Доступність посилання

ТОП новини

Під підозрою, але не звільнений: як рішення українського суду вплине на долю Валерія Чорнобука


Верховний суд України визнав незаконною постанову Верховної Ради про звільнення судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Валерія Чорнобука через порушення регламенту. 3 листопада його затримали в Києві за підозрою в державній зраді, а пізніше суд заарештував Чорнобука на два місяці. У Верховному суді України зазначили, що таке рішення не означає відновлення судді на посаді ‒ тепер це питання має розглянути Вища рада правосуддя.

За версією Генпрокуратури, колишній голова Апеляційного суду Криму Валерій Чорнобук надавав допомогу Росії в переході судів на російське законодавство, що призвело до анексії півострова. Чорнобук відкидав усі звинувачення в підтримці російської влади й стверджував, що його буквально вигнали з роботи в Криму, не видавши ні трудової, ні особової справи. Після цього він оселився з родиною в Дніпрі й отримав роботу в обласному суді.

Начальник управління прокуратури АРК Вадим Лушпієнко говорить, що останнє рішення Верховного суду щодо Чорнобука не має значення для слідства.

‒ Це не впливає на перебіг досудового розслідування. У нас достатньо доказів для підозри в скоєнні злочину за частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України, а саме ‒ державної зради. Це підтверджується також висновками Вищої ради юстиції, що ініціювала у Верховній Раді звільнення Чорнобука.

Валерій Чорнобук у Верховному суді вказав на те, що Верховна Рада не повідомила в установлений термін про розгляд цього питання, чим фактично позбавила його права взяти участь в обговоренні. До того ж, він зазначив, що за постанову віддали голоси 23 народні депутати, яких насправді не було на пленарному засіданні.

Ось що говорив кримським журналістам Валерій Чорнобук у березні 2014 року:

«Ми складали присягу не президенту, ми складали присягу не народу ‒ ми складали присягу судді, вона так називається. Тому жоден суддя, який вирішив залишитися працювати в Апеляційному суді, в місцевих судах Республіки Крим, не порушує присягу судді України. Це як клятва Гіппократа, насправді ‒ яка різниця, в якій країні суддя здійснює свої функції? Головне, щоб він робив це чесно й не на шкоду своєму пацієнту. Судді Криму доведуть, що вони здатні навчатися, здатні ухвалювати законні рішення. Ми зараз штурмуємо російське законодавство. Суди Республіки Крим працюють, по-перше, на підставі Конституції Російської Федерації, по-друге, на підставі тих процесуальних законів, зазначених у законі про приєднання до Російської Федерації та утворення в її складі нового суб'єкта».

Однак після арешту в Києві колишній суддя так виправдовував свої дії в Криму:

«Окупація була визнана декларацією ООН 27 березня. До цього часу було незрозуміло, що відбувається. Був повний правовий хаос і безлад, і потрібно було виносити рішення у наявних справах кожну годину, кожну хвилину. На той момент працювати на окупаційну владу не було злочином. Крим ‒ це Україна».

Кримський журналіст-розслідувач Сергій Мокрушин, який виступає свідком у справі Чорнобука, ще з 2015 року повідомляв правоохоронні органи про можливі правопорушення судді.

‒ Я повідомляв їх про те, що є такі факти, що є такі записані інтерв'ю із закликами до кримських суддів здавати українські паспорти та переходити на службу країні-окупанту. Майже 4 роки цій справі не виходило дати ходу, було кілька екcпертиз, які зробили висновок, що в словах і діях Чорнобука нічого протизаконного не було. Питання про те, чому його призначили суддею на материковій Україні, треба поставити президенту України Петру Порошенку, який підписав переведення Чорнобука з посади голови Апеляційного суду Криму на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Я так розумію, що за цією історією не встежили, тому що тоді, влітку 2014 року, відбувалися дуже важкі для українського народу події, фактично війна.

Сергій Мокрушин
Сергій Мокрушин

Сергій Мокрушин нагадує, що Валерій Чорнобук офіційно служив у зоні антитерористичної операції півтора місяця ‒ в тилу начальником лазні.

‒ Це допомогло йому створити таку легенду патріота, завдяки якій йому на якийсь час вдалося продовжити свою суддівську кар'єру на материку. Справа почала рухатися після того, як її передали з Генпрокуратури України до Прокуратури АРК.

Взагалі, кілька десятків суддів переїхали й зараз працюють в українських судах, але випадок з Чорнобуком унікальний. Він, перебуваючи на посаді голови Апеляційного суду Криму, фактично очолював судову владу в Криму й допоміг перевести її на російське законодавство, особисто брав участь у процесі навчання суддів і схиляв їх до державної зради. По-моєму, для кожного очевидно, що в українських правоохоронних органів мають бути запитання до цієї людини.

Радіо Крим.Реалії не вдалося отримати коментар від адвокатів Валерія Чорнобука через останні події навколо цієї справи.

Директор Фонду DEJURE Михайло Жернаков звертає увагу на проблеми судової системи України, які, на його думку, нікуди не поділися після 2014 року.

‒ Незважаючи на рішення Верховного суду України, яке є остаточним і оскарженню не підлягає, Валерій Чорнобук завтра на роботу не вийде. На жаль, те, що у нас називається судовою реформою, не є такою. Відбувається дуже багато дій, але змінюється дуже мало. Ми створили Верховний суд, який мав бути новим, але відбір нових суддів ми довірили старим. Навіть більше, Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя абсолютно політично залежні й роблять те, що їм говорять з високих владних кабінетів. У результаті в системі залишаються ті самі люди з тими ж самими принципами, корупційними ризиками та політичною заангажованістю. Мені здається, не можна зводити в абсолют порушення процедури, якщо є суспільний інтерес. Суддями не можуть бути зрадники та корупціонери.

Український експерт з конституційного права Богдан Бондаренко переконаний, що Верховний суд України вчинив правильно, але для справи про державну зраду це фактично нічого не означає.

‒ На мою особисту думку, Верховний суд ухвалив абсолютно правильне рішення: дійсно, була порушена процедура, а регламент Верховної Ради ‒ це серйозна річ, якою не можна нехтувати. Потрібно розділяти два процеси ‒ є кримінальна справа, а є звільнення судді. Звільнення судді ‒ це форма притягнення до дисциплінарної відповідальності, наприклад, за порушення присяги. Верховний суд же не сказав, що порушення присяги не було ‒ він взагалі не розглядав це питання. Позовної вимоги відновити Чорнобука на посаді теж не було. Сьогодні за це відповідає Вища рада правосуддя, тому автоматично його вже не можна призначити суддею. А процес притягнення його до кримінальної відповідальності за державну зраду має йти своєю чергою.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

XS
SM
MD
LG