Доступність посилання

ТОП новини

Кримський Кіджондон: чи можливі 10 мільйонів туристів на рік?


Курортний сезон у Феодосії, липень 2020 року
Курортний сезон у Феодосії, липень 2020 року

Нещодавно російський глава Криму Сергій Аксенов заявив: «Крим може прийняти понад 10 млн туристів, наш президент завдання нам поставив: 2025-2026 рік Крим повинен збільшити турпотік кратно. Ось до 10 млн ми очікуємо, що Крим зможе прийняти. У радянські часи таку кількість туристів Крим вільно приймав, за різними оцінками, до 12 млн осіб на рік…»

Незважаючи на посилення пандемії коронавірусу, чиновник сповнений оптимістичних планів: «Торік ми бачили, що сезон практично побив усі рекорди. Цього року, з урахуванням закриття Туреччини, швидше за все, очікується така ж ситуація. Крим готовий, на мій погляд. Наше завдання, органів влади, яке? Інфраструктуру підготувати. Все інше роблять представники бізнесу самостійно, а наше завдання, знову ж таки, їм у цьому допомогти». При цьому міністр курортів і туризму Вадим Волченко заявив, що Крим цього року прийме на 20% більше туристів, ніж у «рекордному» 2019 році. Доручення глави Росії підтвердив і голова комітету кримського парламенту з питань туризму, курортів і спорту Олексій Черняк: «Завдання, яке поставив нам президент, – десять мільйонів туристів до 2025 року. Це абсолютно реальна цифра, якщо брати період з 1 січня до 31 грудня. Але щоб до нас їхали, треба показати, наскільки ми гостинні, наскільки покращилась якість відпочинку».

Коли подібне чують не політики, а люди професійні й кваліфіковані, їм це нагадує історію зі знаменитим північнокорейським містом Кіджондон. У Північній Кореї це місце називають «Селище Миру», а в Південній – «Селище Пропаганди». Воно розташоване лише за чотири кілометри від кордону. Згідно з офіційною північнокорейською легендою, в Кіджондоні живе 200 сімей, які утворюють колгосп. Там є дитячий садок, початкова і середня школи, а також лікарня.

Кіджондон – потьомкінське село. Світло в будинках тут запалюється автоматично і також автоматично гасне. Можна побачити тільки солдатів і жінок

Кіджондон – потьомкінське село. Світло в будинках тут запалюється автоматично і також автоматично гасне. Можна побачити тільки солдатів і жінок. Однак за спостереженнями з південнокорейської сторони село існує лише для комуністичної пропаганди: північнокорейські солдати вміло зображують із себе колгоспників, вдень висаджують на вулицях села квіти. Але якщо подивитися на сільські будинки через потужний телескоп, можна побачити, що в багатьох з них немає ні вікон, ні кімнат. Ні дітей, ні старих у селі ще ніхто не помічав. Солдати постійно ходять строєм, а одні й ті самі жінки постійно миють вікна. У 2004 році в Кіджондоні комуністи встановили гучномовці. Ці гучномовці щодня по 20 годин транслювали в бік південного сусіда військові марші та передачі про те, як добре жити в Північній Кореї.

Розповіді та «прожекти» кримських чиновників в точності нагадують передачі цих північнокорейських радіостанцій. Вони з усіх «динаміків» прославляють життя в окупованому Криму, не підозрюючи, що в «потужні телескопи» люди всього світу бачать весь їхній «колгосп» – фальсифікацію кількості туристів, безрезультатні потуги вирішити водну проблему, дискримінацію кримчан за національною та релігійною ознаками, обшуки, арешти, суди, репресії та фальсифікацію справ проти громадських активістів і журналістів, мілітаризацію півострова.

Самі кримські чиновники навряд чи вірять у можливість досягнення 10-мільйонного рубежу, але завдання виконувати потрібно, незважаючи на всю його абсурдність, особливо в безводдя і при пандемії коронавірусу. Та ще при тому, що обсяг турпотоку в усі роки окупації фальсифікувався. Так, за інформацією ексміністра курортів Криму Олександра Лієва, «реальні цифри всього туристичного потоку в Крим протягом минулих трьох років складають 1,1-1,15 мільйона осіб...».

Усі почали прораховувати, як же «намалювати» 10 мільйонів. «Почесний президент Російського туристичного союзу Сергій Шпилько розрахував так: «Торік Крим показав за кількістю лише +4% відпочивальників, а за доходами +13%. Це був єдиний суб'єкт РФ, що мав зиск від роботи колективних засобів розміщення. Як приклад: екскурсійно-ділова Москва втратила 60%, Санкт-Петербург 65%».

