За 100 днів на посаді президента України Володимир Зеленський встиг зустрітися з лідерами кримських татар, обговорити питання кримськотатарської автономії, а також відвідати з візитом Туреччину в супроводі Мустафи Джемілєва. Сьогодні останній ‒ кандидат на посаду віцеспікера Верховної Ради. В інтерв'ю Крим.Реалії Мустафа Джемілєв розповів про проросійські настрої в Україні та пропаганду, долю кримських татар та анексованого півострова, а також оцінив роботу Петра Порошенка й Володимира Зеленського.
‒ Про яких утримуваних Росією кримськотатарських активістів йшлося під час останньої зустрічі в Туреччині? Яка позиція турецької сторони з цього питання і чи буде Реджеп Ердоган сприяти звільненню ув'язнених?
‒ Питання українських політв'язнів у російських застінках обговорювалося на зустрічі тет-а-тет Зеленським та Ердоганом, але деталі мені не відомі, та й взагалі, навряд чи ці деталі доцільно обговорювати у пресі, бо це не дасть позитивних результатів. У свою чергу, це питання я обговорював з першим помічником турецького президента. Розмова йшла не тільки про кримськотатарських політв'язнів, а про всіх розміщених у російських в'язницях і таборах українських громадянах. Ми говорили про пріоритети, тобто звільнення кого треба домагатися в першу чергу. Я висловив свою точку зору, яка зводилася до того, що в першу чергу треба домагатися звільнення тих, хто гідно відстоював інтереси своєї країни, свого народу, не йшов на будь-які компроміси з окупантами, не давав жодних свідчень на своїх товаришів, отримав максимальні терміни тощо. Список прізвищ передамо пізніше після узгодження з нашим президентом.
‒ Чи правда, що численна діаспора кримських татар у Туреччині ‒ чимала частина електорату Ердогана, й останній явно розраховує на їхню підтримку?
‒ За різними оцінками, чисельність нащадків емігрантів із Криму з часу першої окупації Криму Росією у 1783 році донині складає від трьох до семи мільйонів осіб. Але не можна сказати, що всі вони мають чітке кримськотатарське самоусвідомлення, оскільки з плином віків відбулося велике змішання населення. Найбільш активна частина кримськотатарської діаспори об'єднана в близько півсотні організації на всій території Туреччини. Під час передвиборних кампаній різного рівня багато партій і кандидатів у депутати або в мери міст часто звертаються саме до цих організацій. А ті, як правило, запитують у них, що вони збираються робити для Криму. Те ж саме відбувається і на президентських виборах.
‒ Чи правда, що зустріч кримських татар з президентом Зеленським стала наслідком візиту до Туреччини? Чи був Володимир Зеленський обізнаний з нюансами кримськотатарського питання до серпня і чому ваша зустріч з ним не відбулася раніше?
‒ Час зустрічі з президентом Зеленським був узгоджений ще за тиждень до поїздки в Туреччину. А в Туреччині, коли ми в одній машині їхали на відкриття кримськотатарського центру в Анкарі, він тільки запитав: «Чому ми досі не зустрічалися?» Я відповів, що ми в Меджлісі більше ніж три місяці тому зустрічалися з його радниками та консультантами, говорили про необхідність зустрічі з президентом для обговорення питань, пов'язаних з Кримом, Туреччиною, Близьким Сходом, проблем вимушених переселенців з окупованих територій, узгоджували навіть якісь дати, але чомусь зустріч так і не відбулася. Президент висловив здивування, оскільки, виявляється, йому ніхто про це не доповідав.
‒ Яким вам видався президент Зеленський?
‒ Зрозуміло, я його ще добре не знаю, але справляє враження щирої та доброзичливої людини. Його виступ на відкритті кримськотатарського центру в Анкарі теж справив позитивне враження на нашу діаспору.
‒ Як рішення українського президента щодо кримських татар вплинуть на відносини України з Туреччиною? Чи змінилася роль кримськотатарського питання у взаєминах Києва з Анкарою?
‒ Про це сказав сам Ердоган під час зустрічі з нашою делегацією на чолі із Зеленським 7 серпня. Він висловився приблизно так: «Споріднені нам кримські татари у вашій країні є одним з головних елементів, що пов'язують Туреччину та Україну». У такому ж дусі він висловлювався і раніше під час зустрічей з Петром Порошенком, а до нього ‒ ще й з Віктором Януковичем.
‒ Чи є Порошенко вашим другом?
‒ Підтримую з ним нормальні, дружні стосунки вже понад 20-ть років, збігаються багато наших політичних поглядів, він завжди висловлювався на підтримку законних прав кримськотатарського народу, має тверду позицію в питанні деокупації Криму ‒ а це для мене головне. Але особисте життя у нього своє, у мене ‒ інше. Що б про нього зараз не говорили, я вважаю, що, незважаючи на багато його помилок і прорахунків, все ж він був найкращим і найуспішнішим президентом України з моменту проголошення нею незалежності. Дай Боже, щоб наступні наші президенти були ще успішнішими.
‒ Президент Порошенко, за словами голови Меджлісу Рефата Чубарова, «не наважився» внести законопроєкт про зміни до Конституції України щодо Криму, щоб «в разі провалу не дискредитувати саму ідею». Які конкретні кроки ви плануєте зробити, щоб закон про корінні народи та про кримськотатарську автономію був ухвалений новим парламентом?
‒ Рефат Чубаров висловився вірно. Президент Порошенко під час зустрічей з нами завжди говорив, що повністю підтримує запропоновані нами правки до Конституції, [згоден] з висновками робочої комісії з цього питання, але висловлював хвилювання, що не зможемо в сесійній залі набрати достатню кількість голосів. Але зараз ситуація інша. Депутати від правлячої партії складають значно більше ніж половину депутатського корпусу, а практично всі інші партії, зрозуміло, за винятком фракції кума Путіна (Віктора Медведчука ‒ КР), теж висловили готовність підтримати запропоновані нами законопроєкти й правки до Конституції.
‒ Чи існує загроза Україні, її суверенітету і національним інтересам від депутатів нового скликання з проросійських сил, які не приховують симпатій до Росії і навіть відвідують Москву?
‒ Ці сили не будуть являти небезпеку для країни, якщо наша служба безпеки буде чітко відслідковувати їх діяльність, а прокуратура ‒ оперативно притягувати їх до відповідальності за дії, які підпадають під перелік статей глави першої Кримінального кодексу України («Злочини проти основ національної безпеки України» ‒ КР). Якщо докази будуть переконливими, то зняття з них депутатської недоторканності в сесійній залі не матиме великих проблем.
‒ Чи вважаєте ви, що міжнародна дипломатія в кримському питанні не просувається?
‒ Звичайно, тема Криму зараз у світовій пресі та міжнародної дипломатії займає далеко не те місце, яке було в перші місяці після окупації, але це цілком природно. Адже в світі так багато інших гострих проблем. Проте, санкції проти країни-окупанта нітрохи не слабшають, а навіть мають тенденцію до посилення. Жодна з перелічених країн після березневої резолюції Генасамблеї ООН 2014 року не визнала й не збирається визнавати законність окупації, хоча Росія своєю потужною, але примітивно брехливою пропагандою, а також значними грошовими коштами на підкуп політиків і журналістів уже упродовж більше ніж п'яти років посилено працює в цьому напрямку.
ФСБ виділила 30 мільйонів євро на створення проросійської колони серед кримськотатарської діаспори в ТуреччиніМустафа Джемілєв
‒ Які конкретні кроки готовий зробити Меджліс, щоб не допустити постачання води та електрики з території материкової України до анексованого Криму?
‒ Питання про постачання як дніпровської води, так і електрики, продуктів та інших українських товарів, можна серйозно розглянути, якщо російська сторона висловить згоду підписати угоду про ці постачання відповідно до формулювання Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року. Тобто має йтися про постачання з материкової частини України в «Автономну Республіку Крим, тимчасово окуповану Російською Федерацією», а не в якийсь «федеральний округ» Російської Федерації, як це було до блокади в вересні 2015 року. В іншому випадку, це має розглядатися як капітуляція перед агресором і зрада. І на це мають дуже гостро реагувати не тільки Меджліс і кримські татари, а й вся Україна.
‒ Чи знизився інтерес українського суспільства до проблеми анексії Криму? Як повернути кримське питання до порядку денного в Україні? І чи дійсно багато українців симпатизують Росії?
‒ Те, що певний відсоток українських громадян, особливо в близьких до Росії областях з переважно російськомовним населенням, має проросійські настрої і погляди ‒ цілком зрозуміло. Тут і вплив російської пропаганди, і родинні зв'язки з людьми з тієї країни, звідки вони самі або їхні предки приїхали в Україну, і комплекс «старшого» і «молодшого» брата, який зберігся ще з радянських часів. Вони будуть знаходити виправдання будь-яких злочинів російської держави та в усьому звинувачувати Україну. Відсоток цих людей з моменту розпаду СРСР і проголошення незалежності України, звичайно, значно впав і буде продовжувати зменшуватися. Рівень їхньої активності значною мірою залежить від кон'юнктури в країні й тієї підтримки, яку вони отримують від нашого противника. Наприклад, нам стало відомо, що ФСБ виділила кілька місяців тому 30 мільйонів євро на створення проросійської колони серед кримськотатарської діаспори в Туреччині. Навіть якщо половина цих грошей традиційно буде розкрадена, це все одно не мала сума.
Деякі «януковці» вирішили, мабуть, що зі зміною керівництва країни настав сприятливий для них час
Зараз, дійсно, проросійські сили дещо активізувалися, почали повертатися в Україну, і деякі «януковці» вирішили, мабуть, що зі зміною керівництва країни настав сприятливий для них час. Але я думаю, що вони дещо поквапилися з висновками. Зрозуміло, ми будемо продовжувати докладати зусиль, щоб тема деокупації Криму була постійно у сфері уваги української та світової спільноти, але одних наших зусиль тут явно недостатньо. Потрібна системна політика держави. У зв'язку з цим викликають подив розмови про те, що в новому уряді вже не буде міністерства з інформаційної політики.
‒ Що б ви сказали українцям, які вважають, що Крим не потрібний Україні й ніколи не буде деокупований?
‒ «Не потрібний Україні» та «ніколи не буде деокупований» ‒ це дві різні речі. Перше ‒ це свідчення того, що людина не має уявлення про інтереси української держави, а друге базується на надмірному безпідставному песимізмі. Але обидва ці твердження, пропаганда цих тверджень, звичайно, дуже відповідають інтересам країни-окупанта й можуть бути прирівняні до участі в психологічній війні проти своєї країни на стороні супротивника. Ще в період Першої світової війни поширення подібних настроїв «поразки» у Франції прирівнювалося до зради батьківщині, і справи щодо цих осіб розглядалися військовими трибуналами. Носіям подібних настроїв у нашій країні я запропонував би молитися, щоб Крим був швидше звільнений і нашій Верховній Раді теж не довелося б ухвалювати закони про подібні трибунали.
‒ Якби завтра ви могли опинитися в Криму ‒ куди б ви вирушили в першу чергу?
‒ Піду на могилу своєї матері в Бахчисараї, а також інших рідних, друзів і близьких, які покинули цей світ після окупації й були поховані без моєї присутності. А їх дуже багато..
Кримський шлях Мустафи Джемілєва (фотогалерея)
‒ Чи вважаєте ви, що інтереси нечисленних караїмів та кримчаків має захищати і представляти Меджліс кримськотатарського народу, адже свого політичного утворення у цих народів, які поступово зникають, немає?
‒ По суті, і караїми, і кримчаки є частинами кримськотатарського народу. Рідна мова у них кримськотатарська, а етногенез переважно тюркський, але на відміну від кримських татар-мусульман, караїми сповідують караїмізм ‒ юдаїзм караїмського спрямування, а кримчаки ‒ просто юдаїзм. Тому кримські татари та їхній представницький орган Меджліс, звичайно ж, найбільше зацікавлені в збереженні самобутності, культури та розвитку цих народностей. Щоправда, в Ізраїлі і караїмів, і кримчаків вважають частинами єврейського народу, але нічого, не посваримося.
