За даними правозахисної організації КримSOS, з початку російської анексії Криму жертвами насильницького зникнення стали 65 людей. Про долю 24-х, повідомляють у Кримськотатарському ресурсному центрі, невідомо нічого. Кого насильно викрадають у Криму, чому правозахисники розцінюють це як акт залякування противників анексії та хто в зоні ризику? Чи стало з часом насильницьких викрадень менше, як міжнародне право розцінює такі злочини, і чи є перспективи встановити та покарати винних? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Роман Спірідонов поговорив з аналітиком КримSOS Євгеном Ярошенком та юристом Кримськотатарського ресурсного центру Людмилою Коротких.
Де Ервін? Це питання та це ім'я стали символом болю та трагедії тих, чиї рідні та близькі були викрадені в анексованому Криму. Першою жертвою насильницького викрадення став у березні 2014 року Решат Аметов.
3 березня 2014 року його силою забрали з площі імені Леніна у Сімферополі, де він проводив одиночний пікет проти російської окупації Криму. Майже два тижні про Решата нічого не було відомо, поки 15 березня його понівечене тіло не знайшли у полі біля села Суничне Білогірського району.
26 травня 2014 року пішов із дому та не повернувся Тимур Шаймарданов, активіст, член громадської ініціативи «Український народний дім».
30 травня зник інший активіст та учасник «Українського народного дому» Сейран Зінєдінов.
Викрадення Ервіна Ібрагімова, як і Решата Аметова, потрапило на камеру. Це сталося 24 травня 2016 року. Двоє чоловіків, один із них був у формі російських силовиків, витягли Ервіна зі своєї машини, заштовхали в мікроавтобус і поїхали. З того часу про долю кримськотатарського активіста, члена Бахчисарайського регіонального Меджлісу нічого невідомо.
За даними КримSOS, у Криму з початку російської анексії зафіксовано 65 випадків викрадення людей. Правозахисники збирали інформацію з доступних їм джерел та перевіряли на відповідність міжнародному визначенню насильницьких зникнень, каже аналітик КримSOS Євген Ярошенко.
«Згідно з нормами міжнародного права насильницькі зникнення – це акт, у якому мають бути три елементи. Перше – затримання, арешт, викрадення чи інше позбавлення волі людини. Друге – якщо це діяння було скоєно за опосередкованою участю представників держави. І третє – якщо після цього була прихована інформація про долю чи місцезнаходження затриманої чи зниклої людини», – розповів Євген Ярошенко.
Список викрадених кримчан далеко не повний, зазначає правозахисник. Не всі родичі чи свідки викрадення готові публічно про це говорити, побоюючись своєї безпеки.
«Випадок з Ісламом Джеппаровим та Джавдетом Ісламовим, яких люди у формі ФСБ пізно ввечері 27 вересня 2014 року на трасі заштовхали (в машину – КР) у східній частині Криму. Там було багато машин, які проїжджали у той час, тобто потенційно багато було свідків. Однак той свідок, який повідомив Абдурешіту Джепарову про те, що його сина викрали, з ним потім були дуже великі неприємності. Йому довелося провести певний час за ґратами. Тому не виключено, що випадків [викрадення] може бути набагато більше, але родичі або жертви були настільки залякані, що боялися про це говорити», – розповів Євген Ярошенко.
Найчастіше за викраденнями стоїть ФСБ, каже правозахисник.
«ФСБ випробувала методику викрадення людей на Північному Кавказі на початку нульових років. Там були сотні випадків і було багато свідків, але всі були настільки залякані, що про це боялися говорити. І не виключено, що методика ФСБ, методи роботи ФСБ потім почали повторюватися в Криму, на Донбасі, а після 24 лютого (2022 року – КР) та інших територіях України, які були зайняті російськими військами», – вважає правозахисник.
До викрадень може бути причетна і російська поліція, зокрема й дорожня, розповідає Ярошенко. Вони можуть затримати людину, а потім передати її ФСБ. У викраденнях людей брало участь незаконне збройне формування «Самооборона Криму». Їхня активна участь припала на перші роки анексії Кримського півострова.
