Доступність посилання

ТОП новини

Західнохристиянські місіонери в золотоординському Криму


«Тут править Узбек, пан імператор Сарая». Фрагмент карти Анджеліно Дульсерта, 1339 р.
«Тут править Узбек, пан імператор Сарая». Фрагмент карти Анджеліно Дульсерта, 1339 р.

Спеціально для Крим.Реалії

До того, як Золота орда стала ісламською державою, хани не перешкоджали діяльності християнських місіонерів на її території. Одним із найважливіших центрів поширення католицтва став Крим.

Перші католицькі місіонери вирушили до Сартака, сина Батия, вже у 1250-х роках. Західну Європу ненадовго охопила ідея союзу з монголами проти близькосхідних мусульман. Однак папські булли, адресовані ханам Золотої орди у наступні десятиліття, цієї мети не досягли. Проте згодом монголи дозволили західним християнам вести місіонерську діяльність у своїй країні.

Точна дата появи перших католицьких місій в Криму залишається під питанням. Скоріш за все, початок їм поклав ярлик хана Менгу-Тимура, того самого, за якого на півострові з'явилися генуезькі факторії. У 1267 році він пожалував привілеї та звільнення від податків київського митрополиту Кирилу, і не виключено, що паралельно зробив те саме для ордену францисканців.

Без сумніву, їхні перші постійні місії виникли у Каффі та Солдаї. 1280 року, коли Марко Поло складав заповіт, у Солдаї вже діяв конвент цього ордену. Мандрівник залишав їм свій будинок у місті, обговоривши право жити там синові Нікколо та дочці Мореті. У тому ж десятилітті францисканці облаштувалися у Солхаті. Але далеко не всім місцевим жителям це було до вподоби.

Марко Поло
Марко Поло

З листа брата Ладислава випливає, що влітку 1286 року якісь мусульмани («сарацини») зірвали дзвін з францисканської церкви.

Місіонери поскаржилися хану Тула-Бузі та беклярібеку Ногаю, і ті стали на захист християн. Кожен надіслав для розслідування «по одному з найвидатніших своїх баронів», а також «третього особливого посла». І якби двоє перших знайшли винних у руйнуванні церкви, то третій мав би піддати тих карі. Як випливає з листа, 4 серпня 1286 року, під прапорами з тамгами Тула-Буги і Ногая, «той третій увійшов з військовою силою в місто Солхат у супроводі всіх латинян та інших незліченних християн і з урочистою процесією… пройшов через усі вулиці та площі згаданого міста». На місце одного знятого дзвона було повішено три – «з величезною пошаною і до нескінченної радості християн».

Як пише Ладислав про екзекутора, «хоча він був сарацином, уразив усіх сарацин, немов собак». Безліч мусульман втекли з міста, покинувши майно, і ховалися в сусідніх лісах цілий тиждень. Однак за вмовляннями францисканців ханський посол відсердився, і «тих, на кого, як ми вважали, очікувало негайне покарання смертю, він покарав за шкоду стягненням їхніх мирських грошей».

У Монгольській імперії панувала небачена для середньовічного світу віротерпимість, та її зворотною стороною було суворе покарання за насильство на релігійному ґрунті. У своєму посланні до Європи 1323 року кримські францисканці підкреслювали, що ординці допускали існування у своїх володіннях «усіх сект, релігій і духовників».

Проте історія на цьому не закінчилась. Слідом за екзекутором у Солхат «прибула імператриця Яйлак, старша і наймогутніша дружина Ногая», і також відвідала «церкву з дзвонами». Побачене справило на неї таке враження, що «вона просила братів хрестити її та наставити в католицькій вірі й хотіла бути хрещеною у місті під назвою Кирк-Єр» (Чуфут-Кале).

Чуфут-Кале, архівне фото
Чуфут-Кале, архівне фото

Зрозуміло, францисканці не могли відмовити у такому проханні та стали готувати Яйлак до хрещення, хоча православний клір місцевих греків протидіяв цьому. Після обряду «пані просила з найбільшою наполегливістю, щоб брати залишилися там, де її хрестили, і наказала дати нам місце у згаданому місті», тобто у Кирк-Єрі. Обряд відбувся, ймовірно, 1 січня 1287 року, оскільки Ладислав «збудував церкву та заклав необхідні будівлі на честь прославленої Діви-Матері» (на цей день припадає католицька урочистість Пресвятої Богородиці).

«І в тому ж місці згадана пані призначила нам у захисники Імора [Тимура], сина Молдая, пана того міста, і наказала йому під загрозою смерті охороняти нас від усіх беззаконь, які нам могли б заподіяти ті сарацини». Проте заступництво Яйлак не врятувало Кирк-Єр від руйнування її чоловіком Ногаєм у 1298/99 році, а 1300 року вона сама загинула від руки одного зі своїх пасинків. У списку францисканських місій 1321 року Кирк-Єр не згадується, тож, певно, їхня церква не пережила рубежу століть.

Ще більш значущим християнином став Кутукан – син хана Менгу-Тимура, який хрестився разом із матір'ю, дружиною та трьома синами. Навернення його відбулося невдовзі після Яйлак, але реального впливу на Золоту орду він здійснити не встиг, оскільки 1291 року був страчений новим ханом Токтою в момент приходу останнього до влади.

Токта, у свою чергу, видав францисканцям ярлик із привілеями, аналогічний отриманому ними від Менгу-Тимура, хоча точна дата нам невідома.

Навесні 1299 року між Венецією та Генуєю почалися мирні переговори, що завершилися укладанням 25 травня Міланського договору. Не чекаючи цього, 10 квітня Папа Боніфацій VIII призначив своїми легатами в Каффу двох ченців-домініканців, тож із цього року в Криму діяла і їхня місія.

Як уже говорилося раніше, 1308 року італійці були змушені покинути обложену військами Токти Каффу. Формальний дозвіл їм повернутися був отриманий вже за нового хана Узбека 1312 року, але окремі генуезці ризикнули оселитися в Каффі відразу після відходу ханських військ. Уже в лютому 1310 року там укладалися торгові угоди.

Деталі генуезько-ординського договору до нас не дійшли. Відомо лише зі слів Франческо Пеголотті, що «всі категорії людей, за винятком генуезців, платять 3 відсотки при вивезенні та вході. Генуезці платять 3 1/2 відсотки. І 1/2 йде спільноті самих генуезців, а 3 відсотки там йдуть пану Каффи». Цікаво, що постанова Офіції Газарії від 30 серпня 1316 року прямо забороняла місту підкорятися Золотій орді: «Він [консул] зобов'язується також до клятви, що він не стане васалом імператора чи пана або імператриці чи пані Каффи весь той час, поки він виконує обов'язки консула».

Згадка «імператриці» невипадкова – Узбек відписав дохід із християнських кораблів на користь своєї дружини Тайдули. Вона опікувалася християнами і надалі – коли її син Джанібек спробував обкласти їх податками, вона видала три ярлики з пільгами православним митрополитам і два – католицькому духовенству.

Найточніше правове становище Каффи було зафіксовано у венеціанському протоколі 1344 року: «Комуна Генуї має місто Каффу від імператора на певних умовах і за певними угодами, і що сам пан імператор тримає в Каффі своїх управителів та чиновників, які вершать правосуддя та вирішують питання, що стосуються всіх людей, крім генуезців. І ці чиновники також від імені цього імператора стягують у згаданій Каффі у вигляді комеркію три відсотки як з генуезців, так і з будь-яких інших осіб, як вони, власне, роблять у Тані. Тож [повинно] говорити, що комуна Генуї має у згаданому місті Каффі юрисдикцію лише щодо генуезців, а не будь-якої іншої персони… якщо хтось хотів би [сказати], що сама Каффа не перебуває в імперії імператора Джанібека, він не зміг би сказати це обґрунтовано та правдиво».

Залишки генуезьких укріплень у Феодосії
Залишки генуезьких укріплень у Феодосії

Ярлик Узбека францисканцям від 20 березня 1312 року зберігся повністю. З нього ми й знаємо, що раніше такі привілеї дарували їм Менгу-Тимур і Токта, що їм було дозволено місіонерство, що вони були звільнені від армійської служби та податків і що, зрештою, могли мати церкву з дзвонами. До 1316 року в місті було зведено кафедральний собор Св. Агнеси, єпископом міста з його повернення генуезцям був францисканець Ієронім.

З двох булл Папи Іоанна XXII єпископу Ієроніму, відправлених у 1318 році, ми багато дізнаємося про життя в Каффі. По-перше, через нечисленність католиків у містах Північного Причорномор'я та через заборону на близькі родинні шлюби, багато купців були змушені одружуватися з жінками із «схизматиків та єретиків». Ті обіцяли прийняти латинський обряд, але часто ухилялися від виконання обіцянки, що викликало обурення єпископа. А по-друге, Ієроніму було дозволено іноді благословляти шлюби кузенів, щоб уникнути зв'язків католиків із православними.

З булли Узбеку того ж року стає відомо, що ще з 1315 року хан заборонив християнам у своїй державі дзвонити в дзвони, і лише для однієї церкви в Каффі було зроблено виняток. За Узбека іслам став офіційною релігією Золотої орди, і від колишньої віротерпимості мало що залишилося. Про зняття дзвонів, закриття церков та вигнання християн із Солдаї у 1320-х роках вже було написано. Однак у Каффі все залишалося, як і раніше – у посланні францисканців 15 травня 1323 року читаємо: «Сьогодні через імператора, до якого ми наближені і якого ми сподіваємося навернути, ніхто не наважується, як вони мали звичай робити раніше, спалювати або знищувати церкви, місцеперебування чи дзвони». Дзвін у Каффі чув Ібн Баттута у 1333/34 році.

У цей час сталося розширення католицького ареалу Криму. Того ж 1323 року діяв конвент францисканців у Херсоні. Відповідно до булли 1333 року, «шляхетний чоловік Міллен», названий «паном алан», правитель міста Воспро (тобто Керчі), перейшов зі східного християнства у західне. Незабаром його наслідував цар зихів – народу на кавказькому узбережжі Чорного моря.

У липні 1333 року Папа заснував єпархію в Херсоні, на чолі якої поставив домініканця Річарда Англійця, а у Відро – архієпархію (предстоятель – Франческо да Камерино). Більш ніж цікаво, що новій архієпархії були підпорядковані не лише кримські єпархії Каффи та Херсона, а й Трапезунда, Пери і кавказького Себастополіса. Втім, кафедри в Херсоні та Воспро існували недовго, і. скоріш за все, не пережили 1340-х років.

Щодо францисканських місій, то у 1320-х роках вони відомі у 12 містах Золотої орди, серед яких – 5 кримських: Херсон, Чембало, Карасу-Базар, Солдайя та Каффа. У Каффі завдяки підтримці італійських купців францисканці та домініканці могли викуповувати з рабства місцевих хлопчиків і перетворювати їх на місіонерів.

Хоча в Криму західнохристиянські місії проіснували до 1475 року, їхнє золоте століття закінчилося зі смертю Узбека. За хана Джанібека бурхливе поширення католицтва зупинилося, і Золота орда вступила у затяжну боротьбу з венеціанцями та генуезцями.

Але це вже інша історія.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .

XS
SM
MD
LG