Доступність посилання

ТОП новини

Новий спосіб полякати кримчан ‒ фейк про протичумну станцію


Спеціально для Крим.Реалії

Упродовж цього місяця багатьма українськими проросійськими ЗМІ прокотилася хвиля публікацій відвертих фейків про наявність в Україні «секретних біологічних лабораторій США з виробництва та випробування біологічної зброї на тваринах і на людях».

В інших ЗМІ України опубліковані викриття та спростування цієї серії брехні, де конкретно і на прикладах було доведено, що ініціатива публікацій походить з одного центру, що в самих публікаціях немає жодної сенсації, що за мережу «секретних лабораторій» видаються цілком легальні та не секретні, у більшості своїй санітарні та протичумні станції, і що в них давно реалізується цілком легальна програма зменшення біологічних загроз.

Здавалося б, все зрозуміло. Продовжувати брехати ‒ собі ж дорожче. Але організатори цієї компанії брехні вже й у такій ситуації знайшли для ролі піддослідних інформаційних кроликів нову аудиторію і звалили на їхні голови сенсацію ‒ знайшли «секретну лабораторію США» у самому центрі Сімферополя. Статтю про це опублікувала «Крымская правда» ‒ на першій сторінці прямо під заголовком «Сімферопольська лабораторія Пентагону». Нічого дивного немає: ця газета давно тримає свою аудиторію в ролі «читачів, яких не шкода», не соромиться обманювати їх і з великих, і з найнезначніших приводів. А тут такий шанс похайпувати підвернувся, хіба можна не використовувати?

«Фабрика смерті», в якій ніхто не помер?

Природно, що в цьому випадку взагалі немає предмета для розмови ‒ колишня українська лабораторія давно анексована Росією, на її місці, як і раніше, діє Сімферопольська протичумна станція, але газета пафосно називає цей об'єкт «фабрикою смерті», публікує помилкове, нічим не підтверджене твердження про те, що «все більше фахівців схильні думати, що саме США стоять за поширенням коронавірусу».

Ще один привід налякати кримчан: «що було б, не стань Крим російським?»

Сама кампанія про «секретні лабораторії США» для газети ‒ ще один привід налякати кримчан: «що було б, не стань Крим російським?» Крим, як завжди, оголошується центром всіх інтересів: «через півострів проходять шляхи міграції населення: тут розташовані морські порти, відбувається активне повітряне сполучення. Плюс у Севастополі і в українські часи стояв російський Чорноморський флот. Тому саме на нашому регіоні необхідно було сконцентрувати увагу».

Газета пише, що «приєднання півострова до Росії завадило американцям продовжувати військово-медичні експерименти у Криму», але, за їхніми ж твердженнями, лабораторія створена у 2008 році, а анексія відбулася у 2014-му, відповідно, якби був такий намір, то за всі ці роки можна було б отруїти і Крим, і весь Чорноморський флот, але нічого подібного не сталося.

Газета, як і інші публікації на цю тему у проросійських медіа, обіцяє з'ясувати «хто з місцевих чиновників дозволив у 2008 році проникнення американських військових дослідників на територію півострова», хоча зробити це логічно було б перед публікацією.

Статті у проросійських медіа України на цю тему та стаття в «Крымской правде» написані за підозріло однією й тією ж схемою, певно, отриманою ними в «методичці», інакше звідки такий однаковий спосіб мислення? Спочатку стверджується, що «американські біолабораторії досить густо розсипані навколо російських кордонів», потім іде посилання на існування відомої багатьом програми Нанна-Лугара, приклади роботи Центру Лугара у Тбілісі. Газета при цьому вдається до явної фальсифікації і програму «зниження біологічних загроз» називає «агентством щодо зниження загроз оборони». Словосполучення «загроз оборони» зрозуміти складно, але у «Крымской правды» не такі вибагливі читачі, щоб розбиратися в таких дрібницях.

В усіх матеріалах на тему «секретних біолабораторій» наводяться різні цифри їх кількості. «Крымская правда» перекрила всіх: «свого часу в Україні було збудовано декілька десятків американських референс-лабораторій. За даними голови Росспоживнагляду, досі діють 11 з них», в інших матеріалах на цю тему називаються цифри то 15, то 13, то 12.

Усі твердження газети сформульовані в умовному способі або в майбутньому часі: «там планували проводити біологічні та медичні експерименти не тільки на тваринах, але й на людях». Але звідки газетярам відомо, що там планували? «Пересічна лабораторія, ‒ вважають експерти, ‒ могла в будь-який момент перетворитися на фабрику з виробництва біологічної зброї. На щастя, тепер вона дісталася Росії. Але обладнання тут досі американське ‒ аж до мішків для сміття». Так і в руках Росії ця протичумна станція легко може перетворитися на що завгодно. Тим більше, що саме Росія, як відомо, найбільш активно працює як з хімічними, так і з біологічними бойовими отруйними речовинами.

Як організована кампанія брехні

Дослідження Інституту масової інформації виявило, що в межах цієї інформаційної кампанії з 14 квітня до 20 травня поширені 66 матеріалів. Реанімували цей фейк, за спостереженнями ІМІ, лідер «Українського вибору» Віктор Медведчук та телеканал «1+1».

Ці матеріали були розміщені, переважно, на п'яти сайтах: 112.ua, newsone.ua, zik.ua, strana.ua та unian.ua. А старт їм дав матеріал від 20 березня на каналі «Россия 24» про п'ятнадцять нібито секретних лабораторій в Україні.

Загалом подібні фейки поширюються в Україні не перший рік. Причина в тому, що програма Нанна-Лугара діяла і в Росії, але у 2012 році указом Володимира Путіна вона була ліквідована, але насправді просто модернізована й у зміненому вигляді діє і зараз. Однак Росія використовує факти допомоги США в роботі зі зниження біологічних загроз як частину інформаційної та гібридної війни проти України.

Як в Україні, так і в Росії американська програма мала на меті абсолютно мирні цілі «протидії загрози біотероризму та запобігання розповсюдженню бактеріологічної зброї, технологій, матеріалів і знань».

Як в Україні, так і в Росії американська програма мала на меті абсолютно мирні цілі

І Росії, й Україні були виділені великі гроші від США, які витрачалися за розпорядженням місцевої влади, а ніяк не самими американцями. Зокрема, США виділяли Росії до 400 млн доларів на рік на поховання палива, ліквідацію хімічної та біологічної зброї, яка дісталася їй від СРСР. Однак Володимир Путін не захотів підписувати продовження цієї програми, тому її видозмінили ‒ і в новому, урізаному вигляді вона діє досі.

У згаданому матеріалі на сайті MediaSapiens розповідається, що за кошти цієї програми співпраці американці надали Україні обладнання на 800 тис. доларів, і сьогодні Центральна СЕС МОЗ України є суперлабораторію, кращої у країні немає. Також американці обладнали Український протичумний інститут в Одесі та Львівський науково-дослідний інститут гігієни та епідеміології.

І договір за програмою Нанна-Лугара, і сама програма опубліковані в Україні, всі санітарні станції та лабораторії мають свої сайти, на яких детально викладається зміст їхньої роботи. Навіть більше, на цих сайтах розміщені репортажі журналістів про безпосереднє проведення всіх дослідних робіт. І немає жодних секретів, ніякої конспірології. Тому кримчанам, щоб знати правду, потрібно читати не «Крымскую правду», а користуватися первинними джерелами.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Погляди, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG