Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников. Анексія Криму – мати анексій


Російська пропаганда у Криму. Ілюстративне фото
Російська пропаганда у Криму. Ілюстративне фото

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Лідер Російської Федерації Володимир Путін 30 вересня звернувся зі спеціальним посланням, присвяченим другій річниці анексії захоплених українських регіонів – частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.

Те, що Путін досі розцінює факт анексії як важливий привід для державних урочистостей, упевнений, є очевидним доказом його зосередженості на ідеї «збирання земель», яка має виправдати в очах росіян економічні проблеми та остаточну розправу з будь-яким інакодумством. І нічого історично нового в цьому підході немає: будь-який аншлюс (нім. приєднання, союз – КР) завжди посилює владу, яка вирішила зайнятися крадіжкою чужої території, будь-який аншлюс обмежує права та можливості тих, хто хотів би жити в демократичній країні, яка поважає міжнародне право.

Втім, про наслідки анексії треба було думати не 2022 року, а 2014-го, коли Путін ухвалив рішення про анексію Криму. Якщо згадати, що Захід відреагував на неї «беззубими» персональними санкціями, які фактично заохочували Кремль до нових захоплень, то ми зрозуміємо, чому одна анексія породжує іншу.

У 2014 році в Криму Путін фактично повторив логіку гітлерівського аншлюсу Австрії

У 2014 році в Криму Путін фактично повторив логіку гітлерівського аншлюсу Австрії навіть за допомогою проведення фіктивного референдуму, під час якого жителі альпійської республіки майже одноголосно схвалили приєднання до Рейху.

Чи стверджуватимемо ми, що багато жителів Австрії хотіли такого об'єднання? Поза всяким сумнівом.

Пронімецькі настрої завжди існували в Австрії, однак до вторгнення німецьких військ майже ніхто не сумнівався в стабільності власної державності, як і до вторгнення російських військ ніхто не сумнівався в тому, що Крим – це Україна.

Більше того, німецьке вторгнення було відповіддю на спробу канцлера довоєнної Австрії Карла фон Шушніга провести референдум про те, чи хочуть його співвітчизники жити у вільній та незалежній країні. Гітлер боявся цього референдуму приблизно так само, як Путін боявся, що після Майдану, після підписання угоди про асоціацію з ЄС та початку нормального економічного розвитку України він не матиме шансів захопити Крим.
Гітлер пішов на руйнування світопорядку, і Путін пішов. І в обох випадках знайшлося чимало тих, хто пояснював аншлюси «сакральністю» та бажанням населення «повернутися в рідну гавань». І в обох випадках небажання протистояти агресії лише посилило апетити фюрерів.

Після аншлюсу Австрії були Судети та Друга світова війна. Після аншлюсу Криму розпочалася війна Росії проти України, яка переросла у повномасштабну, та анексія ще частини чотирьох українських регіонів. Якщо не розуміти небезпеки першого акту анексії, якщо не розуміти наслідків порушення світопорядку, то потрапляння у вир нових війн і криз виявляється практично неминучим. Це довів політичний досвід Гітлера. І, певен, це довів політичний досвід Путіна.

Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG