«Благородним обов'язком людей доброї волі» називає захист України від агресії Росії кримчанин, колишній колумніст Крим.Реалії Максим Осадчук. Історик з автоматом у руках уже вдруге з 2014 року захищає Україну на фронті. Чому він вважає, що ця війна має «історичне значення» і чим вона має завершитися, розповідаємо у нашому матеріалі.
Уродженець Алушти, колишній викладач історії у Сімферополі, активіст та колумніст Максим Осадчук – майже ровесник незалежності України та один зі свідків російського захоплення Криму в 2014 році. Він серед тисяч інших кримчан виходив проти озброєних російських військових на мирні проукраїнські мітинги. Саме тоді, як він розповідає, зрозумів, що мирні акції проти росіян зі зброєю є неефективними. Крим.Реалії продовжують серію матеріалів про вихідців із Криму, які захищають Україну в повномасштабній війні Росії проти неї.
«Якщо вас не взяли на війну, перемагайте у тилу»
Залишивши рідний Крим у 2014 році, Максим Осадчук вирушив добровольцем до батальйону «Айдар» Збройних сил України та більше року захищав країну у війні на Донбасі.
Повернувшись до громадянського життя, кримчанин співпрацював з українськими ЗМІ, а також із Крим.Реалії. У своїх авторських колонках Максим Осадчук описував власний погляд на ситуацію в анексованому Криму, російській політиці на його території та підконтрольній Кремлю місцевій владі.
У мирному житті він встиг облаштуватися у Львові, продовжити навчання в аспірантурі Українського католицького університету і там же залишитися працювати.
Повномасштабне воєнне вторгнення Росії в Україну знову змусило кримчанина відкласти плани на мирне життя. Він воює з російською армією та навчає менш досвідчених побратимів.
Якщо ви дуже хотіли на війну, але вас не взяли, тому що конкурс шість-сім добровольців на один автомат, працюйте в тилу, ставлячись до цього як до особистої ділянки спільного фронту
Сьогодні Україна переживає «найбільшу кризу після Другої світової війни» і захищає не лише себе, а й усю Європу, вважає Максим Осадчук. Цінним, на його думку, є будь-яка участь у цьому процесі – не лише на полі бою, а й у тилу.
«Якщо ви дуже хотіли на війну, але вас не взяли, тому що конкурс шість-сім добровольців на один автомат, працюйте в тилу, ставлячись до цього як до особистої ділянки спільного фронту. Якщо ви працівник, є...ште на заводі з подвійною віддачею. Якщо фермер – проводьте посівну (можна за допомогою відтиснутої техніки орків). Якщо підприємець – створюйте робочі місця та піднімайте економіку, а якщо студент чи школяр – навчайтеся на п'ятірки та волонтерте у вільний час. Тож переможемо!» – закликав він.
«У Криму я зрозумів, що добро має бути з кулаками»
Захищати Україну зі зброєю в руках Максима Осадчука, за його словами, спонукав кримський досвід мирного протистояння російській агресії. Саме тоді він зрозумів, що у випадку з Росією мирні акції не є ефективними.
«Добро має бути з кулаками і має вміти за себе постояти. Я навчився цього у Криму в 2014 році, коли ми були беззбройними мирними активістами Євромайдану, а потім – руху спротиву російській окупації Криму. Я тоді дуже гостро і боляче відчув неможливість зробити щось проти добре озброєних і, як на той момент здавалося, професійних російських військових. Нині ситуація зовсім інша. Наразі ми маємо всі можливості для повноцінного збройного опору. І ми це робимо», – згадує він.
Добро має бути з кулаками і має вміти за себе постояти. Я навчився цього у Криму в 2014 році
2014 року Максим Осадчук у складі батальйону «Айдар» захищав місто Щастя Луганської області. Тепер, коли Росія проводить повномасштабне воєнне вторгнення в Україну, кримчанин знову – у строю Збройних сил України. Пояснює своє рішення тим, що має бойовий досвід, знає, як поводитися з різними видами зброї та готовий не лише застосовувати свій досвід, а й ділитися ним з тими, хто сьогодні йде до лав ЗСУ, Національної гвардії та Територіальної оборони.
Між виконанням бойових завдань на фронті Максим Осадчук пише у соцмережах рекомендації для тих, хто взяв до рук зброю. Серед його головних порад – холодна голова та мінімум емоцій, конвертація ненависті до ворога в інтенсивність тренувань, точність стрільб та продуманість дій.
«Я вирішив приєднатися до лав Збройних сил України, як і минулого разу 2014 року, бо, якби я цього не зробив, мені було б дуже соромно все життя. Тому що ця війна має історичне значення. Вона не лише за свободу Криму та незалежність нашої країни, це війна за знищення останньої імперії – Росії. Після Бучі та Маріуполя ми можемо впевнено сказати, що це є імперія зла. І приєднатися до процесу її знищення – це шляхетний обов'язок усіх людей доброї волі як в Україні, так і у світі», – заявив він Крим.Реалії.
«Свобода і щастя не падають з неба»
Перемогою України та гарантією її безпеки у майбутньому Максим Осадчук вважає не лише повернення Криму та окупованих регіонів Донбасу під контроль Києва, а й розвал Росії.
«Потрібно лікувати не симптоми, а причину хвороби. Якщо ми зараз уявимо, що Росія визнала поразку в Україні та погодилася відвести війська на позиції, які вони займали станом на 23 лютого 2022 року, це не означатиме нічого іншого, ніж те, що вони перегруповуються, відпочивають, збирають сили для нового, можливо, ще потужнішого удару по Україні. Потрібно ліквідувати корінь цієї проблеми – існування російської держави, цієї величезної геополітичної катастрофи, яка заважає жити не тільки собі, а й усьому світу. А це можливо лише разом із розвалом цієї держави та появою на її руїнах повноцінних невеликих етнічних держав. Це потрібно не тільки, щоб запобігти війнам, які в іншому випадку повторюватимуться незалежно від політичного режиму в Росії, але й забезпечити народам Росії право на цивілізоване життя та розвиток», – пояснює кримчанин.
Максим Осадчук упевнений, що «свобода та щастя не падають із неба», а досягаються у боях. Він сподівається, що під час війни це зрозуміє більшість українців, а потім і «люди доброї волі» в Білорусі та Росії.
Раніше Крим.Реалії розповідали історії кримчан, які приєдналися до бойових лав захисників України: експолітв'язня Кремля Геннадія Афанасьєва; активіста з Феодосії, багатодітного батька Сергія Мокренюка; колишнього кримського підприємеця, розвідника, творця батальйону «Крим» Іси Акаєєва; інженера, правозахисника Олександра Сєдова; активіста, ветерана ООС Вельдара Шукурджієва; експолітв'язня Росії, колишнього діджея з Криму Ігоря Мовенка; політолога із Сімферополя Арсена Жумаділова; журналіста, колишнього народного депутата України Євгена Лешана; євпаторійця, власника турагентства, ветерана АТО Сергія Вікарчука; кримчанина, екснардепа України Едуарда Леонова і кримчанина, активіста, експолітв'язня Ісмаїла Рамазанова.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
