Після переслідувань ФСБ, вимушеного переселення з Криму та кількох років боротьби за звільнення політв'язнів Кремля, кримськотатарський активіст Ісмаїл Рамазанов зі зброєю в руках протистоїть повномасштабному російському вторгненню в Україну. Україна зараз «має тільки один шлях – перемогу зі звільненням Криму», каже він. Як кримчанин-переселенець став захисником Києва, розповідаємо у нашому матеріалі.
Ім'я кримськотатарського активіста Ісмаїла Рамазанова із Сімферопольського району стало широко відоме у 2018 році, коли він опинився у Сімферопольському СІЗО. Російські силовики звинуватили його в «закликах до порушення ворожнечі та ненависті щодо соціальної групи росіян» у забороненому в Росії інтернет-радіо Zello. Він провину не визнавав і заявляв, що співробітники ФСБ Росії били його після затримання задля зізнань.
Правозахисники називали переслідування кримчанина політично вмотивованим. Вийшовши із СІЗО, Ісмаїл Рамазанов незабаром залишив Крим. У Києві до війни він брав активну участь у громадянському русі за звільнення всіх політв'язнів Кремля. А після російського воєнного вторгнення в Україну вирушив захищати Київ у лавах територіальної оборони Збройних сил України.
Ісмаїл Рамазанов розповів Крим.Реалії, як у перші дні війни намагався записатися у військкомат, але не зміг через великі черги. Тому він приєднався до лав тероборони і служить в ній майже два місяці.
«Щоб захищати добро, не обов'язково мати бойовий досвід»
Ісмаїл Рамазанов розповів, що під час боїв за Київ, який намагалася захопити російська армія, він із побратимами виявляв у місті російські диверсійно-розвідувальні групи та виконував інші бойові завдання.
Я впевнений, що мої брати-політв'язні, які сидять у неволі, зараз моляться за Україну
«Не знаю, скільки годин я не спав. Виспимося після перемоги і коли повернемося до звільненого Криму. Я з 2019 року живу в Києві. Мені не було куди їхати після переслідувань у Криму. 2014 року ми розуміли, що це стратегічний відступ, але сьогодні відступати вже нікуди. Я впевнений, що мої брати-політв'язні, які сидять у неволі, зараз моляться за Україну», – розповідав Ісмаїл Рамазанов у перші дні війни.
На київському фронті кримчанин обговорює у соцмережі, чи назвати йому після війни першого сина Байрактаром, а другу доньку Джавеліною на честь бойового озброєння, за допомогою якого українська армія успішно відбиває атаки ворога.
Взяти до рук зброю він вирішив усупереч відсутності бойового досвіду.
Для мене не існувало іншого варіанта, як тільки захищати серце нашої країни
«Щоб захищати центр добра, не обов’язково мати бойовий досвід. Достатньо того, що ми вміємо поводитися зі зброєю і влучно стріляти у ворога. Для мене не існувало іншого варіанта, як тільки захищати серце нашої країни. Тому що Київ зараз – це взірець для всього цивілізованого світу, як і решта міст України. А наша армія відродилася, як птах Фенікс, з полум'я війни, що триває вже дев'ятий рік», – пояснив Ісмаїл Рамазанов Крим.Реалії.
Після звільнення Київської області від російських військ він допомагає забезпечувати всім необхідним українських військових, які беруть участь у боях на Херсонському напрямку.
«Перемога – це деокупація мого рідного Криму»
Кримчанин каже, що для нього захист Києва та України – це ще й шанс звільнити анексований Росією Крим.
Зараз для України існує лише одне – перемога, щоб орки назавжди забули дорогу до нашої країни
«Ми – кримчани – не з чуток знаємо про окупацію та агресію орків, про їхні репресії, військові злочини, що відбуваються в Криму. Але на відміну від 2014 року, зараз вся Україна готова до захисту нашої країни, всі як один – волонтери, медики, військові запаси, активісти, колишні політв'язні. Зріле суспільство України відбиває навалу орків. Я пригадую день окупації Криму. На жаль, тоді ми не мали змоги взяти зброю, але всі ми – патріоти – до останнього волонтерили тіпідтримували свою армію, яку блокували орки тоді на моїй Батьківщині. Зараз для України існує лише одне – перемога, щоб орки назавжди забули дорогу до нашої країни», – стверджує він.
Справжньою перемогою у війні Росії проти України Ісмаїл Рамазанов вважає деокупацію Криму та звільнення всіх народів з-під гніту Кремля.
Людство має зрозуміти, що режим Путіна – не перший і не останній, що треба звільняти всі народи з-під гніту Кремля
«Перемога для мене – це, безумовно, деокупація мого рідного Криму, повна відплата орками за все горе, яке вони завдали нашим народам, за всі репресії, сльози наших матерів і дітей. Зміна влади у Росії – не вихід із ситуації. Вона має бути позбавлена всього озброєння. Людство має зрозуміти, що режим Путіна – не перший і не останній, що треба звільняти всі народи з-під гніту Кремля. Я сподіваюся, що мої брати – чеченці, казанські татари та всі корінні народи здобудуть незалежність, і Мордор розвалиться раз і назавжди», – каже він.
Якщо цього не станеться, Україні доведеться й надалі боротися з атаками Росії «стільки, скільки відвів Всевишній», вважає Ісмаїл Рамазанов.
Цим матеріалом Крим.Реалії продовжують серію публікацій про кримчан, які захищають Україну під час повномасштабного військового вторгнення Росії зі зброєю до рук. Раніше ми розповідали про те, як на війну з Росією вирушили фотограф із Криму, експолітв'язень Кремля Геннадій Афанасьєв, активіст із Феодосії, багатодітний батько Сергій Мокренюк та колишній кримський підприємець, розвідник, творець батальйону «Крим» Іса Акаєв та інженер, правозахисник Олександр Сєдов та активіст, ветеран ООС Вельдар Шукурджієв, екс-політв'язень Росії, колишній діджей із Криму Ігор Мовенко та політолог із Сімферополя Арсен Жумаділов і журналіст, колишній народний депутат України Євген Лешан, євпаторієць, власник турагентства, ветеран АТО Сергій Вікарчук та кримчанин, екснардеп України Едуард Леонов.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d2t7ory48mfwe5.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
