шубу. Виходячи з дому, вдягали накидку
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
14/17Лавка шорника. Бахчисарай, 1920-ті.
Конярство грало колосальну роль у кримськотатарському суспільстві, а коням завжди була потрібна збруя. В період Кримського ханства «столицею» шорників був Карасубазар
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
15/17Майстерня мідника. Бахчисарай, 1920-ті.
Обробкою кольорових металів займалися мідники. З покритої оловом міді виготовляли домашнє начиння, з латуні – ритуальні ємності та люстри для мечетей. З латунних і залізних деталей збирали кавомолки
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
16/17Вишивальниця. Бахчисарай, 1920-ті.
Кримськотатарські одяг, взуття або текстиль неможливо уявити без вишивки. Орнаменти розрізнялися за регіонами – у вишиванках Східного Криму помітні риби і човни, степ віддавав перевагу бордовому кольору. На Південному узбережжі зображували водорості, переважали бузковий, фіолетовий і білий кольори
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
17/17Вхід до Зинджирли-медресе. Салачик, 1920-ті.
Одне з перших і найбільш великих медресе – мусульманських вищих шкіл – побудували в Солхаті ще в XIV столітті, але воно не дожило до наших днів. Найвідомішим і єдиним уцілілим в Криму було відкрите в 1500 році Зинджирли-медресе. У 1917 році на його базі відкрили педагогічний інститут
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
Previous slide
Next slide
Він розповідає, що в кімнатах селилися по дві-три сім'ї, там були й діти, і літні люди. Хтось із них помирав, і дітям доводилося копати могили та займатися похованнями, тому що дорослі були знесилені. Не пережив депортацію до Узбекистану й Ганій Алієв, через рік після виселення з Криму він помер у місцях заслання. «За часів своєї юності я попросив бабусю, щоб вона розповіла про депортацію. Тоді у мене була певна думка про Радянський Союз як про країну, за яку я відчував певну гордість. Після розповіді бабусі у мене виникли перші невідповідності в моїй дитячій свідомості», ‒ каже Ульві Алієв.
Фотографія Саліхи Алієвої
Нав'язаний історією ярлик зрадників дуже міцно причепився до нашого народу. Це продовжує позначатися на наших дітях
Сафіназ Алієва
Інцидент, що стався на уроці дочки, мати Саміри, Сафіназ Алієва, докладно описала на своїй сторінці у Facebook. Вона розповідає, що після повернення до Криму сама неодноразово стикалася з проблемами, пов'язаними з її національністю: «Як мені сказала одна знайома, теж кримська татарка, мовляв, ну не люблять вони нас тут. Нав'язаний історією ярлик зрадників дуже міцно причепився до нашого народу. Чесно кажучи, я думала, що це закінчиться на нас. На нас не закінчилося, це продовжує позначатися на наших дітях. І ось ця ідея оприлюднити те, що трапилося, полягала в тому, може, все-таки зупиниться це. Ці несправедливі звинувачення у зраді нашого народу».
Депортація кримських татар з півострова була проведена за декілька днів ‒ з 18 до 20 травня 1944 року. До операції залучили 32 тисячі співробітників НКВС. За офіційними повідомленнями, близько 200 тисяч кримських татар, а за відомостями Національного руху кримських татар ‒ 423 100 осіб, повантажили у вагони й вивезли до Середньої Азії та у декілька регіонів РРФСР. 15 листопада 1989 року, згідно з декларацією, підписаною Верховною Радою Української РСР, депортація кримських татар та інших народів була засуджена й визнана незаконною. Кримські татари були реабілітовані, з них зняли адміністративний нагляд у місцях заслання. Однак у реальності масово кримські татари змогли повернутися до Криму лише у 90-х роках ХХ століття. Щороку 18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу в 1944 році.
Саміра з мамою Сафіназ
Вчителька поводилася як зазвичай, ніби нічого не сталося. Вона не намагалася зі мною поговорити про це
Саміра Алієва
За розповідь Саміри вчителька поставила дівчинці п'ятірку й похвалила її. Саміра розповідає: хвилювалася, що після розголосу інциденту в соціальних мережах їй занижуватимуть оцінки: «Я почала хвилюватися, що мені будуть знижувати оцінки. Але, коли я прийшла в школу, вчителька поводилася як зазвичай, ніби нічого не сталося. Вона не намагалася зі мною поговорити про це». За словами Ульві Алієва, Олена Руденко звільнилася зі школи декілька днів тому: «Нібито вона пішла на пенсію, у 49 років. З шести інстанцій, в які ми звернулися після інциденту в школі, нам відповіли з п'яти. Відповіді були приблизно ідентичні, у них йшлося про те, що наші запити переспрямовані на Степікова (Ігоря Степікова, голову російської адміністрації Судака ‒ КР)».
З моменту цієї історії минув більше ніж місяць. За словами сім'ї Алієвих, за цей час з ними не зв'язався ніхто зі школи, щоб поговорити про те, що сталося. Крим.Реалії готові надати слово Олені Руденко або представникам школи, якщо вони захочуть прокоментувати ситуацію.
Щоденник Саміри Алієвої з п'ятіркою за розповідь
У Криму карають невинних і тих, хто намагається домогтися справедливості
Ульві Алієв
Декілька днів тому Сафіназ Алієвій принесли повістку про виклик до Слідчого комітету Росії. «Я думав, йтиметься про наші заяви з приводу вчительки. Але судячи з нервового тону і погроз, якщо ми не з'явимося найближчим часом, її привезуть у Слідчий комітет примусово, я зрозумів, що йдеться не про це. Пізніше з'ясувалося, що її викликають з приводу якогось допису в соціальній мережі. Я практично на сто відсотків упевнений, що на її сторінці знайшли публікацію з ознаками якогось чергового нібито екстремізму. Ми, якщо чесно, не здивовані: у Криму карають невинних і тих, хто намагається домогтися справедливості», ‒ розповідає Ульві Алієв.
Повістка підписана старшим слідчим слідчого відділу Юлією Давидовою.