«Самооборона Криму» робила багато звірств під час безпосереднього захоплення Криму та перші місяці після нього. Зокрема, до викрадення Решата Аметова були безпосередньо причетні до активістів із «Самооборони Криму». І інші можуть бути групи чи особи, яких не вдалося ідентифікувати, але вони можуть мати як мінімум, скажімо так, «дах» у силових структурах окупаційної адміністрації», – каже Євген Ярошенко.
За роки анексії Криму там безслідно зникли 24 особи. 18 із них представники корінного кримськотатарського народу. Слідчий комітет та Міністерство внутрішніх справ РФ публікують списки таких людей у розділі зниклих і навіть порушують кримінальні справи, але, як правило, вони не закінчуються розкриттям злочину, каже юрист Кримськотатарського ресурсного центру Людмила Коротких.
«Тобто це ті випадки, коли ми можемо говорити про те, що безпосередньо так звані правоохоронні органи, які є в Криму, причетні до викрадення цих людей, або ж це структури, які безпосередньо контролюються такими органами. Тому говорити про те, що є категорія справ, яка розслідується і видно якийсь результат, на жаль, звичайно, ми не можемо говорити», – каже Людмила Коротких.
Європейський суд з прав людини назвав Росію відповідальною за порушення прав людини у Криму після його захоплення у 2014 році. У тому числі й за насильницькі зникнення людей. Україна має можливість вимагати застосування Міжнародної конвенції щодо захисту людей від насильницьких зникнень. До неї Україна приєдналася ще 2015 року.
«Ми подали як громадська організація, ми маємо право це робити, альтернативний звіт, в якому, власне, і описали всі випадки викрадення людей в [анексованому] Криму та на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей [України]», – розповіла юрист Кримськотатарського ресурсного. центру.
За словами Коротких, Україна також може звертатися до робочої групи ООН щодо насильницьких зникнень. Вона впевнена, що в ООН є комунікація із представниками російської влади.
«Цей інструмент дуже добре спрацював на новоокупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, бо завдяки тому, що ми зверталися до цієї робочої групи, і надсилали такі індивідуальні повідомлення про 80 людей. Або їхнє місцезнаходження стало відомо, або їх відпустили. Тобто це таки працює», – розповіла Людмила Коротких.
Правозахисники відзначають кілька хвиль активності викрадення людей у Криму. Перша була навесні 2014 року. Тоді, за словами Євгена Ярошенка, жертвами викрадень стали 20 людей.
«Крім Решата Аметова були (викрадені – КР) ще троє проукраїнських активістів: Валерій Ващук, Іван Бондарець та Василь Черниш, про долю яких досі нічого не відомо. Було багато викрадених активістів Євромайдану, яких потім, після жорстоких тортур, вдалося звільнити у процесі, зокрема, політичних переговорів», – каже Ярошенко.
Після деякого затишшя у 2015 році почалася друга хвиля викрадень, розповідає Ярошенко.
«Випадок з Ервіном Ібрагімовим саме потрапляє під цю хвилю, коли переважно кримські татари викрадали [невідомі] люди за безпосередньої участі [російських] силових структур», – каже правозахисник.
Після повномасштабного вторгнення Росії до України правозахисники зафіксували третю хвилю викрадень.
«Ці випадки сталися значно частіше, ніж у 2019 чи 2020 році. І при цьому [російські] силові структури діють нахабніше і безкарніше, навіть не намагаються мінімально приховати свою участь», – каже Ярошенко.
Правозахисникам відомо як мінімум про чотири обшуки за участю ФСБ у Криму після лютого 2022 року. Після них затримували людей і вони пропадали. Один із списку безвісти зниклих – Ісмаїл Шемшедінов. Його затримали 26 січня цього року у селищі Кіровське. Після обшуку співробітники ФСБ відвезли його із собою у невідомому напрямку. І хоча російські силовики заявили, що затриманий «вийде на зв'язок через три дні», про Ісмаїла Шемшедінова досі нічого невідомо.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
