«Незалежні медіа Росії шкодять»: кримськотатарська газета «Авдет» та інші вільні ЗМІ для кримчан

Кримськотатарській газеті «Авдет» 15 липня виповнилося 30 років. Заснована в розпал повернення кримських татар на півострів, вона працює і сьогодні ‒ щоправда, виходить обмеженим тиражем через перешкоди з боку російської влади Криму. Водночас на материковій Україні триває випуск газети «Кримська світлиця».

Про історію газети «Авдет» та роботу незалежних ЗМІ в умовах російської анексії півострова в студії Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин розмовляє із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеровим, головним редактором газети «Авдет» Шевкетом Кайбуллаєвим, головним редактором газети «Кримська світлиця» Андрієм Щекуном та експерткою українського Інституту масової інформації Оленою Голуб.

‒ Ільмі, ви один з тих, хто стояв біля витоків газети «Авдет» поряд з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим. Як вона з'явилася і чому це було важливо?

Умеров: Період активності кримськотатарського національного руху припав на останні роки Радянського Союзу. Дуже насиченими були 1987-1988 роки, почалося повернення до Криму, і наш рух вирішив структуруватися. Ми провели з'їзд, на якому вирішили, що у нас має бути якийсь друкований орган. До середини 1990 року виношували цю ідею, під час обговорень серед іншого думали, як назвати газету. Зупинилися на «Авдет» ‒ це означає «повернення на батьківщину». Макет першого номера ми зібрали в редакції у правозахисника Олександра Подрабінека в Москві ‒ він тоді випускав «Экспресс-хронику». Видавали в Ризі, тому що в Криму або в околицях було нереально видавати будь-які друковані видання великим тиражем. Газета мала важливу роль у підготовці до другого Курултаю в 1991 році. Активісти з оргкомітету тижнями жили у мене вдома та на базі редакції складали всі проєкти документів. Упродовж двох років «Авдет» була центром кримськотатарського національного руху. Люди масово їхали до Криму, й у них було хоча б одне джерело правдивої інформації. Тираж був 10 тисяч примірників, і зайвих майже ніколи не залишалося.

‒ Спасибі. У 2014 році російська влада звинуватила газету «Авдет» у публікації екстремістських матеріалів, і вона не отримала реєстрацію ЗМІ за російським законодавством. Таким чином тираж нині зменшений до 999 примірників, але є онлайн-версія. Шевкете, як «Авдет» виглядає сьогодні?

Кайбуллаєв: Ми намагаємося охопити широкий спектр суспільно-політичного та культурного життя кримськотатарського суспільства. Іноді один матеріал охоплює майже весь номер. У нас є й аналітика, і полеміка на різні теми. Є багато матеріалів про літературу, мистецтво, науково-популярні статті. Наша аудиторія ‒ у першу чергу, вчителі та студенти. Молоді подобається читати про успіхи своїх співвітчизників. Газета виходить трьома мовами: російською, кримськотатарською та англійською ‒ що дозволяє розширювати аудиторію. Нашу Інтернет-версію щодня читають 8-8,5 тисяч користувачів, у редакцію надходять листи з різних країн, ми спілкуємося з читачами в соцмережах. Звичайно, скромний ресурс газети поки не дає нам можливість втілити весь потенціал.

‒ Яку функцію, на вашу думку, виконує «Авдет» зараз?

Кайбуллаєв: Наша газета хронологічно фіксує події у кримськотатарському середовищі, в Криму, а також в Україні та в Росії. Ми намагаємося охопити все, що важливе для нашого народу. Тобто це не просто видання, яке друкує новини ‒ мені здається, за ним можна написати не одну дисертацію. Ми продовжуємо цю лінію з перших номерів. Окрім того, проводимо практичні заходи, коли сприяємо людям, які хочуть поділитися своєю творчістю з широким колом людей. Ми даємо їм не тільки газетний майданчик, а й допомагаємо в практичному форматі.

‒ Спасибі. Окрім кримськотатарського, є ще українське кримське видання, але воно після 2014 року змушене працювати на материковій частині України. Андрію, як «Кримська світлиця» пережила російську анексію півострова?

Щекун: Вона була заснована у 1991 році, а в 2014-му був розірваний договір оренди приміщення, до редакції прийшли люди з так званої самооборони і сказали, що у нас два-три дні на те, щоб вибратися. Тоді ж припинилося надсилання газети передплатникам, її перестали продавати в кіосках «Союздруку». У 2016 році відновився випуск друкованого варіанта газети, завдяки політичній волі редакції та моїм зусиллям. Засновником видання виступило Міністерство культури України. Виходила «Кримська світлиця» щотижня, накладом у 1000 екземплярів, до 2019 року. Після цього всі видання, де засновниками виступали органи влади, мали провести реформування, щоб працювати незалежно. Колектив поставили перед вибором ‒ продовжувати роботу своїми силами чи ліквідувати газету. Ми вирішили продовжувати без підтримки держави. Тепер газета виходить лише двічі на місяць, але тим же накладом у 1000 примірників.

‒ Які теми ви порушуєте та чи залишився у вас зв'язок із кримським читачем?

Щекун: Ми моніторимо, що відбувається в окупованих Криму та Севастополі, приділяємо багато уваги висвітленню місцевих тем ‒ наприклад, як відбувається мілітаризація у сфері освіти. З іншого боку, розповідаємо про діяльність українських органів влади щодо деокупації та реінтеграції Криму. Більше того, «Кримська світлиця» стала рупором для створення нових онлайн-майданчиків. Буквально у червні ми презентували проєкт сайту «Крим ‒ це Україна» у Києві. У липні презентація відбулася в Херсоні. На цьому сайті є вже більше ніж двісті статей з нашої газети. До речі, ми отримали вільну ліцензію і викладаємо у Вікіпедії всі випуски газети у форматі PDF. Так що у Криму хто завгодно може зайти на цю сторінку й читати нас онлайн.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

У Мінкультури України пояснили, чому газету «Кримська світлиця» позбавили приміщення

‒ Олено, як змінився інформаційний простір Криму за останні шість років ‒ після того як російська влада фактично витіснила звідти українські ЗМІ?

Голуб: Варто відзначити, що Крим від самого початку незалежності України перебував в інформаційному просторі Росії. Вплив російських ЗМІ був великим, і це, мабуть, одна з причин того, що в результаті вийшло. Щодо нинішньої ситуації ‒ безумовно, жодна диктатура не дозволить розвиватися незалежним медіа. Російській владі вони тільки шкодять. Якусь частину населення, яка підтримує цю владу, наявні ЗМІ задовольняють. Тих же людей, які хочуть розвиватися, мислити критично, робити висновки, ця ситуація не може влаштовувати. Росія також повністю вивела Україну з інформаційного поля Криму: у кримських медіа Україна практично відсутня.

(Текст підготував Владислав Ленцев)