Доступність посилання

ТОП новини

Мілітаризація дітей в ОРДЛО набирає системних обертів – правозахисниця


«Східна правозахисна група» змонтувала ролик під назвою «Мілітаризація дітей на окупованій території в Донецькій області». Відео брали з відкритих джерел. Пізніше Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом вчинення злочину на окупованій території.

Навіщо в Донецьку та Луганську системно виховують дітей у проросійському дусі? Чи можна дітей, які вже виросли, переконати у тому, що Україна – їхня батьківщина? І в чому різниця між військово-патріотичними клубами у вільній Україні та в окупації?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Лідія Чорна та виконавчий директор «Східної правозахисної групи», адвокат Віра Ястребова.

– Віро, ваша організація змонтувала цей ролик. Звідки ви брали кадри та з якою метою це було зроблено?

Віра Ястребова: У фокус діяльності нашої громадської організації «Східна правозахисна група» з 2014 року підпадає дотримання прав людини на території Донецької та Луганської області як на підконтрольних, так і на тимчасово непідконтрольних територіях. Наша інформаційна та аналітична група діє постійно та виявляє такі порушення прав людини та дитини. Ми виявили факт, що ця мілітаризація набирає вже системних обертів і направлена на дітей зі шкільного віку й до 18 років. Різними засобами та етапами втягують їх у гібридну війну.

Відео з відкритих джерел, у тому числі зі ЗМІ, підконтрольних бойовикам. На жаль, наше суспільство не розуміє, що коїться на території України, яка тимчасово не є підконтрольною. І ми повинні розуміти, що сьогодні порушуються права дитини, а завтра ці діти, які тримають у руках російську зброю, потенційно матимуть навички вбивати, йти на смерть та захищатися від міфічного ворога. Ми повинні розуміти, яким чином нам будувати політику роботи з молоддю.​

– Ви сказали, що ця мілітаризація дітей набрала системного характеру. Коли це почалося?

Віра Ястребова: Ця система будувалася поступово. За нашою інформацією, за останні два роки виникали спочатку «військово-патріотичні табори», але це не мало такого масового характеру. А наразі вже побудована чітка система. Наприклад, є утворення «Горлівські амазонки», до нього входять дівчата-підлітки, яких навчають поводитися з холодною та вогнепальною зброєю, навичкам мінування.

Ми систематизували цю інформацію, і за цим фактом було порушене кримінальне провадження стосовно бойовиків так званої «ДНР».

– Лідіє, як ви це охарактеризуєте?

Лідія Чорна: Це зовсім ненормально. Дитяче сприйняття щире, безпосереднє. Воно сприймає те, що говорять дорослі тут і зараз, як істину. Критичне мислення формується у зрілішому віці, у пізньому підлітковому віці. Коли дитина стравить контрзапитання, перевіряє інформацію.

На цій дитячій довірі істини, які вигідні керівництву так званих «Л/ДНР», їй у свідомість, як аксіому, йде мілітаристська соціалізація свідомості, що це нормально стріляти у когось, це як гра.

– Незрозуміло, як дорослі люди на це йдуть, даючи зброю дітям у Луганську й Донецьку. Ви розумієте цю логіку?

Лідія Чорна: Люди, які прийшли туди, з проросійською ідентичністю. Всі заклади освіти спрямовані на те, щоб сформувати цю проросійську ідентичність, відданість російському народу та Путіну. І дорослі також. Вони відчувають себе тими ж дітьми, вони не є самостійними особами.

Лідія Чорна, завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України
Лідія Чорна, завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

– Чому?

Лідія Чорна: Після Другої світової війни у психології була здійснена низка досліджень про авторитарну особистість. Було питання, звідки взявся фашизм. Дійшли висновку, що формується авторитарна особистість, яка любить прислужуватися перед начальством. З іншого боку, з людьми, які залежні від них, із підлеглими вона поводиться дуже жорстоко.

Тож та політика виховання не лише спрямована на дітей, а й на вихователів, які це роблять.

– Російські ЗМІ звернули увагу, що на підконтрольній Україні території працюють інші табори, де вихованців у віці від 8 до 16 років навчають українські націоналісти. Ці табори молодіжного крила партії «Свобода» та організації «С14» були профінансовані державою. У чому різниця між тим, що відбувається на окупованій території та на території вільної України? Російські пропагандисти часто про це кажуть.

Лідія Чорна: Все може бути. Але чи це має масовий характер? Я вивчала сайти так званого «міністерства освіти» «ЛНР» і дійшла висновку, що більшість заходів «виховної роботи» з дітьми стосуються «патріотичного ідеологічного виховання». То наскільки той приклад, про який ви говорите, є характерним для України? Я про це почула вперше. Так, усе може бути, у нас демократична країна, ми не можемо все проконтролювати.

– Лідіє, такі навчання молоді та дітей на окупованих територіях відбуваються систематично. Навіть у так званих таборах відпочинку вже вчать «любити батьківщину». Наскільки це впливає на світогляд дитини? Чи можна із цим далі щось робити?

Аксіоми поведінки в суспільстві, які закладені у маленькому віці, дуже важко змінити
Лідія Чорна

Лідія Чорна: Дуже важко. Аксіоми поведінки в суспільстві, які закладені у маленькому віці, дуже важко змінити. Тим більше, здебільшого ці ідеологеми, способи поведінки робляться на підсвідомому рівні, не включаючи критичне мислення. Тут має бути державна велика програма деідеологізації системи виховання.

– Як це може виглядати? Ці люди, коли виростуть та матимуть проросійські настрої, не винні у тому, що з ними зараз відбувається. Про це б розказати іншим українцям.

Лідія Чорна: Звісно. Якщо на рівні держави існуватимуть аксіоми, які будуть маркерами: що таке погано, чому так сталося, то люди замислюватимуться, чому держава має такі постулати.

Увесь час я повертаюся в Німеччину після війни. Денацифікація нації постійно спливає, коли уряд Німеччини послідовно проводив виховну роботу, розповідав, що сталося, чому, як історично так склалося. Навіть на законодавчому рівні запровадив межі поведінки. Були прописані ідеологічні настанови виховання наступного покоління.

Минуло багато часу, соціологи, психологи, філософи працювали над цим, не лише політики. Все населення Німеччини пройшло певний період.

– Можливо, й зараз Україна проходить певне випробовування, тому що можна припустити, що навіть дорослі люди в ОРДЛО мають такі переконання не тому, що вони їх обрали, а вони були сформовані певними політиками, олігархами, ЗМІ.

Було вигідно олігархам, політикам формувати масову свідомість, яка б їх підтримувала
Лідія Чорна

Лідія Чорна: Звісно. І це було вигідно олігархам, політикам формувати масову свідомість, яка б їх підтримувала. Дуже складна історична ситуація. Тобто у людей Донецької та Луганської областей насамперед була сформована регіональна ідентичність, меншою мірою приділялася увага формуванню цілісної проукраїнської ідентичності.

Ще такий цікавий момент виховання, що події Другої світової війни йдуть у зв’язці з тими подіями, які відбуваються в «Л/ДНР». Та ситуація, яка була під час Другої світової війни, штучно пов’язується з тим, що відбувається зараз. Там під час «Дня перемоги» зачитувалися «листи маленьких донеччан та луганчан під час фашистської окупації». Робиться такий перенос, що діти там страждають, і вимальовується образ, що Україна нападає, розмиті смисли.

– Чи можна при такій масованій атаці на психіку, на виховання дітей, якимось чином дитині зберігати свою ідентичність, тримали «дулю» у кишені? Якщо батьки з проукраїнськими настроями, що б ви їм порадили у вихованні дитини, які ходять у ці табори?

Лідія Чорна: Можливо, розповіді про свої особисті історії свого життя, історії про ту ж війну і розповідати дитині, що все буває не так однозначно, як це подано в підручниках.

Ще за радянських часів була офіційна історія і була історія наших бабусь і дідусів, які розповідали, що було не так, як пишеться в підручниках. Вони дуже б’ють по емоційній сфері дитини. Треба розвантажувати цю сферу, дати дитині дитинство, без цих ідеологічних конструктів.

  • 16x9 Image

    Денис Тимошенко

    Народився і виріс у Донецьку. Закінчив філологічний факультет Донецького національного університету імені Василя Стуса, магістр журналістики. У медіа – з 2008 року, співпрацював із газетами Донеччини. Після переїзду до Києва співпрацював із низкою всеукраїнських телеканалів як сценарист та журналіст. На Радіо Свобода – з січня 2016 року. Цікавлюся культурою, історією, документальним кіно.

XS
SM
MD
LG