25 липня поточного року біля будівлі Державного бюро розслідувань в Києві сталася резонансна пригода, яку більшість українських ЗМІ охрестили нападом на Петра Порошенка. На капот автомобіля п’ятого президента України стрибнув молодий чоловік, а поміж охоронцями колишнього гаранта та ще декількома невідомими особами відбулася короткочасна бійка.
Втім, персона головного нападника дуже скоро перестала бути таємницею. Винуватець інциденту сам оприлюднив відеозапис звернення до громадськості.
Про роль особистостей в конкретній історії
Ним виявився колишній доброволець батальйону «Азов», представник праворадикальної партії «Національний корпус», виходець із Росії Нікіта Макєєв, у вузьких колах відомий під псевдонімами «Одіссей» і «Айвазовський». Повідомлялося також, що за тиждень до вказаної події іноземець отримав українське громадянство з легкої руки нинішнього президента України Володимира Зеленського.
За словами самого Макєєва, основною метою його акції було прагнення покарати колишнього верховного головнокомандувача за неприсвоєння ним українського громадянства десяткам іноземних добровольців, які захищають Україну на сході країни. Пікантна деталь: серед небагатьох іноземних учасників АТО, які стали громадянами України ще в 2014 році завдяки підпису саме Порошенка, числиться земляк та екскомандир «Одіссея», одіозний Сергій Коротких («Боцман»).
Пригода за участю Макєєва поступово обросла різними версіями, аж до конспірологічних. Наприклад, окремі ЗМІ, з подачі народного депутата від БПП Володимира Ар’єва, організатором скандальної акції визначили активіста з сумнівним бекграундом Віталія Черняховського, який дійсно був присутнім того дня на мітингу під ДБР. Російські таблоїди, які традиційно не пропустили нагоди запхати свого носа у внутрішньоукраїнські проблеми, взагалі поквапилися викрити Порошенка у брудній провокації, нібито влаштованій ним самим.
Тим часом авторові цих рядків вдалося ідентифікувати ще кількох осіб, які брали безпосередню участь у бійці біля автівки Порошенка. Навіть побіжна персоніфікація цих чоловіків здатна пролити світло на істинних організаторів нападу та ймовірні мотиви акції залякування.
Що ж достеменно відомо про самого Макєєва? 35-річний колишній громадянин Росії і активіст тамтешніх ультраправих рухів з’явився в Україні влітку 2014-го і за деякий час потрапив до лав тоді ще міліцейського спецбатальйону «Азов». За визнанням самого «Одіссея», контузія, отримана ним у боях за український Донбас, змусила його залишити фронт і зайнятися громадськими справами рідного підрозділу. За інсайдерською інформацією, протягом своєї діяльності в столиці багатодітний батько Макєєв встиг обзавестися власною квартирою. Неабияке досягнення в порівнянні, наприклад, із переважною більшістю тих українських атошників, які, будучи переселенцями з окупованого Донбасу, вимушені орендувати житло, навіть незважаючи на наявність у багатьох із них стійких соціальних зв’язків, а часто й родичів на вільної від війни території України. Щоправда, «азовців» із найближчого оточення Сергія Коротких, який свого часу опублікував власну декларацію про доходи, що містить в собі близько мільйона доларів (загальна сума грошей) та приватний літак, квартирою зовсім не здивуєш.
До слова, особистим охоронцем «Боцмана», як про це писалося в ЗМІ, «Одіссей» ніколи не був. Протягом деякого часу, ще до появи власної пресслужби в «Національного корпусу», Макєєв завідував у цій структурі інформаційним блоком. На відміну від його соратників у нападі на охорону Порошенка. У них все з точністю до навпаки. Отже, поспішив Макєєв в одному зі своїх недавніх коментарів заявити громадськості, що він чи не наодинці впорався з професіоналами з УДО.
Про кадри, які вирішують все
Знайомтеся, один із учасників бійки з бодігардами Порошенка – 25-річний виходець із Криму, шанувальник пауерліфтингу Ернест Громов («Ерік»). У недавньому минулому співробітник «Відділу поліції охорони об’єктів стратегічного призначення» сьогодні є одним із десятка особистих охоронців Коротких. Про цю напівкомерційну організацію під дахом МВС свого часу чимало писалося в ЗМІ. Залишається додати, що колишній керівник «Відділу» Сергій Коротких зізнався в одному зі своїх інтерв’ю, що у 2017-му формально звільнився зі своєї посади. Фактично ж він залишив за собою контроль над структурою в особі свого наступника, колишнього кримського міліціонера Сергія Коровіна («Хорста»).
Колишній заступник комбата та ідеолог «Азова» Олег Однороженко, який сьогодні вимушений переховуватися від помсти колишніх побратимів за кордоном, прямо називає замовниками і виконавцями вбивства ексюриста «Азова» Ярослава Бабича «Боцмана» та «Хорста». Це стверджує і вдова вбитого Лариса Бабич.
(Самі «Боцман» і «Хорст» такі звинувачення на їхню адресу публічно не коментували. Раніше поліція відкрила справу за ст. 115 (вбивство) Кримінального кодексу, але потім закрила її, заявивши що те, що трапилося, є самогубством. Вдова з цим не погоджується.)
До речі, Коротких, Макєєв і Громов є офіційними співзасновниками однієї з дочірніх громадських організацій «азовського руху» ГО «Зірка». Починаючи з квітня 2019 року Ерік де-юре нею керує.
Іншим кривдником Порошенка є 32-річний Тарас Стасівський («Тарас»), представник так званого силового крила групи «Боцмана» у «Нацкорпусі» та «Азові». Його можна розгледіти як на відео з місця події, так і на мітингу, організованому Коротких та його людьми біля одного зі столичних райвідділів поліції, до якого 29 липня викликали на допит Макєєва. До самого Стасівського у поліції питань чомусь досі не виникло.
Одним із активних учасників вуличної акції на підтримку «Одіссея» виступив і голова Черкаської облорганізації Нацкорпусу Дмитро Кухарчук, затриманий у березні поточного року за безлади під час передвиборчого виступу кандидата у президенти Петра Порошенка перед жителями Черкас. Судячи з усього, вже сплинув термін цілодобового домашнього арешту, який Кухарчуку призначив суд.
Третій учасник зіткнення з охороною Порошенка, на відміну від Громова і Стасівського, взагалі не є громадянином України. Це професійний боєць змішаних бойових мистецтв із Латвії, учасник міжнародних турнірів Родіон Батулін, 1987 року народження. На відео на фасаді футболки Батуліна можна побачити назву київського клубу-ресторації «Реконкіста», де під егідою Боцмана регулярно проводяться турніри з ММА, з фірмовим значком розважального закладу, а на зворотному боці майки – напис латиницею «Національний корпус».
Зауважу, що лідери «азовського руху» Андрій Білецький та Сергій Коротких завжди відрізнялися особливою симпатією до бійців-рукопашників із дружньої Латвії. Наприклад, одним з таких бійців був доброволець полку «Азов» Уріс Вісневецкіс із позивним «Лабус». Влітку 2016 року його було застрелено бійцями української «Альфи» під час спроби пограбування інкасаторів «Ощадбанку» в Запорізькій області у складі групи злочинців, що складалася із 7 «азовців».
Окремої згадки заслуговує факт недавнього звільнення з-під арешту двох обвинувачених у відповідному кримінальному провадженні «азовців», громадян України та Росії Сергія Трубіцина і Олега Конаєва. У той час, як троє з числа підозрюваних у пограбуванні все ще числяться в розшуку, «азовці» із позивними «Шульц» і «Омон» відповідно, які три роки чекали вироку суду за цілу низку особливо тяжких статей ККУ, вийшли на свободу!
Обмовка за Фройдом?
Перераховані вище факти викликають велику стурбованість активістів та колишніх бійців «Азова», які не побоялися раніше неодноразово висловитися стосовно темних справ «азовської» верхівки, а також їхнього зв’язку із вищими чинами Міністерства внутрішніх справ. Адже безкарність породжує свавілля. Більш того, паралельно з нападом на авто експрезидента посилилися погрози на адресу опонентів Білецького та Коротких – як анонімні, але з явним натяком на організаторів тиску, так і цілком конкретні – з боку верхівки «азовського руху». Втім, автор цих рядків не може озвучити імена об’єктів переслідування без їхньої попередньої згоди та з міркувань їхньої ж подальшої безпеки. Додам лише, що дехто з тих, кому нещодавно погрожували, терміново виїхав за кордон разом із малолітніми дітьми.
Про справжні причини зростання агресії з боку угруповання «Боцмана» можна лише здогадуватися. Можливо, лідери «азовського руху» елементарно мстяться своїм громадським опонентам за критику, яка в кінцевому результаті посприяла повному провалу «Нацкорпусу» на позачергових виборах до парламенту. Тим більше, що подальші перспективи політичних та громадських адептів Білецького і Коротких ще більш туманні. Бо, незалежно від особистих бажань будь-кого, треба визнати, що наша країна дуже змінилася за останні місяці безперервних виборів.
Йдеться насамперед про наявні зміни у психології мас. Адже намітилось певне повернення проросійських настроїв у суспільстві. У подібних умовах найближчим часом українські націоналісти неодмінно втрачатимуть підтримку громадськості, що в будь-якому випадку вплине і на легітимність їхніх подальших дій. У першу чергу цей прогноз стосується саме партії «Національний корпус», яка асоціюється з більш радикальною гілкою націоналістичного руху в порівнянні з уже звичною, старшою за віком в усіх аспектах, більш ортодоксальною партією «Свобода».
Оновлений дух часу просто не могли не відчути лідери «азовців». Тому в мережі з’явився красномовний відеоролик зі зверненням так званих «чорних чоловічків» до політичних реваншистів, знятий незадовго до інциденту з Порошенком. Нагадаю, що історія батальйону «Азов» багато в чому починалася саме з добровольців у чорних камуфляжах.
Не варто також забувати про ще чинного міністра МВС, якого протягом тривалого часу численні ЗМІ й навіть кілька народних депутатів із різних парламентських фракцій вголос називали покровителем «азовських» парамілітарних угруповань. Не дивлячись на постійні спростування цього твердження з боку самого Арсена Авакова або Андрія Білецького. Політичне майбутнє донедавна найбільш впливового українського міністра продовжує залишатися невизначеним і певною мірою потребує зайвих проявів колишньої могутності. Чи не ця необхідність породила нещодавні нотки в лексиконі Авакова на кшталт, Порошенка не можна «кінчати по-бєспрєдєлу»?
Артем Фурманюк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свободи
