Українських моряків, захоплених у Керченській протоці, чекає та ж доля, що й інших жертв репресій путінського режиму в Криму, вважає кримськотатарський активіст Заїр Смедляєв.
27 листопада Київський районний суд Сімферополя заарештував 12 з 24 затриманих українських військових моряків: Андрія Оприска, Сергія Цибізова, Юрія Будзила, Володимира Терещенка, Віктора Беспальченка, Володимира Варімеза, Михайла Власюка, Богдана Головаша, Сергія Чулібу, Владислава Костишина, Сергія Попова, Романа Мокрюка. Окрім того, суд у Керчі заарештував трьох поранених українців ‒ Андрія Артеменка, Андрія Ейдера та Василя Сороку.
Наступного дня, 28 листопада, Київський районний суд Сімферополя заарештував на два місяці (до 25 січня 2019 роки) капітана 3 рангу Володимира Лісового, співробітника СБУ Андрія Драча, командира рейдового буксира «Яни Капу», старшину 1 рангу Олега Мельничука та старшого матроса малого броньованого артилерійського катера «Бердянськ» Юрія Без'язичного. Таке ж рішення суд виніс відносно мічмана Андрія Шевченка, старшого матроса В'ячеслава Зінченка, командира малого броньованого катера «Нікополь», колишнього курсанта Академії ВМС ім.Нахімова в Севастополі Богдана Небилиці, капітана 2 рангу, члена екіпажу малого броньованого артилерійського катера «Бердянськ» Дениса Гриценка.
Заарештованим російським судом у Сімферополі українським морякам загрожує до 6 років позбавлення волі.
Кримські активісти збирають гроші для захоплених моряків. 28 листопада в ефірі Радіо Крим.Реалії кримськотатарський активіст Наріман Джелял повідомив, що вони зібрали приблизно 140 тисяч рублів (59 тисяч гривень). Місцеві жителі підтримували затриманих і біля будівлі суду. Там був і Заїр Смедляєв.
«Зрозуміло, ми не змогли потрапити всередину, що було передбачувано. Таку ж картину ми спостерігали на процесах проти фігурантів другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір», коли до будівлі суду не пропускали навіть близьких родичів, включаючи батьків, дружин і матерів. У цьому випадку був застосований стандартний спосіб: спеціально вибирається дуже невеликий зал, що доверху наповнюється пропагандистами з центральних російських телеканалів. У результаті ніхто інший просто не вміщається в зал», ‒ пояснює Смедляєв.
За його словами, цього разу в будівлі суду було багато російських журналістів. Показовим є й інший момент: незважаючи на те, що суд визначав міру запобіжного заходу військовим морякам, представників ФСБ та інших силовиків, які охороняли затриманих, було менше, ніж на аналогічних судах щодо кримськотатарських активістів.
Схоже, що російська влада боїться мирних жителів більше, ніж військових
«Схоже, що російська влада боїться мирних жителів більше, ніж військових. Це непрямо свідчить про те, що навіть російські силовики розуміють: жодної загрози захоплені моряки не становлять, і жодних насильницьких дій і диверсій вони здійснювати не збиралися. Судна просто поверталися до свого порту», ‒ зазначає активіст.
Заїр Смедляєв вважає, що причини російської атаки на українські судна треба шукати у стосунках Володимира Путіна з Європою та США. Україна ж, на його думку, просто послужила засобом для нового «підвищення ставок» в протистоянні Росії та Заходу.
«Навіть за постійними запізненнями та демонстративно розв'язною поведінкою видно нехтування Путіним західних лідерів. Однак багато представників світової спільноти все частіше стали демонструвати, що не дозволять російському лідерові принижувати їх. Проти Росії, не зважаючи ні на що, запроваджуються нові санкції, а в Сингапурі після запізнення Путіну й зовсім довелося пройти через металодетектор як «простому смертному». Цілком можливо, що причиною Керченської атаки стало суб'єктивне бажання Путіна «підняти ставки» та знову змусити Захід зважати на нього», ‒ міркує активіст.
Виходячи з цього, Заїр Смедляєв передбачає, що українським морякам не варто сподіватися на справедливість:
Російські суди ‒ це тільки видимість правосуддя. У них не дотримуються жодних законів і процедур, і підсумок таких судилищ завжди однаковий ‒ невинним людям виносяться обвинувальні вироки
«Російські суди ‒ це тільки видимість правосуддя. У них не дотримуються жодних законів і процедур, і підсумок таких судилищ завжди однаковий ‒ невинним людям виносяться обвинувальні вироки. Раніше більшістю жертв таких вироків були кримські татари, зараз об'єктом переслідування стали українські моряки, але в іншому ситуація не змінилася. Після винесення вироку Путін, швидше за все, торгуватиметься долею заручників із Заходом, намагаючись вибити для себе якісь дивіденди в обмін на їхнє звільнення ‒ так само, як він торгується життям Олега Сенцова та інших заручників».
Ще однією причиною атаки й вслід за нею затримань кримськотатарський активіст називає бажання Путіна підняти свій рейтинг у країні зусиллями «мілітаристської істерії». Непрямим наслідком нового витка російської агресії стала й чергова хвиля репресій у Криму. 28 листопада силовики забрали кримського татарина Еміра Муртазаєва після обшуку в його будинку в Кам'янці. Перед цим обшуку піддався будинок його брата, Руслана.
«Я не знаю особисто цих братів, але вони не є активістами», ‒ повідомив Заїр Смедляєв.
Того ж дня російські силовики провели обшук у квартирі жительки Ялти Еліни Мамедової, яку звинувачують у розпалюванні ненависті та ворожнечі через репости декількох записів у соціальній мережі «ВКонтакте». Також силовики провели обшук у Сімферополі, в будинку активістки Українського культурного центру Галини Балабан, після якого вилучили всю техніку та цифрові носії. За словами Заїра Смедляєва, такими обшуками силовики намагаються змусити активістів залишити півострів.
«На жаль, це діє. Крим вже залишили блогер і активіст Михайло Батрак, а ще раніше з Криму змушена була виїхати інша активіста Українського культурного центру ‒ Ольга Павленко, яка теж стала в серпні жертвою обшуку за підозрою у зв'язках її та членів її сім'ї із забороненим на території сусідньої Росії «Правим сектором». 2017 року після погроз і тиску з боку силовиків довелося покинути півострів одному з лідерів Центру Леоніду Кузьміну», ‒ підсумовує Заїр.
