Доступність посилання

ТОП новини

Курили як маркер для Криму


Російський прем'єр-міністр Дмитро Медведєв дивиться в ілюмінатор під час свого польоту на острів, який у Росії називають частиною Південних Курил, а в Японії – Північних Територій

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Росія, окупувавши українські території, здає землі на сході країни. Китаю в довготривалу оренду віддали території у Забайкальському краї, які істотно перевищують площу Криму. Потім ухвалили закон про «території випереджаючого розвитку» на Далекому Сході, вигідний китайцям, але і цього виявилось замало. Російський уряд минулого року запропонував КНР контроль над стратегічними газовими і нафтовими родовищами. Тепер аналогічні пропозиції звучать на адресу Японії. Кремль може використовувати Курильські острови як свого роду полігон для обкатування механізмів поступового «зливання» анексованого Криму.

Днями стало відомо, що Росія готова продати японським компаніям контрольні пакети акцій у великих нафтових і газових проектах. Як пояснив японським журналістам віце-прем'єр Аркадій Дворкович, пропозиція стосується великих підприємців, які мають «стратегічні плани розвитку». Він запевнив, що, незважаючи на санкції, Москва веде «дуже конструктивний діалог з японськими компаніями», що створює «хороші умови для політичного діалогу». Він допустив участь японських компаній в економічному розвитку Курильських островів.

До «Кримнаша» саме спірні японські острови були «сакральною територією», яку Кремль нібито «ніколи не віддасть»

Це дуже серйозна заява, на яку мало хто звернув увагу. Точніше, російське телебачення її навмисне пропустило, щоб не бентежити «суверенних ватників», які встають з колін. До «Кримнаша» саме спірні японські острови були «сакральною територією», яку Кремль нібито «ніколи не віддасть». Вельми нагадує нинішні істеричні заклинання московських дипломатів про нібито «остаточність» російської окупації в Криму. Підсумок буде таким самим.

До речі, інформацію про те, що китайці можуть отримати контроль над стратегічними родовищами, минулого року озвучив саме Дворкович. Звичайна практика для президента Володимира Путіна і його команди, яка катастрофічно залежить від державної пропаганди і потоку телевізійних «перемог». Незручні й невигідні, з медійної точки зору, завдання передоручать прем'єру Дмитру Медведєву, а він, у свою чергу, розписує їх на різних «дворковичів». Щоб за нагоди одурманеному російському електорату можна було оголосити, що підлі «урядові ліберали» жорстко нагадили «доброму цареві».

Після захоплення Криму, «раптово» з'ясувалось, що російська влада може рулити економікою, тільки розбазарюючи сировину та інші невідновні ресурси. Кремль має гостру потребу в кредитах і технологіях. Пересварившись із Заходом через Україну, Москва перевела свої очі на Схід. Обіцяного «геополітичного повороту» не відбулось. Китай де-факто приєднався до західних фінансових санкцій, відмовившись видавати мільярдні кредити на будівництво газопроводу «Сила Сибіру», а без нього всі путінські заяви про «азіатські ринки» – недолугий блеф.

Технології можна випросити у японців, але ті обов'язково викотять низку зустрічних умов. Курили – на першому місці, а Москві окрім сировини і територій запропонувати нема чого. Швидше за все, Токіо вже неформально озвучив своє бачення ситуації. Інакше не можна пояснити настільки доброзичливу риторику японської влади щодо кремлівського ватажка.

Путіна багато разів попереджали, що, захопивши український Крим, він відкрив «ящик Пандори»

Минулого тижня прем'єр Сіндзо Абе оголосив про довіру російському президенту в питанні вирішення суперечки про Курильські острови. «Територіальна проблема не є простою. Без довіри не можна вести діалог з цього питання. Для обох сторін рішення цієї проблеми супроводжується ризиком. Однак нам з президентом Путіним вдалося розвинути довірчі стосунки. Я повністю йому довіряю. Я думаю, що Путін також усвідомлює, що вирішення цієї проблеми позитивно позначиться на розвитку Росії», – повідомив Абе.

Тональність висловлювання вказує, що Токіо почув від Москви те, що хотів. Раніше японці висловлювались щодо Курил ввічливо, але гранично жорстко. Путіна багато разів попереджали, що, захопивши український Крим, він відкрив «ящик Пандори». Тепер треті країни, які мають територіальні претензії до Росії, можуть заговорити про них більш голосно. З весни 2014 року Кремль не має визнаних міжнародних кордонів. Японці першими почали метушитись після анексії Криму. Восени минулого року парламент країни дозволив використання японської армії за межами країни, що стало суттєвою ревізією пацифістської конституції.

Варто нагадати, після Другої світової війни Москва і Токіо так і не підписали мирний договір. І якщо завтра (уявімо в теорії) японці висадяться на Курильських островах, формально це не стане порушенням міжнародного права. Війна де-юре триває, нехай і з «перервою» в 70 із гаком років. Росія, загрузнувши в Криму, на Донбасі та в Сирії, зіпсувавши стосунки з Туреччиною, тепер уже точно не витримає чергової російсько-японської війни. Махати ядерною дубиною немає сенсу. У відповідь Захід за лічені тижні задушить російську фінансову систему. Путін сам себе переграв.

У Кремлі це розуміють. Тому вирішили йти на превентивні поступки, але зі збереженням обличчя. Формально територія залишається під російською юрисдикцією, але японці отримують істотні економічні преференції з урахуванням їх «стратегічних планів розвитку».

Якщо завтра японці висадяться на Курильських островах,​ Росія не витримає чергової війни

У Криму Москва може запустити схожий сценарій. Важливо уточнити, що передбачувані плани розраховані на «збереження обличчя» Росії; і не факт, що офіційний Київ на них погодиться. Динаміка така, що за півтора-два роки фінансове становище Росії стане зовсім вже сумним. Небилиці про те, що питання українського півострова «закрите», гарні лише для телепередач різних «кисельових» і «соловйових». Реальність зовсім інша.

Москва вже зараз шукає способи мінімізації витрат на «сакральний півострів». Нагадаємо, наприкінці минулого року в урядових кабінетах і в Держдумі закипіла робота з підготовки нового законопроекту, який стосується «особливої економічної зони» на анексованому півострові. Аналогічний закон, ухвалений після анексії, фактично не працює. Російські законодавці планують перевести півострів на самозабезпечення.

Коли стане зовсім вже туго, російська влада перевзується в повітрі, оголосивши вкрадений півострів, наприклад, «територією випереджаючого розвитку», скасують дію низки законів, розженуть місцеву «владу», замінивши їх на якусь «керівну кампанію», і стануть закликати іноземних інвесторів. Прецедент із територіями на Далекому Сході вже є. Слухняна Держдума ухвалить необхідний пакет законів. Крим як би не «віддають», але красиво «зливають». Інша справа, що Київ може не погодитись на збереження російського обличчя та інших частин її неосяжного «тіла». Швидше за все, від Кремля зажадають повністю забратись з української території, заплативши відповідні компенсації.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG