Призначений Москвою глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) оголосив початок підготовки будівництва автомобільної траси із Сімферополя до російського Ростова-на-Дону. Дорога нібито пройде через Джанкой і далі – окупованими Росією територіями Херсонської, Запорізької та Донецької областей України.
Навіщо чиновники в Криму та Росії публічно озвучують ідеї про будівництво доріг у межах «сухопутного коридору», через який проходить фронт, якою є структура російського федерального бюджету і чи здатний Кремль виділити додаткові кошти на такі проєкти – читайте у матеріалі Крим.Реалії.
Давні ідеї як «нові плани»
«Разом із віцепрем’єром Маратом Хуснулліним готуємо в уряд Російської Федерації обґрунтування будівництва траси Сімферополь – Джанкой до Ростова-на-Дону через Херсонську та Запорізьку області. Фінансування ще не визначено, так само, як і її виконання – дво- чи чотирисмугове. Після доповіді президенту буде зрозумілим і джерело фінансування», – написав Сергій Аксьонов у своєму телеграм-каналі.
Ремонт регіональної ділянки основної дороги через Джанкой планується виконати в межах російської федеральної цільової програми (ФЦП, «Соціально-економічний розвиток Криму та міста Севастополя до 2025 року»), яка реалізується з 2015 року.
Проте, як повідомляє офіційна газета російського парламенту Криму, ще «у середині січня 2022 року стало відомо, що проєктні організації вже розпочали роботи». За попередніми розрахунками, вартість будівництва траси Сімферополь – Ростов-на-Дону може становити до 400 млрд рублів. Згідно з планами, вона протягнеться приблизно на 600 км північним узбережжям Азовського моря. Якщо ж із Ростова їхати до Криму через Керченський міст, то відстань становить близько 700 км, уточнює видання.
Раніше так звана російська влада тимчасово окупованих територій Запорізької області оголосила про початок процесу розробки проєкту залізничної гілки, що з’єднає Крим із Ростовською областю Росії, проходячи через окуповані нею території Херсонської, Запорізької та Донецької областей (Сімферополь-Джанкой-Мелітополь-Маріуполь-Таганрог-Ростов-на-Дону). Згідно з обіцянками, ця нова магістраль уздовж узбережжя Азовського моря має «вперше встановити прямий зв’язок» між російським Таганрогом та окупованими Маріуполем, Бердянськом, Мелітополем і Джанкоєм.
При цьому йшлося про те, що новий «залізничний коридор з Росії до Криму» стане альтернативою вже існуючій автомобільній дорозі. А саму залізницю мало намір будувати засноване російською окупаційною владою у травні ФГУП «Залізниці Новоросії». До завдань структури планували включити «створення єдиної логістики в чотирьох «нових регіонах» (так у Росії називають окуповані та включені в односторонньому порядку до складу федерації території Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України – КР) та оновленням парку вагонів і локомотивів.
За словами представника президента України в АР Крим (2017-2018), експерта у сфері міжнародного права, професора Бориса Бабіна, протягом останнього року російська влада неодноразово обіцяла якісь нові «дороги» «сухопутним коридором» до Криму, включаючи і «трасу Арабатською стрілкою», та «автобан у Мелітополі».
«Нинішні заяви Сергія Аксьонова слід оцінювати, як мінімум, виходячи з того, що до ситуації на окупованому материку він, м’яко кажучи, мало причетний, там у агресора зовсім інші маріонетки й фінансові потоки. Ознак «нової дороги» між Новоазовськом та Чонгаром сьогодні немає. І, судячи з усього, йдеться в основному про злочинні спроби окупантів забезпечити військові та суміжні постачання нинішньою автотрасою», – повідомив Борис Бабін у коментарі Крим.Реалії.
«Соціальний», але військовий бюджет Росії на 2024 рік
Перший заступник, виконувача обов’язків міністра транспорту та зв’язку України (2008-2010) Василь Шевченко в коментарі Крим.Реалії висловив думку, що Сергій Аксьонов і Марат Хуснуллін розвивають «спільну конструкцію», коли просто обіцяють, але в результаті нічого не роблять, адже просто обіцянки, в принципі, ресурсів не потребують.
Усі ці проєкти потребують, насамперед, дуже серйозних фінансових ресурсівВасиль Шевченко
«Це така картинка майбутнього, яке є недосяжним. Навіщо це все? Таким чином, з політологічної точки зору, і Хуснуллін, і Аксьонов беруть участь у посиленні нинішнього російського президента, його можливостей на «здобуття симпатій». Це виборами (у березні 2024 року в Росії мають відбутися вибори президента – КР) важко назвати, але все одно за збільшення симпатій до Путіна боротимуться: його оточення демонструватиме, що воно зробить усе для посилення президентської фігури. Тут також є елементи обіцянки майбутнього, які, в принципі, пов’язані з тим, що нібито Крим «колись кудись інтегруватиметься надалі». Ми ж розуміємо, що всі ці проєкти потребують, насамперед, дуже серйозних фінансових ресурсів», – зазначив Василь Шевченко.
Безпідставно названий президентом РФ Володимиром Путіним «соціальним» бюджет Росії на 2024 рік і планові періоди 2025-2026 років розглядаються Державною думою Росії з 16 жовтня. У ньому значно збільшили витрати на оборону та соціальну сферу порівняно з тим, що закладали на 2024 рік у попередньому проєкті бюджету. Але в кожній статті російського бюджету – витрати на війну: підвищене фінансування «соціалки» несе в собі ознаки воєнного часу, а витрати на освіту та науку зросли через плани фінансування пропагандистських програм виховання «духовно-моральних цінностей» за допомогою «державного контенту».
Всі ці бюджетні статті не підкріплені упевненістю, що їх буде наповнено, оскільки закладено непропорційно низький дефіцит бюджетуВасиль Шевченко
«Ми вже побачили російський федеральний бюджет, де фактично 40% складають військові витрати. А 21% – витрати, так звані соціальні, куди закладено всі ці кошти на лікування поранених, компенсації загиблим, і навіть вони туди включили збільшення оплати фахівцям, які будуть задіяні в обслуговуванні ядерної зброї. Ось така форма соціальної політики. Всі ці бюджетні статті не підкріплені упевненістю, що їх буде наповнено, оскільки закладено непропорційно низький дефіцит бюджету. Вони навіть не впевнені, що зростатимуть доходи від нафтогазової галузі – ключової галузі. Був час, коли нафтогазовий сектор економіки РФ міг ще «похвалитися обсягами», сірим флотом, неможливістю транспортування, «бадягою» (змішування нафти різних сортів з метою приховування її російського походження – КР) у Середземному та Чорному морі, проблемами з проходом Суецького каналу. Тепер, як наслідок, нафтогазовий російський проєкт потихеньку закривається. Продавши величезні обсяги нафти Індії, Росія отримала рупії – валюту, що не конвертується. Для порівняння – колишній СРСР, який останній рік перед розвалом мав витрати на оборону 33-37%. Нині ж витрати на військово-промисловий комплекс РФ – 40% при 6% від прогнозованого валового внутрішнього продукту. Це безпрецедентно багато. Економіка, власне кажучи, воєнного часу. Але така економіка, на наше щастя, ніколи не була стимулюючою до зростання. Економіка воєнного часу – економіка самознищення. Виробляють те, що не має попиту на ринку, але використовується для того, щоб щось зруйнувати – запущено механізм знищення країни», – підкреслив співрозмовник Крим.Реалії.
Автодорожнє «кільце» навколо Азовського моря та «відданість» Путіну
Раніше в серпні віцепрем’єр Росії Марат Хуснуллін розповів про п’ятирічний план розвитку дорожнього кільця завдовжки 1,4 тисячі кілометрів навколо Азовського моря.
За словами Василя Шевченка, подібні заяви мають політичний характер.
Це для них буде шансом «засвітитися» у Кремлі – адже вони будують кільцеву дорогу навколо Азовського моряВасиль Шевченко
«Щодо виходу на автодорожнє кільце навколо Азовського моря – тут їм уже не вдасться затягнути в «хмарні» проєкти представників великого бізнесу на кшталт Аркадія Ротенберга, який будував Кримський міст. Також зрозуміло, що за три місяці до так званих виборів президента Росії нічого не станеться. І таких розмов про будівництво доріг вистачить якраз на три місяці. Вони розповідатимуть, що ведуть переговори, це для них буде шансом «засвітитися» у Кремлі – адже вони будують кільцеву дорогу навколо Азовського моря! «Серйозні люди» тихо сміятимуться, але для Аксьонових і Хуснулліних це не важливо, оскільки запропонувати більше нічого», – заявив експерт.
Як вважає Шевченко, іншою складовою «процесу обіцянок» є «демонстрація особистої відданості» президенту РФ Володимиру Путіну.
«Навіть при загрозі звільнення Криму вони все одно віддані Путіну. Така показова лояльність. Але вона може мати і зворотний бік: «Ми ж фахівці не з політичних питань, ми – фахівці з інфраструктури, ми тут про дороги думаємо, а не про війну». Ну, такий «проєкт» і далі рухатиметься, як рухався: ніякої кільцевої дороги не може бути, якщо тут не буде присутня військова складова. І в разі знищення Кримського мосту російські війська, що перебувають на території півострова, будуть заблоковані, їм не буде куди подітися, і потрібно буде шукати альтернативний варіант – сухопутний. У такому разі, якщо міркувати про можливості транспортування морським шляхом значних обсягів військової техніки та особового складу військ, тут Аксьонов та його команда ніким не уповноважені, це не його рівень», – зазначив Василь Шевченко.
Після окупації Кримського півострова у 2014 році, на міждержавному рівні та в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Росія активізувала діяльність щодо просування ідеї будівництва кільцевої автомобільної дороги навколо Чорного моря. Очільник російського Мінтрансу виступав за включення нових доріг Криму, в тому числі Керченського мосту, до складу проєкту ОЧЕС «Чорноморське кільце».
На тлі військової агресії Росії в Україні, підконтрольна РФ влада Криму стала вважати, що так званий «сухопутний коридор» і Керченський міст уже не забезпечують потреби Кримського півострова, і в лютому вирішили розробляти чергову федеральну програму розвитку азово-чорноморських портів Криму та тимчасово окупованих територій півдня України.
Раніше у грудні 2022 року на засіданні Російської Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини російський президент Володимир Путін вперше назвав Азовське море «внутрішнім морем Росії».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.