Російська влада Криму та Севастополя наприкінці року знову заговорила про зафіксований на півострові багатомільйонний туристичний потік і про «бюджетоутворюючу» сутність місцевої туріндустрії. Федеральний центр сусідньої Росії, як і місцевий кримський бюджет, продовжує щорічно виділяти великі кошти на цільову підтримку туристичного сектора півострова, підтверджуючи тези кримської влади про невпинний розвиток індустрії гостинності, «дотаційний» характер рекреаційного та туристичного потенціалу Криму.
Що таке туризм, рекреація та індустрія гостинності, яким чином вони взаємопов’язані, як рахують туристів у Криму, чому «туризм в окупації» залишається дотаційним, у той час як його називають «бюджетоутворюючим», і чи можливий туристичний бум під час війни – читайте в матеріалі Крим.Реалії.
«Рекорди» за кількістю туристів та дотацій
У Криму та Севастополі не дораховуються туристів через закритий аеропорт у Сімферополі та обмеження пересування у зв’язку з проведенням так званої «спеціальної військової операції (СВО)» (так влада Росії називає розв’язану нею повномасштабну війну проти України – КР). Зниження обсягів турпотоку в середньому становить 25-30%, а для підприємств малого та середнього бізнесу – до 50%. Але «туризм є бюджетоутворюючою галуззю для економіки півострова», і неповне завантаження тягне за собою зниження обсягу виручки не тільки готельного та приватного сектору, але й підприємств харчування, індустрії розваг, громадського транспорту. Деякі підприємства вирішили не відкриватися цього року. Так описував у липні ситуацію у туристичній галузі півострова голова Комітету Держдуми з туризму та розвитку туристичної інфраструктури Росії Сангаджі Тарбаєв.
Кількість туристів, які відвідають Крим за 2023 рік, все ж таки очікується на рівні 5 млн осіб. Цю цифру спрогнозував у листопаді російський міністр курортів та туризму Криму Вадим Волченко.
У 2022 році туристів було більше – 6,5 млн, у 2021 заявляли про понад 8 млн, у 2020 – 6,3 млн, у 2019 – 7,4 млн, у 2018 – 6,8 млн, у 2017 – близько 5,2 млн, у 2016 – 5,5 млн, у 2015 – більше 4,5 млн, у 2014 – близько 4 млн.
Майже 3 тисячі суб’єктів туріндустрії півострова отримали 2,1 млрд рублів федеральних субсидій. За словами призначеного Москвою голови Криму Сергія Аксьонова, заявки до мінкурортів Криму на отримання субсидій подали підприємства санаторно-готельної сфери, дитячі табори, мережеві готелі, екскурсійні та транспортні компанії, підприємства громадського харчування, торгівлі сувенірами, оренди автомобілів та інші.
Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов наприкінці 2019 року заявляв, що структуру доходної частини кримського бюджету можна змінити за рахунок розвитку туризму та сільського господарства.
Туризм, рекреація та індустрія гостинності – триєдність «відмінностей»
Як вважає експерт з питань тимчасово окупованих територій та економіки, співзасновник БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» (Київ) Юрій Смелянський, туристична галузь не може розглядатися окремо від рекреації та індустрії гостинності в цілому.
У цьому зв’язку, коментуючи на прохання Крим.Реалії тенденції у туристичній сфері окупованого півострова, він запропонував та окреслив деякі ознаки відмінності та взаємозв’язку між зазначеними поняттями:
- Туризм – потік людей з інших регіонів держави чи інших держав, здійснення таких поїздок позитивно впливає на відновлення психофізіологічних здібностей людини, тобто відновлення працездатності.
- Рекреація – це комплекс оздоровчих заходів, які здійснюються з метою відновлення психофізіологічних здібностей людини, тобто її ефективної працездатності, при цьому питання відпочинку і відновлення поширюються як на туристів, так й на місцевих жителів.
- Індустрія гостинності – комплекс різних видів прояву уваги до гостей незалежно від місця їх проживання та прибуття: використання численних способів створення комфорту для гостей, питання розміщення, забезпечення їжею, транспорту, побутового обслуговування, спортивні та оздоровчі послуги, сервіс для проведення конференцій тощо. Це поняття ширше, воно охоплює і туризм, і рекреацію.
«Бюджетоутворюючий», але «дотаційний» туризм у Криму
Відповідаючи на запитання журналіста Крим.Реалії щодо туризму як «бюджетоутворюючої галузі Криму», про що невпинно говорять представники окупаційної влади півострова, Юрій Смілянський наголосив, що будь-яка галузь економіки бере участь у формуванні бюджету, проте не будь-яка може бути «бюджетоутворючою».
«Йдеться про те, чи зможе туризм розв'язувати всі регіональні проблеми, тобто чи покриють податки від туристичної галузі потреби сукупного бюджету Криму всіх рівнів: наповнять доходну частину місцевих бюджетів у Криму та бюджет автономії загалом. Ні, не зможе! Хоча для формування позитиву можна й сказати, що у дуже віддаленій перспективі туристична галузь Криму за рахунок посилення рекреаційної складової та за умови реального розвитку індустрії гостинності здатна покращити свої показники у структурі валового регіонального продукту Криму», – додав він.
У цьому контексті він зазначив, що до окупації «дотаційність» Криму формувалася за рахунок моделі податково-бюджетних відносин, яка функціонує в Україні, а окупований Крим живе виключно за рахунок дотацій з федерального бюджету держави-агресора.
«Насправді обсяг тих податків, які стягувалися в Криму відносно обсягу видаткової частини загального бюджету автономії, мав рівень коефіцієнта 1,13-1,3% залежно від року: обсягу врожаїв, природних умов та інших факторів. Більшість податків – це податки до державного бюджету. Відповідно виникала нестача покриття регіональних бюджетних витрат. Ось звідки це взялося: спочатку влада забирала податки до центру, а потім говорила: вам не вистачає – ми вам додамо через дотації», – наголосив Юрій Смілянський.
У свою чергу, експерт у сфері туризму, колишній головний спеціаліст відділу курортів та туризму Євпаторійської міськради Сергій Вікарчук розповів Крим.Реалії, що регіональний туристичний сектор у Криму продовжує залишатися дотаційним.
«Туристичний сектор Євпаторії виживав завдяки успішному високому сезону, високий сезон давав високі ціни, що давало можливість заробити на весь рік. Сьогодні регіон фактично дотаційний, більшість населення шукає можливості підробітку у держсекторі, тобто у державних санаторіях тощо. Місцеві тепер не одержують прибутку, як це було до окупації», – зазначив він.
У гонитві за тріумфом: «щоб турцифра була більшою, ніж за України»
Юрій Смілянський розповів, що «пік розвитку туризму» у Криму припав на 1988 рік, коли півострів відвідало понад 7 млн туристів, і курорт працював цілий рік. При цьому потенційний споживчий ринок туристичної галузі на той час за кількістю дорівнював населенню колишнього Союзу – понад 286 млн, і туристична галузь у регіональному валовому продукті Криму становила трохи більше 16%. Потім був спад. З кризового стану туристична галузь Криму почала поступово виходити на початку 2000-х років. Потенційний споживчий ринок скоротився, і з кожним роком це прогресувало.
За словами експерта, новий пік розвитку туристичної галузі у Криму припав на 2012 рік: понад 6 млн туристів, де 60% – громадяни України, а з-поміж іноземців левову частину становили громадяни Російської Федерації. Туристична галузь у регіональному валовому продукті Криму у 2012 році – 8%.
«Таким чином, щоб тільки наблизиться до показників 1988 року, туристичній галузі знадобилося 24 роки. Ні показник 16%, ні тим більше показник 8% не є такими, які можна назвати «бюджетоутворюючими», – додав експерт.
У низці заяв окупаційної влади про досягнення порога 7 млн туристів і більше Юрій Смілянський зазначив тенденційність.
«У таких заявах головною була не об’єктивність, а те, щоб показати більшу цифру, ніж «за України». Більшість таких російських «туристів» з погляду споживчих можливостей – неспроможні, а їхні базові потреби (переночувати та поїсти) оплачувались за необхідності за рахунок російських державних фондів – так само, як за часів СРСР за відпочинок платили профспілки», – зазначив він.
Туризм та війну не можна поєднувати, військовий «лікувальний туризм»
Чи можемо ми бути впевнені, оцінюючи озвучені цифри в 5 млн, що в «туристи» 2023 року не записали всіх російських військовослужбовців, які через Крим переправлялися до українського театру бойових дій?Юрій Смілянський
«У Криму найбільша частина туристичного потоку з-за кордону перед війною – громадяни Російської Федерації. За великим рахунком Крим так і залишився в російському сприйнятті широким пляжем, де є смачна і дешева їжа, а також хороший місцевий алкоголь. А для Кремля він завжди був і залишається «непротоплюваним авіаносцем». Фактично для окупаційної влади російський туристичний потік у Крим є ще й показником того, що ця територія «належить» Росії. Для покращення статистичних показників вони змінили методику обліку туристичного потоку ще у перші роки окупації. Змінили настільки, що у туристи почали записувати мешканців Криму, які виїжджали, а потім поверталися додому. Чи можемо ми бути впевнені, оцінюючи озвучені цифри в 5 млн, що в «туристи» 2023 року не записали всіх російських військовослужбовців, які через Крим переправлялися до українського театру бойових дій? Це справді питання, оскільки статистику окупанти поставили на службу ідеологічній обробці населення», – зазначив Юрій Смілянський.
На думку Сергія Вікарчука, окупаційна влада здатна використовувати «лікувальний туризм» на користь Кремля.
«Під час війни туризм може бути перепрофільований під «військову тему», наприклад, санаторії з медичною базою можуть лікувати та оздоровлювати поранених військових. На жаль, війна – це ще й можливість заробити «легкі гроші», а також миттєво отримати вигоду», – наголосив Сергій Вікарчук.
Насправді, окупація і війна з одного боку, і туризм з іншого – речі несумісні!Юрій Смелянський
«Як у Криму збираються задовольняти потреби туризму у харчових продуктах, насамперед у овочах та фруктах, коли немає дніпровської води? І взагалі, як виживатиме галузь сільського господарства у безводних умовах? Для окупантів туризм – це при нагоді показати псевдотурботу про розвиток окупованої території. Насправді, окупація і війна з одного боку, і туризм з іншого – речі несумісні! Як «гроші люблять тишу», так і туризм «любить» соціально-економічну та суспільно-політичну стабільність, добробут та свободу. Нічого з перерахованого не може запропонувати окупована територія Криму, на якій загарбниками розвивалася, зміцнювалася та превалює величезна військова база», – підсумував Юрій Смілянський.
За підсумками дев’яти місяців цього року російська влада Криму традиційно в жовтні повідомила, що турпотік до Криму склав 4 млн осіб.
Російський глава Криму Сергій Аксьонов підтвердив, що «прильоти та атаки дронів не дають того притоку відпочиваючих, багато хто побоюється, тому що абсолютної гарантії немає».
Російська влада Криму неодноразово заявляла про бажання зробити його цілорічним курортом, але поки що це залишається на рівні нереальних заяв.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