Усі визнають, що для прийому навіть заявлених раніше туристів і курортників у Криму просто недостатня матеріальна база

Немає сумніву, що Крим у Росії як курорт користується популярністю, особливо цього року, коли росіянам штучно і з політичних міркувань закрили дорогу на Туреччину. У зв'язку з цим кримські чиновники сподіваються, що в таких умовах російський турист приїде до Криму, більше їхати йому нікуди. У Сочі всі не помістяться. При цьому всі визнають, що для прийому навіть заявлених раніше туристів і курортників у Криму просто недостатня матеріальна база. Так, заступник керівника федерального агентства з туризму Олена Лисенкова вважає, що кримський курорт виручить... кешбек: «Крим входить у топ-3 найпопулярніших напрямків у туристичному кешбеці, так було і в перших етапах програми, і в тій, що діє зараз. Одночасно з цим ми бачимо крайню нестачу баз розміщення по всій країні і в Криму зокрема». Вадим Волченко каже, що «якісного номерного фонду зараз на півострові не вистачає: на сьогодні створено 5000 нових номерів. Надалі, звичайно, є прагнення дійти до 20 тисяч».

У цих розрахунках не вистачає досвіду і знання того, яким саме чином був організований курорт в Криму за радянських часів. Так, я теж пам'ятаю кінець 80-х років, коли курортників було стільки, що вранці по вулицях усіх приморських міст відпочивальники буквально потоком рухалися до моря, а ввечері таким же потоком – від моря. Свого часу цю ситуацію ми обговорювали з відомим експертом курортно-туристичної галузі, на той час головою Верховної Ради АРК Борисом Дейчем. Курортне міністерство тоді оголосило, що Крим прийняв 10 мільйонів відпочивальників. А рахували тоді ручним способом – за купленим хлібом і кількістю сміття. Але Борис Дейч сів за розрахунки, і 10 мільйонів ніяк не виходило. При заповненні Криму під зав'язку весь сезон виходило максимум 7-8 мільйонів. Але після 2014 року жодне літо Крим не був заповнений так, як наприкінці 80-х, часто навіть і половини наповнення не було.

Але тоді, в активі цих розрахунків було те, що, по-перше, до половини (!), а іноді і більше, від усіх курортників становили так звані «дикуни», тобто люди, які жили в диких умовах – в наметах, у кемпінгах, у всіляких піонерських таборах, базах відпочинку – словом, у пристосованих умовах. Менша частина користувалася орендованим житлом, зупинялася в готелях, і зовсім малу частину – до 15-20 відсотків – становили ті, хто приїхав за туристичними путівками в оздоровниці.

По-друге, за таких умов проживання важливо було те, що «дикуни» розміщувалися по всьому узбережжю Чорного моря, особливо від Алушти до Судака і Феодосії, на Керченському півострові, але також і по всьому узбережжю Азовського моря, на Арабатській стрілці, а також на західному узбережжі, на Тарханкуті та в інших «диких» місцях. Тільки таке розселення від ранньої весни до пізньої осені могло дати 7-8 мільйонів відпочивальників.

У результаті окупації Крим втратив від 6 до 5 мільйонів туристів щорічно, залишається балансувати між 1-2 мільйонами

Сьогодні така схема неможлива в принципі – багато ділянок узбережжя закриті, у багатьох місцях стоїть величезна кількість військових частин, до яких і близько туристів не підпустять, або «зроблять» їх терористами і шпигунами. Крім того, засмагати під колесами військових вантажівок, під лафетами гармат і поруч із ракетами, під ревіння літаків і вертольотів, при загрозі підхопити коронавірус, про який влада намагається забути і відвернути увагу гостей, навіть російським туристам якось не з руки. Та й «дикий» туризм як такий пішов у минуле. Отже, в результаті окупації Крим втратив від 6 до 5 мільйонів туристів щорічно, залишається балансувати між 1-2 мільйонами, якщо по-чесному. У всіх нині наявних об'єктах розміщення радянська кількість відпочивальників просто не поміститься.

Але повернімося до Кіджондону. У 1980-х роках південнокорейський уряд встановив на своїй території за кілометр від Кіджондону високий флагшток із прапором Південної Кореї. Північний сусід не стерпів такого нахабства і встановив у Кіджондоні власний флагшток з прапором Північної Кореї, ще більш високий. Тоді Південна Корея зробила свій флагшток ще вище. Точно так само вчинила й Північна Корея. Переможцями у змаганні стали жителі півночі. Зараз висота комуністичного флагштока перевищує 160 метрів. На ньому гордо майорить 270-кілограмовий прапор Північної Кореї. Щоб його підняти, потрібно 50 людей. Світова преса назвала це змагання «війною флагштоків», проте Книга рекордів Гіннеса відмовляється реєструвати це як рекорд, оскільки флагшток складається не з одного стовпа, а з декількох. Крим сьогодні займається таким же будівництвом пропагандистських «флагштоків». Але все одно кримський рекорд, думаю, через його явну фальсифікацію також ніхто не зареєструє.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції​

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG