Доступність посилання

ТОП новини

«Гроші не пахнуть»: що роблять насоси Siemens та Grundfos на кримському водозаборі


Запуск Бештерек-Зуйського водозабору, 18 березня 2021 року

Бештерек-Зуйське родовище води в Криму обладнане насосами виробництва німецької компанії Siemens і данської Grundfos, повідомив експредставник президента України в Криму Борис Бабін. Через західні санкції європейський бізнес не має права постачати обладнання на анексований Росією півострів.

Логотип Siemens на корпусах насосів чітко видно на офіційних фотографіях запуску водогону на сайті підконтрольного Росії уряду Криму, а також на кадрах з репортажів російських телеканалів. У липні 2017 року стало відомо про те, що до Криму на будівництво електростанцій потрапили газові турбіни виробництва Siemens, однак тоді його представники заперечували, що їм було відомо про призначення поставленого в Росію обладнання. В результаті західні санкції були введені не проти німецького концерну, а проти компанії «Інтеравтоматика», в якій той мав частку. Про новий скандал з європейським обладнанням у Криму йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналісти Крим.Реалії звернулися в офіси компаній Siemens і Grundfos з проханням прокоментувати установку їхніх насосів у Криму, однак на момент виходу цього матеріалу не отримали відповідей. Експредставник президента України в АРК Борис Бабін висловив Крим.Реалії думку, що європейські компанії з найбільшою часткою ймовірності знали про те, куди саме встановлять ці насоси.

Жоден європейський постачальник не буде постачати таку техніку абстрактно: йому потрібна чітка характеристика об'єкта, розуміння того, де і як він розташований
Борис Бабін

‒ Вода видобувається з великих глибин, і там, м'яко кажучи, багато проблем. Ці водоносні горизонти насправді не такі насичені, як розповідає російська пропаганда, і для того, щоб хоч якась вода звідти виходила, необхідне серйозне обладнання. Звичайно, тут можна було очікувати використання якісних насосів, і, на жаль, ми бачимо на об'єкті європейські марки. Причому це не просто насос на дачі, а складна система: тут є зв'язність свердловин, необхідно зробити точну специфікацію, розрахувати потужність насосів, виходячи з електропостачання, їх експлуатації, графіку ремонту та обслуговування. Тобто жоден європейський постачальник не буде постачати таку техніку абстрактно: йому потрібна чітка характеристика об'єкта, розуміння того, де і як він розташований. Також наївно припускати, що ремонт цих установок здійснюватимуть місцеві працівники.

Борис Бабін
Борис Бабін

Борис Бабін вказує на те, що ці насоси обладнані спеціальним хмарним сервісом ‒ свого роду електронним мозком для тонкого підлаштування параметрів роботи.

‒ У Росії таких технологій немає ‒ це штучний, унікальний агрегат, що має велику вартість. Такі поставки відбуваються за спеціальними контрактами, і в цьому випадку абсолютно очевидно, що це було пряме постачання від виробників. Можливо, звичайно, через якихось фейкових посередників, але Siemens і Grundfos прекрасно знали, що і куди вони постачають. Ми в «Асоціації реінтеграції Криму» також зверталися до цих компаній: запитали, як європейці почуваються, працюючи з учасниками військових злочинів. Адже насосна станція порушує не просто європейський санкційний механізм ‒ вона знищує унікальну екосистему долини довкола Бештерек-Зуйського родовища. Місцевий водний ресурс вкрай скромний, тому в підсумку населення декількох кримських сіл у регіоні залишиться без води. Це екоцид.

На відео провладного ресурсу «Крыминформ» видно й інший логотип на насосах ‒ компанії «Вода Вітчизни». Журналісти Крим.Реалії зателефонували туди, однак співрозмовник, який назвався менеджером зі збуту, сказав, що розкривати деталі кримської угоди не уповноважений, і запропонував викласти питання в листі. Він уже надісланий у «Воду Вітчизни», відповіді поки не надійшло.

Президент Центру глобальних досліджень «Стратегія XXI» Михайло Гончар вважає, що насоси потрапили до Криму через цілий ланцюжок посередників.

Звичайно, Siemens буде все заперечувати
Михайло Гончар

‒ Були зроблені висновки з попередньої історії постачання турбін Siemens: схема через Краснодарський край до Криму була досить примітивною, але врешті-решт спрацювала. Зараз, я думаю, її вдосконалили. Звичайно, Siemens буде все заперечувати і, можливо, навіть надасть документи, які свідчитимуть про те, що постачання було якійсь європейській або офшорній компанії, а де потім опинилося обладнання, це вже ніби й не справа Siemens. Тут я не бачу нічого дивного, адже не йдеться про дуже високотехнологічне обладнання для роботи в космосі або десь глибоко в океані ‒ це банальна продукція, яка хоч і зроблена з високих технологій, але це врешті-решт просто насоси. Можливо, хмарна система управління працює в урізаному вигляді, проте вони все одно качатимуть воду.

Михайло Гончар
Михайло Гончар

На думку Михайла Гончара, щоб подібні історії не повторювалися, у Siemens мають відчути реальні наслідки торгівлі з анексованим Кримом.

Siemens має втратити більше, ніж придбав
Михайло Гончар

‒ Певно, гроші не пахнуть, і це підриває режим санкцій. Але оскільки це вже рецидив для компанії Siemens, я думаю, що ця історія приверне увагу не тільки в Європі, але й у США. В Україні ми теж не повинні розслаблятися й переглянути власні відносини з Siemens, який залучений до багатьох проєктів. Однак те саме роблять і компанії з Південної Кореї, наприклад. У німецькому концерні мають відчути, що врешті-решт вони втрачають. Тобто, погнавшись за не таким вже великим прибутком у постачанні турбін і насосів, Siemens має втратити більше, ніж придбав. З іншого боку, Росія могла знайти і вітчизняний аналог насосів ‒ нехай важчий, менш ефективний, більш енергозатратний ‒ але тут важливе інше. Ось такими угодами вона створює додаткове тертя, вбиває додатковий клин у відносини між європейськими країнами.

Згідно з інформацією з російського сайту держзакупівель, контрактів на будівництво Бештерек-Зуйського водозабору та водогону до сімферопольської насосної станції «Біле» два. Підрядником виступило московське ТОВ «Сучасні системи реновації». Перший контракт, що стосується будівництва водозабору ‒ на 186 мільйонів рублів, термін виконання ‒ до 2023 року, а другий, на водогін ‒ на 1,3 мільярда рублів, до 2024-го.

Розслідувач видання Scanner Project у Литві Михайло Маглов вказує на те, що, за його інформацією, обидва контракти були укладені тільки в лютому 2021 року.

‒ При цьому з пропагандистських сюжетів видно, що фактичне будівництво цього об'єкта було розпочате ще у жовтні 2020 року. Виходячи із законодавства Російської Федерації, неможливо починати роботи, а вже потім заднім числом укладати держконтракти. По суті, виходить, що ця водонасосна станція збудована за один місяць. Тобто законодавство ніби можна застосовувати, а можна й не застосовувати. Цікаво також те, що контракти отримала московська компанія ‒ і не якась там, а російський монополіст на ринку виробництва поліпластикових труб. Я думаю, що це не випадково, тому що історією з водою в Криму займається віцепрем'єр Марат Хуснуллін, який десять років займався будівництвом у Москві як віцемер міста ‒ і в Крим він приводить основного московського підрядника, який замінює сталеві труби на пластикові.

Михайло Маглов
Михайло Маглов

За оцінкою Михайла Маглова, постачання насосів у Крим однозначно порушує європейські санкції. Однак він зазначає, що здебільшого ці обмеження мають політичний характер і не передбачають конкретних правових механізмів покарання за порушення.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Водопостачання Криму

Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.

Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.

У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.

З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.

Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.

Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.

Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.

Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.

XS
SM
MD
LG