Скільки триватиме повномасштабне вторгнення Росії в Україну? Якою може бути деокупація Криму та як повернути кримчан, які там живуть? Про це та багато іншого розповідає в ексклюзивному інтерв'ю Крим.Реалії Євген Лешан – кримчанин, колишній комуніст і лідер кримських комсомольців, екснардеп України, який останніми роками займався журналістикою та громадянським активізмом, а нині – військовослужбовець Збройних сил України, фронтовик.
Євген Лешан народився у Сімферополі. В Криму зробив кар'єру у політиці – був впливовим громадсько-політичним діячем, лідером кримських комсомольців, обирався народним депутатом України від Компартії. Завраз і багато вже років живе у Києві. Російська анексія Криму у 2014 році змінила його погляди на своє життя та майбутнє України. Він не лише почав висвітлювати російські воєнні злочини в Криму, а й узяв до рук зброю, коли Росія розпочала військові дії на Донбасі в 2014 році.
Згодом кримчанин повернувся до цивільного життя. Але продовжував готуватися до війни з Росією. Євген Лешан – один із небагатьох в експертній спільноті, хто не сумнівався, що Росія розширюватиме свою агресію в Україні. Тому повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року не стало для нього несподіванкою. Колишній журналіст із перших днів великої війни знову повернувся на військову службу. Спочатку захищав Київ, потім вирушив на інші напрямки фронту.
У боях на Харківщині Євгена Лєшана поранили в ногу. Поранення було тяжким, відновлювати здоров'я довелося протягом двох років за кордоном. Що змінилося за цей час і на що чекати далі, читайте в інтерв'ю.
«Війна перетворилася на рутину»
– Вітаю в Крим.Реалії Євгена Лешана – колишнього народного депутата України, журналіста, а нині військовослужбовця Збройних сил України, «бравого солдата Швейка» (вигаданий персонаж незакінченого роману чеського письменника Ярослава Гашека – КР). До речі, чому саме це ваш позивний?
– Це самоіронія. Я завжди був суто цивільною людиною і до армії ставився зі здоровою часткою скептицизму. Але життя змусило переглянути це ставлення. І тепер я – частина цієї армії. Але я досі ставлюся до себе в армії досить самокритично. І цей позивний – частина цієї самоіронії.
– Тобто ви продовжуєте незавершений роман про Швейка?
– Я думаю, поки людство існує, поки є війни, поки існують держави, цей роман не закінчиться ніколи.
– Захищаючи Україну, ви отримали поранення та останні два роки перебували на лікуванні. Нагадайте, на яких напрямках ви були?
– Це було на півночі від Харкова, травень-червень 2022 року. Саме тоді росіяни, яких відкинули від Харкова до кордонів, розпочали свій перший контрнаступ. І тоді розпочалася важлива для нашого 130-го батальйону епопея з обороною Дементіївки. Мене поранили на початку цих боїв. Тому далі мої товариші воювали без мене, зазнали, на жаль, дуже відчутних втрат. Це була перша бойова історія нашого батальйону та дуже болісна. Бо не вміли тоді ще воювати, як треба.
– Отже, упродовж двох років ви були в Німеччині. Зараз повернулися в Україну. Які ваші враження від того, як змінилася країна на третьому році великої війни?
– Виглядає так, що війна перетворилася трохи на рутину. Люди звикли, адаптувалися і просто живуть у цій реальності – реальності бомбардувань, ракетних ударів, тривог, волонтерських зборів, певних негараздів. Київ виглядає трохи занедбаним. Але це нормально, я думаю, за таких часів. Київ тримається. Нехай далі тримається.
– Багато пишуть, що українці втомилися від війни. Чи бачите ви це?
– Війна взагалі не сприяє відпочинку та гарному настрою. Так, люди втомилися. Але це не привід складати зброю. Тому що на війні не буває легко. Завжди важко, завжди втома. І треба триматися та боротися далі.
«Війна допомагає режиму Путіна контролювати свою країну»
– Вперше ви взяли до рук зброю, щоб захищати Україну, в 2014 році – після того, як Росія окупувала Крим і розпочала військові дії на Донбасі. Чи складно було вам як цивліьній людині стати військовою?
Я писав, що Україну треба боронити, треба відбиватися. Було б нечесно, якби я про це писав, а сам не робив
– Це простіше просто фізично: піти у військкомат, дочекатися, коли викличуть, потрапити в «учебку». Як ухвалити таке рішення? Я писав, що Україну треба боронити, треба відбиватися. Було б нечесно, якби я про це писав, а сам не робив. Тому я й пішов (до Збройних сил України – КР). Армія була з усіма недоліками, які тільки можна уявити. Потрапив на війну майже не навченим і доводилося вчитися безпосередньо на «нулі». Потім після демобілізації я продовжив службу. Тому що мені було зрозуміло, що це не кінець.
– Але ця думка на той момент не була популярною. Чому ви так вважали?
– Банкрутуючий режим Путіна може триматися лише на експансії, війні, розкручуванні патріотичної істерії. Це допомагає йому тримати в руках ситуацію в країні, відкидати питання, звідки палаци та мільярди його поплічників. Тобто це питання контролю над його власною країною і питання відновлення імперської величі, властивої будь-якій фашистській державі. Тому він не міг не йти далі.
– Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ви з перших днів знову були зі зброєю в руках. Хоча до цього поверталися до цивліьного життя. Який сценарій цієї повномасштабної війни ви собі уявляли? Адже коли тільки говорилося, що ця війна може бути, багато авторитетних експертів взагалі її не допускали.
– Я не зосереджувався на якихось конкретних сценаріях. Я та мої товариші готувалися до будь-яких сценаріїв. Просто до того, що потрібно було бути готовим до більш масштабної військової операції Росії. Тому що, як я вже казав, Путін не зупиниться. І він не зупинився.
Ми не виключали, що буде атаковано столицю, як і сталося. Загалом сценарій міг бути будь-яким. Ну, а Путін обрав наймасштабніший. Ну, хіба що Білорусь не залучив на 100%. Головне, що ми були готові та розуміли, що це станеться, і діяли відповідно.
– Є думка, що служити у ЗСУ рано чи пізно будуть усі українці. Ви поділяєте її?
Вся країна не може бути з військових. Але готовність до військової служби має бути в кожного
– Це передбачено концепцією базової загальної військової підготовки, яка була затверджена в січні 2022 року. Цю підготовку мають пройти всі. Її проходять не для галочки, а щоби бути готовим до мобілізації у Збройних силах України. Це не означає, що буквально всі підуть (служити у лавах ЗСУ – КР). У країні має бути тил, економічна певна активність, які підтримують цивільні. Вся країна не може бути з військових. Але готовність до військової служби має бути в кожного. Це очевидно. Це, на жаль, дійсність нашого часу. Ви не можете змінити її просто своїм небажанням. Це життя – як повітря, як сонце, як усе, що завгодно.
«Спочатку деокупація лівобережжя, потім – Чонгар і Перекоп»
– Ви – кримчанин, родом із Сімферополя.
– Так.
– Сьогодні Крим став прифронтовим регіоном. Але російська пропаганда каже, що там все добре, безпечно, «ППО російське» нібито захищає, можна відпочивати, жити. Як ви розглядаєте найближче майбутнє Криму? Чи будуть там бойові дії? І порадьте землякам, як їм готуватися до цього сценарію?
– Прогнозувати зараз важко. У будь-якому разі, якщо буде операція зі звільнення Криму, то вона не обійдеться лише бомбардуваннями.
Подалі відійти від місць, де є військові об'єкти РФ, зробити запаси їжі/води та готуватися зустрічати ЗСУ
Обов'язково буде і сухопутна операція: можливо, десантна, можливо, просто із заходом через перешийок або комбінація цих двох способів. Але у будь-якому разі це буде жорстко. Це ми бачимо на прикладі тих територій України, на яких зараз триває війна і тягне за собою суттєві руйнування, втрати. Людям слід заздалегідь подбати про свою безпеку. Хто може подалі відійти від місць, де є військові об'єкти російські, зробити запаси їжі/води та готуватися зустрічати українські війська. Коли вони прийдуть, я не знаю. Ми робимо все, щоб вони прийшли.
– На початку повномасштабного вторгнення ви в інтерв'ю Крим.Реалії говорили, що ваші підопічні не збираються на дембель, поки Крим не покинуть останні кораблі Чорноморського флоту. Ваш прогноз здійснився. Росія справді, за даними української розвідки, вивела з Криму практично всі свої кораблі після ударів ЗСУ. Як ви розглядаєте сценарій деокупації Криму?
Тільки військова операція
– Росія раптом провалиться кудись в інший вимір і Крим залишиться без контролю... Тільки військова операція. Спочатку деокупація херсонського лівобережжя, доступ до перешийків – до Чонгара та Перекопа. І, відповідно, штурм та захід (ЗСУ на територію Кримського півострова – КР). Це може поєднуватися з десантною операцією. Союзники нам постійно постачають якісь водні десантні засоби. Але чи це так буде? Потрібно дивитися на загальну воєнну ситуацію, яка зараз є досить нестійкою. І коли саме це станеться? Я не хочу спекулювати.
– А звільнення Криму дипломатичним шляхом уже не розглядається?
– Я ж говорю, Росія має кудись провалитися в дуже глибоку яму, щоб дипломатичний шлях став можливим.
«Хочеш помститися ворогові? Виховуй його дітей»
– Чому, на вашу думку, Путін воює з Україною? І чи тільки Путін воює?
Будь-який фашистський режим, як правило, скочується до поганої витратної війни. Росія – не виняток
– Бо може. Він воює, бо має для цього можливості. Для Росії зупинити цю війну означає визнати свій повний крах, повну неспроможність у всьому. А вони цього не можуть. Вони не можуть втратити владу, не можуть визнати, що вони не праві. І вони далі воюватимуть, бо у них поки що є сили, зброя, ресурси, союзники – такі, як Китай та Іран. Це їхній спосіб існування.
Будь-який фашистський режим, як правило, скочується до поганої витратної війни. Росія – не виняток. У будь-якому разі їм потрібна територія безпеки та контролю над Чорним морем, Східною та Південною Європою. Це ж виходи на Балкани і далі. А далі можна буде диктувати свою волю Європі. Тобто це означає посилення російських геополітичних позицій у напрямку Заходу.
– Чи спроможний хтось сьогодні зупинити Росію, крім Збройних сил України?
– Збройні сили України поки що непогано справляються. Якщо говорити про цей загальний наступ Росії. Ми стримуємо Росію. А далі – як складеться. Війна – це шлях у тумані. Наше завдання – бути готовими до будь-яких негараздів, будь-яких поворотів ситуації та знайти правильний шлях.
– Про ментальну складову цієї війни. Колись ви були народним депутатом України від Компартії. Зараз ви змушені захищати Україну від послідовників Компартії. Багато цих послідовників підтримують повномасштабне вторгнення Росії в Україну. І таких людей дуже багато у Криму, зокрема. Чи вірите ви, що їхні погляди можуть рано чи пізно змінитися з огляду на ваш досвід трансформації?
– Моя трансформація не є показовою. Її не можна застосувати до кожного, хто був у Компартії колись чи залишається зараз. Тому що мене в комунізмі приваблював саме революційний визвольний аспект завжди, а не ця вірність Російській імперії під червоним прапором. Ні, цього ніколи не було, я цього не хочу і не хотів. Саме тому зараз я не з ними. Тому що для мене звільнення важливіше, ніж якісь ідеологічні нюанси.
Ну а тим, хто налаштований на сталіністо-імперську сторону, вже нічого не допоможе. З ними каші не звариш. Вони, як і всі, мають право на життя, якщо не беруть зброю проти України. Ну, а якщо взяли до рук зброю, то вони – комбатанти та підлягають знищенню. От і все.
– Але з ними поряд доведеться жити навіть після всіх цих трагедій. Як?
– Треба думати про їхніх дітей. Хочеш помститися своєму ворогові? Виховуй їхніх дітей. Нам потрібно дуже уважно переглянути нашу шкільну програму та будувати її на глибокому знанні нашої історії, усвідомленні глибокої цінності свободи та незалежності. Доносити це дітям. Усе залежить від дітей. Це майбутнє.
«З Путіним можна домовитися лише про наше знищення»
– Як Україні ментально повертати Крим та інші окуповані території України? Що можна зробити вже зараз державі, не чекаючи на фактичну деокупацію?
– Те саме. Доносити людям їхню цінність як людей, цінність свободи та демократії, свободи слова. Тому що Росія дуже добре справляється з пропагандою ненависті до будь-яких свобод. До того ж потрібно вже зараз розробляти певну структуру української державності в Криму.
– Російська пропаганда нав'язує дуже багато страхів кримчанам, розповідаючи, що Україна «вбиватиме, всіх каратиме масово». Яку інформацію має надати Україна кримчанам, щоб вони її не боялися?
Росія дуже добре справляється з пропагандою ненависті до будь-яких свобод
– Україна просто не має достатньо інструментів для донесення своєї позиції до Криму. Там інформаційна блокада, засилля російської пропаганди. Кожному у вуха не вкладеш, що думає Україна. А якщо вкладеш, він відмахнеться, тому що «по телевізору сказали по-іншому». Коли ми туди прийдемо, потрібно буде практикою доводити, що ми діємо відповідно до міжнародного гуманітарного права і прав людини. Але з тими, хто порушує наші закони, буде жорстко. Коли прийдемо, то й буде (ментальне повернення Криму в Україну – КР). Тому що зараз ви за всього бажання не заміните собою російську пропаганду. А вона дуже сильна.
– На початку великої війни ви говорили, що вона має завершитися деокупацією Криму та Донбасу і розпадом Росії. Чи змінилося це ваше бачення на третьому році повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
– Бачення не змінилося. Я називав умови, за яких справді війна може закінчитися. А чи є у нас можливості цього? Ситуація змінюється. Нині ми стримуємо натиск ворога. Далі буде видно. Це справді обов'язкові умови для закінчення війни. Але війна може тривати довго. Наше завдання – триматися.
– Довго?
Поки ми маємо сили тримати оборону, ми повинні її тримати
– Я не назву вам конкретних термінів. Тому що надто багато факторів, які на це можуть вплинути, і які ми не можемо зараз передбачити. Але поки ми маємо сили тримати оборону, ми повинні її тримати. Тому що, якщо ми капітулюємо, то вже не отримаємо нічого, тільки втратимо. А капітулювати можна будь-якої миті з приблизно однаковими наслідками. Будуть руїни, смерті, диктатура Росії у тій чи іншій формі та подальша війна, вже перенесена на територію Європи.
Війна, в якій нас – український народ – змусять брати участь на боці Росії. Нам це потрібно? Нам це не потрібно. Тому залишається лише триматися. Я не розглядаю опцію домовитися з Путіним про щось. З Путіним можна домовитися лише про наше знищення. Тому продовжуємо боротися і не питаємо, коли це закінчиться.
– Ви раніше говорили Крим.Реалії, що хотіли б відсвяткувати перемогу в цій великій війні у рідному Криму. Де саме?
– Я хочу багатьма місцями у Криму проїхати. Це і Бахчисарай, і Севастополь. Сімферополь, звісно, це моя батьківщина. І південне узбережжя. Багато місць є. Потрібно спочатку туди зайти.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .
