Доступність посилання

Павло Казарін: «Здається, щось пішло не так»


Першотравнева демонстрація в Сімферополі, архівне фото

Спеціально для Крим.Реалії

Анексія Криму тільки на перший погляд була історією про майбутнє. Насправді, це була історія про повернення в минуле. Те саме, про яке мріяли всі, хто сподівався, що мумія Радянського Союзу може повстати з труни.

Люди, які не могли змиритися з 1991 роком, вдивлялися не в завтрашній день, а в учорашній. Їхня машина часу мала понести їх у вигаданий ними СРСР. Вигаданий ‒ тому що пам'ять милостиво вичистила всі недоліки режиму, залишивши лише спогади про їхню власну молодість і силу. І в той момент, коли Кремль офіційно завершив процедуру анексії ‒ вони тріумфували.

Щоправда потім виявилося, що керувати Кримом продовжили ті, хто керував ним і в постперебудовний період. Ті, хто створював там заповідник Януковича. Ті, хто «пиляв» землі й бюджети. Вони, зібравши весь набір українських державних нагород, почали свердлити дірки під російські ордени й медалі. А повсякденна реальність почала змінюватися зовсім не так, як обіцяли в російських листівках.

І ось тепер ми бачимо, як «голова» Криму Сергій Аксьонов призначає на посаду очільника Сімферополя чоловіка з дев'яностих. Того самого, який був одним із архітекторів бандитських кланів «дев'яностих». Саме «призначає», хоча спочатку була придумана процедура «конкурентних виборів». Причому Аксьонов навіть пішов проти Москви, яка хотіла бачити в цьому кріслі свого ставленика з материка.

Це аж ніяк не радянські сімдесяті: з мільйонами туристів і ексклюзивним статусом регіону в умовах залізної завіси. Це звичайнісінькі дев'яності

І вся ця історія ‒ вона ж не тільки про Сергія Аксьонова, якому не дають спокою лаври Рамзана Кадирова. Не тільки про те, як кримський чиновник намагається бути схожим на чеченського керівника. Не тільки про те, як він відчайдушно намагається стати сувереном у підконтрольному йому регіоні, відбиваючись від спроб федерального центру нав'язати йому кадри.

Вона ще й про те, куди насправді повернувся Крим. І це аж ніяк не радянські сімдесяті: з мільйонами туристів і ексклюзивним статусом регіону в умовах залізної завіси. Це звичайнісінькі дев'яності.

Ті самі дев'яності, з яких вийшов і сам Сергій Аксьонов. Саме в ці роки на поверхню спливли всі ті, хто останні два десятиліття керував півостровом. Усі ті, хто ставав фігурантами кримінальної хроніки й антикорупційних викриттів. Усі ті, хто присягав 2014-го російським прапорам.

Люди, які мріяли три роки тому в Криму вирушити в минуле, дійсно в нього потрапили

Люди, які мріяли три роки тому в Криму вирушити в минуле, дійсно в нього потрапили. Щоправда, воно виявилося зовсім не таким, як вони хотіли. Втім, іноді «камені з неба» перестають бути мовною фігурою.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG