В анексованому РФ Криму російські силовики розгорнули масові переслідування жінок. Їх звинувачують за тяжкими кримінальними статтями – у «тероризмі», «екстремізмі», «шпигунстві» та «державній зраді». Проте українські правозахисники вважають ці справи політично мотивованими та сфабрикованими. Вони називають кримчанок ще однією вразливою групою, що зазнала репресій з боку РФ під час повномасштабного вторгнення в Україну.
У місцях позбавлення волі в анексованому Криму та Росії перебувають, за даними різних українських правозахисних організацій, десятки жінок із Криму та окупованих Росією частин Херсонської та Запорізької областей України. У Кримськотатарському ресурсному центрі нарахували щонайменше 52 факти політичних переслідувань жінок, яких утримують у СІЗО та колоніях Криму і РФ. Невідомо, скільки ще жінок перебувають у місцях несвободи у статусі інкомунікадо, зазначають в організації.
Для звинувачення кримчанок використовуються статті, які критикують за розмитість формулювань. Усіх імен жінок, які зазнають переслідувань, правозахисники не можуть назвати з міркувань безпеки, оскільки їхні родини залишаються на окупованій території. Крим.Реалії вирішили нагадати про них до Міжнародного дня боротьби за права жінок.
Галина Довгопола
12-річний термін ув’язнення відбуває літня кримчанка Галина Довгопола, засуджена за «шпигунство на користь України». Вона перебуває в колонії Владимирської області майже за дві тисячі кілометрів від Криму.
Вона провину заперечує. Жінка перебуває в ув’язненні половину свого терміну. За цей час у неї суттєво погіршилося здоров’я, каже фрілансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко.
«Їй волонтери передали палицю, бо вона дуже важко і повільно ходить. Вона потребує ліків. Я просив волонтерів передати їй, що ми її обов’язково витягнемо. Вона була цьому дуже рада. І вона чекає на це», – розповів він Крим.Реалії.
Коли Владислав Єсипенко був у російському ув’язненні в Криму, Галина Довгопола деякий час перебувала «буквально за стінкою» – у жіночому блоці СІЗО Сімферополя, який також називають «монастирем». Туди відправляють жінок, яких хочуть ізолювати від спілкування із зовнішнім світом або вберегти від розправи через конфлікти з іншими ув’язненими.
«Вийшло так, що у нас були камери через стінку. Ми спочатку не спілкувалися, а потім все–таки я з’ясував, що жінку привезли з «Лефортово» (СІЗО у Москві – КР). І я покликав її. Влітку відкривали «кормушки» (віконце у дверях СІЗО – КР), щоб була хоч якась вентиляція повітря. І через них була можливість поспілкуватися. Галина розповіла про свою родину, про смерть чоловіка. Розповіла, що її в «Лефортово» не били, але морально тиснули, позбавляли їжі та сну. Вона – бойова жінка, коли хотілося курити, «курила» серветки, але завжди всім говорила, що вона – за Україну», – розповідав Владислав Єсипенко торік.
За його словами, в ув’язненні Галину Довгополу, як правило, приймають із повагою, оскільки вона «своїм авторитетом може поставити на місце будь-якого кримінальника».
На підтримку Галини Довгополої виступила низка українських правозахисних організацій.
«Ми вважаємо, що справжньою причиною затримання Довгополої є її політичні погляди. Галина публічно висловлювала своє засудження окупації Криму РФ, а також підтримувала зв’язок із волонтерськими українськими організаціями, що діяли на підконтрольній уряду України території. Правозахисні організації мають достатню кількість доказів, щоб вважати справу проти неї політично мотивованою», – йдеться в їхній спільній заяві.
Ірина Данилович
До 6 років і 11 місяців позбавлення волі засуджена російським судом кримчанка, громадянська журналістка, медсестра Ірина Данилович.
Російські силовики затримали її дорогою з роботи додому у квітні 2022 року і кілька днів приховували від родичів її місцеперебування. Кримчанку звинуватили у зберіганні вибухових речовин. Силовики нібито знайшли вибухівку у футлярі для окулярів Ірини Данилович.
Вона провину не визнає. Перебування в умовах ув’язнення сильно вдарило по здоров’ю кримчанки. Проте кваліфікованої допомоги їй у СІЗО не надають. Щоб домогтися візиту до лікаря, Ірині Данилович доводилося голодувати. Вона перенесла інсульт і втрачає слух.
Попри всі випробування, Ірина Данилович намагається підтримувати інших піснями.
«Колись у СІЗО я почув, як хтось співає відому рок–баладу «Я свободен». Вже потім я дізнався, що це співає Ірина та ще одна з її сусідок по камері – дівчина, яка опинилася в певних обставинах, але почувається вільною. Вони потоваришували і потім зуміли передати мені: «Ти чуєш, як співають? Це ми. Співаємо і для тебе, і для всіх інших, щоб вони не втрачали надію». І це якраз приклад цієї підтримки, якою ми намагалися одне з одним ділитися», – розповідав Крим.Реалії колишній в’язень Кремля, а нині посол України в Туреччині Наріман Джелял.
Українські правозахисники вважають, що кримчанка стала жертвою російських репресій за те, що висвітлювала правду про російський режим у Криму.
У січні 2026 року Ірина Данилович закликала з ув’язнення частіше порушувати питання про долю політв’язнів, які опинилися в російських в’язницях під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
«Я живу з постійним головним болем. У мене гул, свист і дзвін у вухах. Усе це не дає найменшої можливості зосередитися і відповісти на ті нечисленні листи, які мені передають. Але я дуже ціную кожне ваше тепле слово і відчуття дружнього плеча від десятків незнайомих людей із різних країн», – зазначила вона.
Надія Грекова
Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну в Криму з’явилася нова тенденція – масові переслідування жінок. Найсуворіший із відомих на сьогодні вироків для жінки – 22 роки колонії для Надії Грекової із Севастополя.
Російські силовики звинуватили її в замаху на російського військового високопосадовця, скоєнні теракту та зберіганні вибухівки.
За версією слідства, Надія Грекова в лютому 2024 року влаштувала вибух у власній квартирі в Севастополі, яку орендував військовослужбовець Чорноморського флоту РФ. Південний окружний військовий суд РФ визнав її винною. Вона перебуває в колонії Бурятії за сім тисяч кілометрів від Криму.
Російський правозахисний центр «Меморіал» включив її до списку осіб, які зазнають кримінального переслідування, в якому «з великою ймовірністю присутні ознаки політичної мотивації та серйозного порушення закону».
Людмила Колесникова
До 17 років позбавлення волі засудили кримчанку Людмилу Колесникову з Ялти.
Її звинуватили у «держзраді» за купівлю марки на підтримку Збройних сил України. Кримчанка раніше працювала в українській міліції, а після російської анексії Криму в 2014 році кілька років була дізнавачкою в російській поліції, зберігши при цьому і українське, і російське громадянство. Згодом вона пішла з поліції та стала юристкою у приватній фірмі.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Людмила Колесникова виїхала до Ірландії, але у 2024 році повернулася в Ялту через важку хворобу матері. Експоліцейську затримали одразу після похорону матері.
«Колесникову викрали й утримували в ізоляції протягом трьох місяців, потім її позбавили можливості на нормальний суд, оскільки процес у її справі відбувся в закритому режимі та з низкою серйозних перешкод для сторони захисту. На порушення міжнародного гуманітарного права апеляційну скаргу розглянули на території країни-окупанта (Росії – КР), а не в Криму», – повідомляв український телеграм-канал «Трибунал. Крымский эпизод».
З літа 2024 року Людмила Колесникова перебуває в ув’язненні.
Оксана Сенеджук
До 15 років позбавлення волі підконтрольний Росії Севастопольський міський суд засудив кримчанку, філологиню та українську активістку Оксану Сенеджук. Її визнали винною у держзраді.
Слідство стверджує, що вона нібито передавала відомості про кораблі Чорноморського флоту РФ українській розвідці. Суд у її справі був закритим, матеріали засекречені.
Російські силовики раніше неодноразово викликали Оксану Сенеджук на допити через її проукраїнську позицію.
Захист кримчанки в апеляційній інстанції намагається домогтися зміни їй статті обвинувачення на більш м’яку.
У Представництві президента України в АРК вважають, що Оксану Сенеджу затримали «за сфабрикованими звинуваченнями».
Про політично мотивоване переслідування Оксани Сенеджук заявила коаліція правозахисних організацій України.
«Ми впевнені, що справжньою причиною затримання Оксани Сенеджук є її політичні погляди – вона публічно висловлювала своє засудження агресії РФ проти України. Країна-агресор продовжує практику кримінального переслідування українців та українок, які залишаються пжити на тимчасово окупованій території Кримського півострова, за сфабрикованими звинуваченнями у держзраді», – йдеться в їхній спільній заяві на підтримку кримчанки.
«Кримська жіноча четвірка»
Резонансними стали затримання та арешт наприкінці 2025 року чотирьох кримчанок – Есми Німетулаєвої, Насіби Саїдової, Ельвізи Алієвої та Февзіє Османової.
Російські силовики звинувачують їх у тероризмі (стаття 205.5 КК РФ), кримчанкам загрожує до 20 років позбавлення волі.
За версією кримського главку ФСБ, кримчанки нібито були учасницями «законспірованого жіночого осередку забороненої на території Росії міжнародної терористичної організації, що поширювала ідеологію всесвітнього халіфату».
Арештовані провину заперечують. З жовтня 2025 року вони перебувають у СІЗО Сімферополя. Їхні рідні скаржаться на погані умови в ізоляторі. Насіба Саїдова у січні знепритомніла в камері. Їй викликали фельдшера, але інформації про стан дівчини родина не отримала.
У листопаді 2025 року матері учасниць справи зустрілися з адміністрацією СІЗО та передали скарги на холод у камерах.
«Ми говоримо – там сиро, холодно. Вона (представниця СІЗО – КР) каже: «А скрізь так». Ми говоримо, що чули, ніби там і гризуни, і таргани є. Вона каже: «Це [залежно від того,] як вони [дівчата] утримуватимуть свою камеру, в якому стані». Ми кажемо, постільна білизна, ковдра – там уже скільки поколінь на тих ковдрах висиділи, чи можна занести? Ні, нічого не можна», – розповіла Кримській солідарності мати Насіби Саїдової Дінара Іюпова.
Февзіє Османовій вдалося надіслати листа родині. У ньому вона описала момент першої після арешту зустрічі з рідними в залі суду. Силовики тоді заборонили їм спілкуватися.
«Нас коли виводили, мені сказали нічого не говорити, не кричати, не махати. Я не зрозуміла чому. Ми вийшли і я почула крики, повертаю голову і бачу дуже багато людей у цьому натовпі. Я одразу знайшла тебе, і чула тільки тебе. Ми з дівчатами вас чули. Але, звичайно, нам не можна було нічого сказати вам у відповідь. Потім, коли виїжджали, я побачила стільки рідних. Хоч це і були частки секунди, але найкращі! Там співробітники всі були здивовані такій підтримці, як у нас. Думаю, вони нам заздрили», – пише вона.
Про решту фігуранток цієї справи поки нічого не відомо.
Сімейні репресії
Поки Росія продовжує бойові дії проти України, російські силовики викрадають у Криму цілі сім’ї. На початку 2025 року в Первомайському районі зникли мати і донька Ганна та Оксана Соценко. Понад дев’ять місяців про них нічого не було відомо. Згодом українським правозахисникам вдалося з’ясувати, що вони перебувають у Сімферопольському СІЗО №1.
У Кримськотатарському ресурсному центрі з’ясували, що силовики РФ звинувачують жінок у держзраді та «залякали їхніх родичів, щоб вони навіть не намагалися щось робити і розшукувати їх».
Що із затриманими кримчанками на цей момент, достеменно невідомо. У Представництві президента України в АРК затримання матері та доньки Соценко назвали «злочином окупації».
У схожій ситуації опинилися кримчанка Вікторія Стрілець та її донька Олександра Стрілець.
У 2024 році вони зникли зі зв’язку. Про те, що їх затримали російські силовики, стало відомо лише коли підконтрольний РФ Севастопольський міський суд виніс їм вирок – 12 років ув’язнення за звинуваченням у держзраді (стаття 275 КК РФ).
За версією слідства, кримчанки нібито за винагороду української військової розвідки у вересні 2023 року надіслали до ГУР Міноборони України фотографії військових об’єктів РФ.
Публічної позиції ГУР МОУ з цього приводу немає.
У Представництві президента України в АРК затримання та вирок матері й доньці Стрілець назвали прикладом «спротиву в Криму російській агресії».
Скільки ще кримських жінок перебувають у російському ув’язненні за політично мотивованими справами, достеменно невідомо. Багато таких фактів залишаються невідомими, оскільки російські силовики тиснуть на сім’ї цих людей, щоб вони не афішували їхнє переслідування.
«Репресивний конвеєр»
В умовах повномасштабного вторгнення РФ в Україну російські силовики «скасували негласне «табу» на переслідування жінок у Криму, зазначають українські правозахисники. Якщо до 2022 року було відомо про п’ять кримінальних справ стосовно кримчанок із явними ознаками політично мотивованих переслідувань, то в умовах бойових дій РФ проти України з’явилися десятки таких справ.
Жінки на Кримському півострові стали «новою групою громадян України, яких переслідують цілеспрямовано», йдеться у заяві коаліції правозахисних організацій.
«Від початку війни порушили в рази більше кримінальних справ проти кримчанок, ніж за попередні роки окупації півострова. При цьому в закритих судових процесах судді знущаються з підсудних і прагнуть виносити максимально суворі вироки. Ми бачимо, що кількість таких переслідувань щороку зростає і наразі наразі немає передумов для зупинки цього конвеєру», – йдеться в дослідженні проєкту «Кримський процес».
Владислав Єсипенко впевнений: масові переслідування жінок у Криму є результатом «вказівки зверху» в силових колах РФ.
«Такі масові переслідування не відбуваються просто так. Очевидно, хтось дав таку вказівку – взятися за кримських жінок. Керівництво ФСБ, наприклад, могло вважати, що випустило з уваги цей напрям і що це недолік, який слід виправляти. Роботи у них насправді дуже багато. Але зараз, очевидно, вони переорієнтувалися на те, щоб чинити такий самий тиск на жінок у Криму, як і на чоловіків», – каже він.
Понад половина вироків жінкам у Криму мають середній або максимально можливий терміни покарання, а підконтрольні РФ кримські суди часто ігнорують похилий вік підсудних, наявність у них малолітніх дітей або літніх батьків, зазначають у «Кримському процесі».
«Окупований Крим вже давно перетворився на в'язницю під відкритим небом, де серед ув'язнених у місцях несвободи вже більше політв'язнів, ніж простих рецидивістів. На жаль, останніми роками ми все частіше зустрічаємо жіночі імена серед сотень політичних в'язнів. Практика кримінального переслідування застосовується щодо всіх жінок, які в тій чи іншій формі демонструють свою незгоду з окупацією Криму. Це класична практика криміналізації ідентичності та інакомислення. Зростаючі з кожним роком цифри політувʼязнених свідчать про те, що незважаючи на 12-й рік окупації Криму, люди не хочуть і не будуть миритися з нею. Усвідомлюючи всю загрозу для себе, країна-окупант проводить такі публічні інквізиції для підтримки атмосфери страху», – заявила Крим.Реалії менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Зарема Барієва.
Надії на звільнення кримських жінок, яких переслідують російські силовики, їхні рідні та українська влада пов’язують з обмінами, що відбувалися між Україною та РФ у попередні роки.
В умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну процес обміну цивільними особами між цими країнами фактично «заморожений». Поодинокі випадки повернення цивільних людей відбуваються в межах обмінів військовополоненими.
