Анжеліка Брушневська, Тетяна Забаштанська
Севастопольський художник Александер Кроліковскі зустрів початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну на Київщині. Він став волонтером у Вишгородському морзі, куди після деокупації Київської області почали звозити тіла зі звільнених Бучі, Ірпеня та Бородянки. Александер ходив туди, як на роботу – щодня більше двох місяців. Він розповів Крим.Реалії про те, що йому допомагало витримати роботу в морзі, про погрози від севастопольських знайомих, улюблене місце в Криму, яке знищили росіяни, та про свої плани після звільнення Кримського півострова.
Лютий 2022 року Александер Кроліковскі пам'ятає дуже добре. Він тоді зліг із ковідом, а ракетні обстріли росіянами бачив прямо з вікна.
«Виглянув у вікно – побачив там заграву… – в принципі, з Вишгорода (місто на північ від Києва – КР) дуже добре проглядалося, так прямо панорамно досить так», – згадує Кроліковскі.
Коли поїхав із Криму, а потім із Донецька, то відчув, що я відступаю. І мене це дуже турбувало
Він каже, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну не стало для нього несподіванкою. Навесні 2014 року Александер утік із Севастополя, а потім із Донецька. Це ж і стало причиною того, чому через 8 років він вирішив залишитися під Києвом.
«Коли поїхав із Криму, а потім із Донецька, то відчув, що я відступаю. І мене це дуже турбувало… Життя людське не нескінченне. Ми в будь-якому разі загинемо, помремо, але питання, як проведемо цей час…. Можна довго бігати в пошуках лише одного задоволення, але це буде втеча в нікуди, втеча від повноти життя», – пояснює художник.
Він дочекався, коли хвороба відступила, і пішов у військкомат. Однак його відправили до Штабу добровольчого формування міської територіальної громади, де Александер займався різноманітною роботою, у тому числі координаційною. Ту роботу він називає тепер «нудною». Наприкінці березня 2022-го ЗСУ звільнили Київську область і тоді для Александера розпочалася «інша історія».
Волонтерство у Вишгородському морзі
Кадри руйнувань, що їх залишили після свого відступу з Київської області російські військові, облетіли весь світ ще два роки тому.
Тіла жителів Ірпеня, Бородянки та Бучі, які загинули в російській окупації, звозили до Вишгородського моргу. Українська поліція попросила допомоги у волонтерів для роботи в морзі, оскільки там не справлялися з навантаженням.
Там були люди замучені. Тобі уява одразу включає, що з цими людьми могли зробити
Александер був одним із тих, хто погодився. Він каже, що багато волонтерів не затримувалися більше, ніж на тиждень-два – не витримували. Він з кількома своїми друзями допомагав у морзі понад два місяці.
«Навіть якщо людина стикалася зі смертю до цього, там картинка була зовсім іншою. Там були люди замучені. Тобі уява одразу включає, що з цими людьми могли зробити. А робили страшні речі, реально дуже жахливі. Наприклад, дуже літня жінка і по ній просто так автоматною чергою пройшлися. Що вона могла вдіяти? Незрозуміло», – згадує Кроліковскі.
Александер каже, що «людина звикає до всього», але були деякі речі, які все ж таки було складно прийняти.
«Ти не можеш звикнути саме до прояву людської жорстокості, ніж до самих мерців. До самих мерців, скоріше, така повага, тому що вони пережили дуже неприємні речі», – розповідає Александер.
Також було непросто зустрічатися з родичами, які приходили за тілами. І хоча це не входило до їхніх обов'язків, Кроліковскі разом із друзями намагалися допомогти їм.
Коли ми вперше бачили – шок сильний
«Розумієш, що людину треба підготувати, що зараз голова викотиться звідти відрізана, і ти думаєш... Ну, коли ми вперше бачили – шок сильний. Я думаю, може, краще поговорити, щоб пом'якшити трошки. Розповісти щось там таке, ось так, спокійно», – згадує художник.
Александер каже, що без здатності до рефлексії було б важко пережити роботу в морзі. Кроліковскі вирішив фотографувати те, що його оточує. Це не завжди були тіла чи пов'язана з моргом робота. Іноді він просто виходив на дорогу і фотографував, що бачив.
Згодом зі своїх робіт він підготував фотовиставку, деякі фото досі виставляються за кордоном. Кроліковскі бував на цих виставках і розмовляв з іноземними гостями. Він вважає, що подібні фото справляють враження сильніше, ніж сюжети новин.
«Крим інертний»
Олександр народився в Донецьку і більше 10 років прожив у Севастополі. Він каже, що як особистість сформувався під впливом Донбасу, але як художник його сформував саме Крим. Александер називає це «певним міксом».
У Криму в мене одне з найулюбленіших місць було, для мене дуже важливе – це Німецька балка в Севастополі. Але її вже нема
«Тому, коли там хтось із росіян говорить про «народ південного сходу України», то нехай приходять до мене, я їм розповім, що ми думаємо про це», – сміється Кроліковскі.
Художник каже, що з Кримом має духовно-містичний зв'язок: «Розумію, що все змінюється. І, наприклад, у Криму в мене одне з найулюбленіших місць було, для мене дуже важливе – це Німецька балка в Севастополі. Але її вже нема. Її зруйнували. Там було таке природне утворення і замість нього зробили стоянку для машин».
Кроликовскі вважає, що підготовка до окупації Криму Росією розпочалася ще 2011 року, «коли Янукович владу отримав і почали роздавати російські паспорти». Він згадує, що цього факту навіть не приховували. Але у 2013 році, коли у Києві розпочався Майдан, у Криму було тихо.
Крим дуже інертний, Крим чекає на команду. Всі так чекають: хто буде, хто зараз отримає перевагу, де, хто сильніший
«Трохи все затихло в такому очікуванні чогось. Тому що Крим дуже інертний, Крим чекає на команду. Всі так чекають: хто буде, хто зараз отримає перевагу, де, хто сильніший. Це як дівчина, яка дивиться, як б'ються два чуваки, хто ж із них переможе? Ось приблизно в Криму така сама історія», – розповідає він.
Художник вважає, що поява армії Росії на Кримському півострові перетягнула шальки терезів, і «проросійська активна меншість, це все одно меншість була, вона відразу підняла голову».
Сам Кроліковскі свою проукраїнську позицію не приховував, що стало причиною погроз з боку севастопольських знайомих.
Людям із проросійськими поглядами казав, що ви ще пошкодуєте про це, бо ви – кримчани
«Я відкрито розповідав про свою позицію, про те, що це шлях в нікуди. Людям із проросійськими поглядами казав, що ви ще пошкодуєте про це, бо ви – кримчани. Ви не зовсім для росіян «росіяни», ви однаково чужі. Воно так і сталося, але тоді люди цього не розуміли. Після того, як увійшли війська, нам одразу сказали (відразу скажу чесно, це були прямо проросійські люди): «Ну ви розумієте, ми не те, що проти вас особливо, ви такі інтелігентні люди, такі гарні, але у нас різні люди є . І вони різне можуть зробити». Ну, це погроза, але така непряма, розумієте?» – згадує Кроліковскі.
Після цього він вирішив залишити Крим і поїхав до Донецька. Там активно брав участь у проукраїнських акціях.
«Я вам чесно скажу, проукраїнські мітинги збирали більше людей, ніж проросійські», – розповідає Александер.
Він каже, що у 2014 році не планував залишати Донбас, але його запросили до Києва на Конгрес активістів культури. У Донецьк він уже не зміг повернутися, бо там почалися арешти і його попередили, що є велика ймовірність, що «на першому ж блокпосту я поїду на підвал», згадує худоник.
Александер вважає, що якщо йому вдасться вижити, він обов'язково ще повернеться у Донецьк чи Севастополь. Він вірить у процес реінтеграції, але з «правильним підходом».
«Змусити – це одне, але ще потрібно закохати. Тобто у випадку з Кримом доведеться робити обидві речі – змушувати і закохувати. Але і це, і те важливо», – вважає Кроліковскі.
І можливо, каже він, саме його роль буде в тому, щоб повернутися до Криму та «закохувати».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .
