Комітет ООН з прав людини зажадав від російської влади припинити виселення Кримської єпархії Православної церкви України (ПЦУ) з кафедрального собору Святих рівноапостольних Володимира та Ольги в Сімферополі. Раніше підконтрольні Росії кримські чиновники через суд домоглися розірвання договору оренди приміщення, який громада уклала на 50 років ще до анексії Криму Росією. Голова громади архієпископ Климент, парафіяни та активісти сподіваються на те, що заступництво ООН допоможе вірянам зберегти храм за собою.
Головний собор Православної церкви України в столиці Криму розташований за два кроки від центрального ринку. Суботнього ранку в цьому районі гамірно та метушливо. Але люди поспішають не на молитву, а за покупками. Про храм Божий взагалі ніщо не нагадує: баня на фасаді церкви закрита будівельними риштуваннями. Влітку російське Міністерство майнових і земельних відносин Криму вирішило відремонтувати суперечну будівлю ‒ до великого незадоволення вірян.
Біля входу навіть немає жебраків ‒ а вже вони завжди знають, де й коли проводяться богослужіння. Дві бабусі біля глухого паркану, який закриває підступи до церкви, торгують жмутками зелені, а не збирають милостиню. На питання про храм щиро дивуються: вони не місцеві й гадки не мають, що це за будівля.
На вихідних ремонтні роботи не ведуться. Про будівельників нагадують лише банки з розчинною кавою та скляні чашки, які стоять прямо на риштуваннях. Наразі робітники роблять фасад, а ось ремонт даху вже закінчений. У липні зняли стару покрівлю, і під час першої ж зливи у храмі стався потоп. Зараз будівлю захищає від капризів погоди новий червоний дах з металочерепиці. Але сліди повені добре видні всередині: на стінах облупилася фарба, біла стеля храму спотворена тріщинами та жовтими розводами.
«Такий потоп був ‒ храм залило повністю. Вся підлога, усі килими були в воді. Ми ходили з відрами й бідонами, збирали воду ‒ просто кошмар!» ‒ згадують парафіяни.
На божественній літургії, яка ведеться українською мовою, людей зовсім небагато ‒ з десяток. Ще двоє молодих чоловіків виконують роль хору. У дзвони після закінчення богослужіння дзвонить одна з парафіянок. Літургію сам, без помічників, служить настоятель собору ‒ архієпископ Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент (Кущ).
За його словами, зараз у Криму залишилося всього дев'ять парафій ПЦУ, а до подій 2014 року їх були 49. При цьому кількість парафіян не змінилася, розповів архієпископ Климент в інтерв'ю Радіо Свобода. Багато з них залишилися без духовного наставлення, але на великі церковні свята з'їжджаються до кафедрального собору з усього півострова.
Частина парафій закрилася тому, що приміщення, де велися богослужіння, не належали церкві, а перебували у власності парафіян, які залишили півострів. Частину довелося закрити через те, що на материкову Україну виїхали священники. За російськими законами здійснювати богослужіння можуть тільки громадяни Росії, а священники Української православної церкви Київського патріархату, яка стала частиною створеної після Об'єднавчого собору наприкінці минулого року Православної церкви України, відмовилися отримувати громадянство. Тепер же реальна загроза закриття нависла над собором Володимира та Ольги. Його Климент називає не просто храмом, а «національним духовним культурним центром українців Криму».
Відмова за відмовою
Собор Володимира та Ольги, навколо якого виникла суперечка між громадою та представниками російської адміністрації Криму, ‒ це не окрема церковна будівля. Храм займає частину приміщень у триповерховій адміністративній будівлі повоєнного часу на розі вулиць Севастопольської та Козлова. Первісно тут знаходився будинок офіцерів Таврійського військового округу, пізніше розташовувалися інші установи. У 1995 році центральну частину будівлі та праве крило передали у тимчасове користування місцевій громаді УПЦ КП. У лівому крилі з 2014 року розташоване російське Міністерство майнових і земельних відносин Криму.
Саме це відомство на початку нинішнього року поставило питання про виселення «сусідів». Чиновники вирішили анулювати договір оренди, укладений кримською єпархією УПЦ КП та Фондом майна Автономної республіки Крим (АРК) у 2002 році. За цим документом православна громада могла використовувати приміщення собору в церковних цілях упродовж 50 років за символічною ставкою в 1 гривню (2,61 рубля за нинішнім курсом) на рік.
Приводом для розірвання договору стала нібито накопичена заборгованість з боку орендаря в розмірі ... 2,95 гривні (7,7 рубля). Плюс до того набігла «серйозна» пеня в 5,25 гривні (13,68 рубля). У громаді стверджують, що ніякого боргу немає: орендну плату внесли за півстоліття наперед ще до анексії.
У підконтрольному Росії Мінмайна Криму, втім, кажуть, що для розірвання договору є куди вагоміша причина: українська православна громада в Сімферополі досі не перереєструвалася в російському юридичному полі. Голова міністерства Анна Анюхіна в лютому сказала в інтерв'ю РБК, що, як тільки церква отримає офіційний статус релігійної організації, влада надасть приміщення кафедрального собору «в постійне безоплатне користування, навіть не в оренду». «Ми просимо або правильно оформитися, або звільнити приміщення. Ніякого тиску немає, ми готові співпрацювати, якщо церква приведе документи у відповідність до російського законодавства», ‒ підкреслила чиновниця.
Після анексії півострова російський глава Криму Сергій Аксенов двічі зустрічався з архієпископом Климентом і дав гарантії, що українські парафії на півострові можуть спокійно існувати й надалі. Однак насправді ось уже п'ять років триває боротьба з чиновниками за збереження громади, констатує настоятель храму. У 2017 році російські силовики забрали у єпархії частину приміщень на першому поверсі собору. При цьому храм опечатали, з нього винесли церковні цінності, а Климента скрутив спецназ і пошкодив йому руку.
Цього року історія отримала продовження. У березні Мінмайна подало в підконтрольний Москві Арбітражний суд Криму позов про виселення храму. 28 червня судова інстанція постановила розірвати договір оренди та повернути церковні приміщення державі. До того моменту за розпорядженням чиновників робітники обнесли будівлю парканом, затягли всередину будматеріали та розпочали ремонт приміщень. Зараз сходи й коридори храму завалені дошками, камінням і мішками зі штукатуркою. У серпні єпархія оскаржила рішення про виселення, але Апеляційний суд Севастополя цю скаргу відхилив.
Щоб зберегти храм, єпархія вирішила виконати вимоги російської влади Криму й отримати необхідний статус. Однак громаді ПЦУ двічі відмовили в реєстрації. Підставою, за словами архієпископа Климента, стала невідповідність статуту релігійної організації вимогам російського законодавства.
Після консультацій з управлінням Міністерства юстиції Росії у Криму та усунення недоліків громада втретє подала документи на реєстрацію. Поки що чиновники не винесли свого вердикту. Якщо буде дана позитивна відповідь, документи відішлють до Москви на релігієзнавчу експертизу, на підставі висновків якої влада остаточно визначиться, чи можна зареєструвати прихід ПЦУ в Криму як релігійну організацію. Підстава для виселення автоматично зникне, якщо громада отримає заповітний статус, але на це піде ще мінімум пів року. А за цей термін Мінмайна Криму може вирішити питання з церковною будівлею на свою користь.
На початку року Сергій Аксенов пообіцяв, що примусово виселяти українську громаду з храму не будуть. Але архієпископ Климент цьому не вірить. «Це все брехня для преси. Коли представник російської влади говорить, що все буде відповідно до закону й ніякого насильства не буде, це треба розцінювати так, що буде погром і буде насильство. Це вже з досвіду. Це суть слів усіх політиків», ‒ говорить він.
Лист 50
Наприкінці літа сімферопольська громада надіслала до Комітету ООН з прав людини листа з приводу спроби захоплення кафедрального собору. Підписи під зверненням поставили півсотні парафіян.
«Ми не хочемо, щоб нас виселяли звідси. Де нам тоді молитися? Це намолене місце, ми більше ніж 20 років сюди приходимо. Хочуть нас на вулицю вигнати, як бездомних. Чому до нас ставляться як до якоїсь секти?» ‒ ділиться емоціями одна з підписанток Галина Стрельченко. На запитання, чи не страшно їй було відкрито підписуватися під таким документом, жінка відповідає: «Ми вже так настраждалися, що тепер нам нічого не страшно».
Кілька днів тому юрист Сергій Заєць, який захищає інтереси громади, повідомив, що в ООН встали на сторону парафіян і зажадали від російської влади припинити вирішення питання про виселення до закінчення розглядів. Тобто на шестимісячний термін, необхідний для вирішення питання про реєстрацію приходу як релігійної організації.
Архієпископ Климент та його паства сприйняли цю новину зі стриманим оптимізмом. За словами владики, на Заході вже не вперше звертають увагу на конфлікт навколо храму. Це питання порушувалося «на міжнародній конференції у Вашингтоні влітку цього року», на останній сесії Генеральної асамблеї ООН, у нещодавньому виступі генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, а також під час особистої зустрічі Климента з держсекретарем США Майком Помпео. Тому Комітет з прав людини «оголосив рішення на підставі всіх раніше озвучених фактів і доводів з приводу ситуації, що склалася».
Напевно члени комітету взяли до уваги й випадок із затриманням архієпископа Климента в березні цього року. Спочатку російські силовики спробували звинуватити його в розкраданні церковних цінностей з власного храму, потім ‒ у тому, що він нецензурно висловлювався в громадському місці. Сам владика вважає, що його затримали, щоб перешкодити побачитися з українським ув'язненим Павлом Грибом, якого в Росії визнали винним у підготовці до теракту, а також з українськими моряками, затриманими в Керченській протоці торік у листопаді.
«Ситуація з громадою вийшла за межі Криму. Це вже не тема Аксенова, Анюхіної, це навіть вже не тема президента РФ. Вона вийшла за межі. Причина такої пильної уваги міжнародної громадськості полягає в тому, що в Криму в грубій формі порушуються релігійні свободи. Ми бачимо, що для Російської Федерації не існує законів. Вона ігнорує всі норми моралі. Складається відчуття, що влада РФ не боїться вже ні Бога, ні чорта, тому що самі уявили себе богами. Якщо [після звернення Комітету ООН з прав людини] рішення про виселення з храму залишать чинним, це буде говорити про те, що для Російської Федерації не існує міжнародних законів», ‒ підкреслив голова Кримської єпархії. Він також додав, що ситуація з храмом у Сімферополі перекреслює всі намагання Володимира Путіна постати в очах Заходу миротворцем і гуманістом після згоди на обмін ув'язненими з Україною.
Складається відчуття, що влада РФ не боїться вже ні Бога, ні чорта, тому що самі уявили себе богамиКлимент
Кримський активіст Андрій Щекун вважає, що Москві доведеться піти на виконання вимог ООН: «Це питання виконання з боку Росії міжнародного гуманітарного законодавства. Якщо Росія проігнорує це питання, ‒ це значить, вона ігнорує діяльність ООН, до складу якої сама входить. Фактично Комітет ООН з прав людини почав уже справу проти Російської Федерації з приводу утисків православних вірян української церкви в Криму. Тепер Росії відводиться шість місяців на те, щоб надати пояснення щодо вимог, які представлені комітетом».
За словами Галини Стрельченко, ніхто не знає, як буде далі розвиватися ситуація. Але після отримання підтримки від міжнародної спільноти члени громади «хоча б трохи заспокоїлися, а до цього усі без кінця ридали». Втім, поки що ні російський глава Криму, ні Міністерство майнових і земельних відносин Криму, ні служба судових приставів не відреагували на прохання Климента призупинити процес виселення у зв'язку з озвученою позицією Комітету ООН з прав людини. Редакція Радіо Свобода надіслала запит у Мінмайна Криму з проханням прокоментувати ситуацію. На момент виходу матеріалу відповідь від відомства не отримали.
Наразі громада подала касаційну скаргу до суду в російській Калузі, прикріпивши до неї отримані з ООН папери. Якщо й ця інстанція залишить рішення про розірвання договору оренди без змін, віряни готові звернутися до Європейського суду з прав людини. Справа про кафедральний собор у Сімферополі «Кримська єпархія УПЦ КП проти Російської Федерації», за словами архієпископа Климента, була відкрита ще у 2017 році. Тепер же у разі необхідності вона може бути доповнена новим пакетом документів.
Удар у спину
Ситуація для громади ПЦУ в Криму ускладнюється тим, що материкова Україна не визнає Крим російським.
«За законами Російської Федерації не можна зареєструвати релігійну громаду, центр якої знаходиться за межами Росії. Ми подали документи, щоб тут зареєструвати незалежну релігійну громаду, українську православну парафію. Це, звичайно, суперечить нормам і правилам української церкви, бо я, як єпископ ПЦУ, не маю права реєструвати якісь свої парафії. Але ситуація складається таким чином, що це вимушений захід для збереження громади. І моє духовне керівництво в Києві дозволило це», ‒ пояснив голова єпархії.
Він згадує, що цілих п'ять років вимагав від уряду, ухвалити, виходячи з ситуації, що склалася в Криму, нормативні законодавчі акти, які б регламентували перебування українських православних вірян на непідконтрольній території: «За п'ять років вони [київські чиновники] нічого не зробили. Після того, як я не отримав жодної підтримки ні від президента країни, ні від уряду Володимира Гройсмана, ні від Міністерства культури, ні від департаменту у справах релігії, ми з громадою вирішили діяти самостійно. Відповідальність за те, що я тут роблю, лежить на тих, хто не ухвалив необхідні закони».
Владика сподівається на те, що положення українських вірян у Криму покращиться при новому президенті України. Климент вже зустрічався з постпредом глави держави в АРК Антоном Кориневичем, і той пообіцяв донести інформацію про ситуацію, в якій опинився прихід ПЦУ, до Володимира Зеленського.
На думку Андрія Щекуна, в єпархії були серйозні підстави для того, щоб погодитися на реєстрацію в російському законодавчому полі. Тільки так можна було врятувати храм і українську церковну громаду. «Тому що державні чиновники нашої країни за п'ять років не розробили жодного правового механізму забезпечення прав і свобод релігійних громад на тимчасово окупованій території, навіть не спромоглися надати юридичний супровід українській церкві. Практично нічим не допомагають і не забезпечують можливість захищати церкву та її майно в українському та міжнародному правовому полі у зв'язку з ситуацією, яка склалася. Це очевидна проблема», ‒ вказав активіст.
Страх і ненависть у Сімферополі
Незважаючи на те, що в Криму переважна більшість православного населення відвідує храми Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), у приходу владики Климента ніколи не виникало конфліктів чи суперечок з парафіянами «російської» церкви. Чого не скажеш про священнослужителів Московського патріархату: ще до подій 2014 року ті усіма силами боролися проти того, щоб клірики УПЦ КП будували храми та відкривали парафії на території півострова. Після анексії до цієї проблеми додалося вороже ставлення з боку влади. Через це парафіяни страждають від депресії і знаходяться в постійному страху, нарікає архієпископ.
Для приходу найважчим був період 2014-2015 років. «Ніхто не розумів, як буде і що буде. Ще була надія, що Україна може швидко повернутися. Ми обговорювали юридичні та побутові проблеми, з якими стикалися представники громади. Потім, коли люди зрозуміли, що нічого вже не зміниться, більшість з них опинилися в стані депресії, пригніченості. Це загальний стан Криму. Тому що свято швидко закінчилося», ‒ зазначив владика. Для його пастви українська церква була віддушиною, «люди молилися, спілкувалися, їм було добре». Але тепер «невизначеність із храмом вбиває ще більше, ніж події 2014 року».
Російська влада Криму намагається вижити з півострова православних українців
На думку голови Кримської єпархії, російська влада Криму намагається вижити з півострова православних українців. Вони не тільки претендують на храм Святих Володимира та Ольги, а й фактично вилучили в односторонньому порядку ділянку землі у пів гектара, яку у 2012 році виділили на вулиці Київській у Сімферополі під будівництво нового кафедрального собору. Після анексії Криму земельний наділ не встигли оформити за новими вимогами. Спершу ділянку збиралася прибрати до рук Федеральна служба безпеки Росії, щоб збудувати на цьому місці житлові будинки для співробітників. Потім землю передали римо-католицькій громаді, щоб вона могла збудувати там свій храм. А громада ПЦУ залишилася ні з чим.
«Стало складно й психологічно важко. У мене є відчуття страху за збереження громади, за те, щоб не зірвалися богослужіння. Виходячи з цього, ти просто не провокуєш ситуацію. Коли є відчуття страху, то з'являється інстинкт самозбереження. Тому ми намагаємося діяти таким чином, щоб не давати приводу російській стороні застосувати до мене або до моїх священників затримання, арешт, закриття приходу», ‒ говорить архієпископ Климент.
Свій прихід він називає однією великою родиною. Якщо ця сім'я втратить свій дім (тобто храм), для неї це буде катастрофою. А тому владика та парафіяни готові до останнього боротися за церкву: «Спротив буде. Просто так ніхто з цього будинку не піде. Якщо потрібний ще скандал і фото-, відеокартинка для світу, як чинять із ПЦУ в Криму, вони цей матеріал отримають».
Члени громади на кожній літургії моляться про мир і сподіваються, що до сутичок справа не дійде. Бо війна набридла всім.
«Я російськомовна, але ходжу в цей храм, тому що вболіваю душею за Україну, ‒ говорить Галина Стрельченко. ‒ І в Росії, і в Україні є хороші люди, які хочуть миру та добробуту. Але нам доводиться займатися війною, а не молитися Богу та ростити дітей. Хто міг подумати, що таке стане можливим? Кому взагалі це все треба?»
