Доступність посилання

ТОП новини

Кримським татарам – відповідь на питання «як»?


День кримськотатарського прапора в Бахчисараї, 25 червня 2019 року
День кримськотатарського прапора в Бахчисараї, 25 червня 2019 року

Спеціально для Крим.Реалії

У попередній статті «Національна ідея кримських татар» була запропонована основна теза національної ідеї кримських татар у сучасних умовах.

Звучить вона так:

«Кримтатарський народ на своїй Богом даній землі. Мова, переконання, цінності, світовідчуття кримтатар мають домінувати в Криму. Коли в Криму, поводься так, як поводяться кримтатари, незалежно від національності».


Якщо звести цю тезу до одного речення, то вона звучатиме приблизно так: «Кримськотатарськість у Криму має домінувати».

З акцентом на кожному слові.

Саме кримськотатарськість, як ідентичність та її прояви, має домінувати у Криму

Саме кримськотатарськість, як ідентичність та її прояви, має домінувати у Криму. Тобто, має значення не тільки й не стільки походження, скільки ступінь заглибленості носія у відповідну ідентичність ‒ мову, культуру, звичаї та вірування, поведінкові практики, ціннісне ставлення до наріжних понять свободи та справедливості, добра і зла, зрештою. Кримськотатарська ідентичність, відповідні сенси, формулювання, очевидно, потребують додаткового опрацювання. Поки дискусії в нашому середовищі або відсутні, або перебувають на рівні побутових суперечок, або ж зачаїлися у глибокому підпіллі, до якого я не дістався.

Крим. Найбільш однозначно трактоване поняття в реченні. Ми не претендуємо на домінування де б то не було за межами півострова. Крим ‒ географічно чітко детермінований простір. За межами Криму ми свідомо приймаємо умови перебування в меншості як даність, як аксіому, відповідно, не травмуючи свою колективну самосвідомість і почуття власної гідності.

Домінувати. Ми не говоримо про астрономічні масштаби сплеску народжуваності в короткочасній і середньотривалій перспективах. Насправді, кримськотатарський народ за останні кілька десятиліть наблизився до європейського типу відтворення, і поки ніщо не вказує на зміну тренду.

Ми не говоримо про обов'язкове поголівне повернення турецької діаспори кримтатар до Криму. Немає передумов для масовості такої міграції. Всі аналогії з євреями початку XX століття неспроможні. Кримських татар у Туреччині ніхто не переслідує за національною ознакою, турецькі імами не нагадують на кожній п'ятничній проповіді про «сакральність» Бахчисарая та землі предків. Зрештою, домінантна турецька культура не так далека від кримськотатарської. Можна майже безболісно та непомітно розчинитися серед більшості та розділити з ними переваги домінування у своєму просторі.

Ми не говоримо про фізичний тиск і будь-які насильницькі форми боротьби. Подібні сценарії виключаються і тривалою історією мирної боротьби кримтатар за права, і недоцільністю застосування сили неурядовими суб'єктами у сучасному світі. Світ давно вийшов з епохи деколонізації та увійшов в епоху тероризму як основного наративу, який навішує ярлики на борців за свободу де б то не було.

Отже, питання: як в такому випадку домінувати?

Інструмент битий, затертий, але все ж недооцінений ‒ кримськотатарська мова.

Але не просто як засіб спілкування між кримськими татарами, заснований на заклику один до одного не дати мові померти. Тактика, яка з року в рік демонструє свою неефективність і тягне за собою відчуття поразки та безвиході.

Ні, має бути інакше. Кримськотатарська мова ‒ як єдина мова, якою розмовляють носії кримськотатарської ідентичності в Криму як з одноплемінниками, так і з представниками інших народів.

Кримськотатарська мова має стати для кримських татар тим засобом поширення та домінування в Криму, який інші зобов'язані будуть або прийняти та підлаштуватися

Так, ви не помилилися, кримськотатарська мова має стати для кримських татар тим засобом поширення та домінування в Криму, який інші зобов'язані будуть або прийняти та підлаштуватися, або відчути себе в незручному становищі іноземців, які зіштовхнулися з мовним бар'єром.

Проілюструю, як це працює.

Ви звертали увагу на те, що багато продуктів на полицях українських супермаркетів промарковані «Halal» (халяльна продукція ‒ дозволена для споживання мусульманам)? Мусульман в Україні (з урахуванням тимчасово окупованих територій) близько 2% від загальної кількості населення, але маркування суцільним чином проставлене на всій продукції. Чому так? Річ у тім, що повсюдне маркування дозволяє постачальникам не виокремлювати в лінії виробництва ті серії, які призначені для мусульман. Окреме виробництво, окремі канали збуту для мусульман потребували б значного фінансового, управлінського ресурсу. Виробник знає, що мусульмани принципово не споживають продуктів не «халяль» тоді, як для інших споживачів ця характеристика не має значення. Згодом всі виробники намагаються забезпечити відповідність випущеної продукції стандарту «халяль». Відповідно, відносна меншість завдяки своїй наполегливості перелаштовує простір під себе.

Такий же ефект працює з поширенням стандарту «кошер» у країнах з активною еврейською громадою.

Відносно мови аналогія працює наступним чином. Відносна меншість носіїв кримськотатарської ідентичності в Криму може наполегливо вимагати «застосування» до себе комунікації лише кримськотатарською мовою. І тоді, о диво, ті, хто надає послуги, хто виробляє товари, просто видає у публічний простір будь-який продукт, рано чи пізно будуть змушені привести у відповідність все, що ними випускається, до стандарту «кримськотатарський». І йдеться тут не тільки про маркування на етикетках. Йдеться про чиновників в органах державної влади, йдеться про офіціантів у ресторанах, про продавців на ринку тощо. По суті, йдеться про будь-якого Івана, Тараса, Сейтнебі, Йосипа, який виходить у публічний простір та комунікує в ньому. Це створить запит на кримськотатарськість у тих, хто буде готовий відповідати її «стандарту». Водночас для принципових «відмовників» цей же підхід може створити тиск на витіснення з домінантного кримськотатарського простору Криму.


Чому не...

Чому не релігія? Причина проста: релігія та прояви релігійності в сучасному світі не є засобом цивілізованої публічної експансії. Простіше кажучи, релігія ‒ справа суто особиста. Використання релігії для домінування над оточенням вважається нелегітимним і часто незаконним. До того ж, колективний прояв релігійності має певну специфіку у кримськотатарського народу. Є низка аспектів, які потребують спокійного, але водночас глибинного врегулювання.

Чому не державність? Тому що визнаймо, нарешті, що державність може стати не причиною, але наслідком нашого домінування в Криму. Державність авансом, очевидно, ніхто не дасть. Вона має бути обов'язково відновлена, але як наслідок потужного та об'єктивного суспільного запиту, якого зараз немає.

Замість післямови

Мова ‒ легальний і легітимний інструмент нашого не тільки самозбереження, а й домінування у Криму. Ми можемо реалізувати свою національну ідею домінування в Криму, наполегливо застосовуючи кримськотатарську мову в усіх сферах суспільного життя на півострові з будь-якими візаві, незалежно від національності. Це і є наш засіб, наше знаряддя ненасильницької боротьби за відродження, відновлення «мусульманського раю», який уже багато століть придушується чоботом колонізатора.

Хтось заперечить: мовляв, а якщо росіяни або українці в Криму вивчать кримськотатарську мову і почнуть себе комфортно почувати у відповідному мовному середовищі? Моя відповідь наступна ‒ нехай буде так. Наша мета не домінування кримських татар, але домінування кримськотатарської ідентичності в Криму. І якщо представники інших народів на півострові будуть її розділяти, підтримувати та розвивати, то так тому й бути.

Коли в Римі, роби як римляни.

Коли в Криму, роби як кримтатари.

Говорити скрізь і з усіма в Криму кримськотатарською, стикатися в перший час з глузуванням і нерозумінням, наражатися на ризик обструкції, злитися на своє недосконале володіння рідною мовою та доучувати її на ходу ‒ чи готові ми до цього?

Щоб реалізувати цю максиму, недостатньо гасла. Тому моє запитання звернене до носіїв кримськотатарської ідентичності. Говорити скрізь і з усіма в Криму кримськотатарською, стикатися в перший час з глузуванням і нерозумінням, наражатися на ризик обструкції, злитися на своє недосконале володіння рідною мовою та доучувати її на ходу ‒ чи готові ми до цього?

Від відповіді на це запитання залежить те, наскільки ми самі віримо у свою перспективу майбутнього як цілісного народу.

Звичайно, за умови, що запропонована мною концепція домінування через мову переконлива. Якщо ви так не вважаєте, то заперечуйте.

Але якщо не готові заперечувати, то дайте відповідь на поставлене вище запитання. Ви готові?

Арсен Жумаділов, керівник Кримського інституту стратегічних досліджень

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG