Доступність посилання

ТОП новини

Листи з-за ґрат: Перехрестя долі (друга частина)


Руслан Сулейманов на суді

(Початок читайте тут)

...Виїжджаємо з СІЗО-1 Сімферополя в СІЗО-1 Краснодара. Я випив ліки проти укачування ‒ діамін, його мені порадив співкамерник, сказав, що дуже допомагає. Минулий етап з Краснодара до Сімферополя, думав, не доїду, всі 12 годин у дорозі мене рвало й нудило безупину, так сильно, що залишилося тільки шлунок виплюнути, а допомогти нічим, ось я і подбав заздалегідь.

Через пів години дороги, минулу безсонну ніч, ранкову тяганину та дію ліків схилило мене на сон. Але не так просто було спати: під час їзди часто прокидався рефлекторно, щоб не впасти з лавки, а іноді так вихляла машина, чи, бувало, на горбах її так струсне, то в такому випадку шансів не залишалося, я злітав з неї на підлогу. Тому хлопці, що навпроти сиділи, стали колінами притримувати мене, поки я спав. Всю дорогу до Керчі спав.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Коли заїхали в якусь зону, нас усіх вивели з автозаків на перекур і в туалет. На все про все дали хвилин 20-25. Хто не читав намаз, провів його, використовуючи цю можливість. Потім нас знову завантажили в автозаки, і вже далі їхали від Керчі до СІЗО-1 міста Краснодара без зупинок. Тепер уже, хто не спав раніше дорогою, лягали, а решта колінами притримувала їх.

Весь шлях від Сімферополя до Краснодара займає 10-12 годин їзди, з однією лише зупинкою на 20-25 хвилин. Близько дванадцятої ночі автозаки прибули до СІЗО-1 міста Краснодара, стали на очікування біля в'їзду. Але нас довго не вивантажували, як з'ясувалося, через відсутність чергового. Ми чекали, нам обіцяли, що через десять-п'ятнадцять хвилин нас почнуть виводити. Нас постійно годували цими обіцянками. Вже давно хотіли потрапити в туалет, але на прохання знову годували обіцянками.

Шлях від Сімферополя до Краснодара займає 10-12 годин їзди, з однією лише зупинкою на 20-25 хвилин

Ситуація загострювалася, почали обурюватися, адже дехто готовий був уже використовувати пляшечку... За всю дорогу тільки один раз вивели, а це 12 годин їзди і ще тривале очікування. Вимагали всі ‒ вивести, але дехто через ситуацію почали вимагати дуже переконливо. І тільки тоді дозволили вивести, але тільки по одному з кожного загального відсіку ‒ кому сильніше за всіх закортіло, а іншим залишалося терпіти далі.

Після болісного очікування, нарешті, почали вивантажувати. Завели в приймальне відділення, чимось нагадує склад, старезний на вигляд. Склавши сумки в комори, розділивши нас по 15 осіб (весь етап складався з близько 30 осіб), тобто, на дві групи, завели в «етапки», де знову очікували. Потім вивели всіх, поставили лавою і по черзі фотографували. Після цього видали наші сумки й усіх разом завели в інший відстійник, його розмір 5х5 м.

Знову очікування, все це відбувалося між другою ‒ третьою годинами ночі. Щоб не втратити час нічної молитви, довелося провести її на місці, де очікували, незважаючи на бруд навколо. Не давши закінчити намаз, нас усіх почали виводити. Ми дочитали й теж пішли разом з усіма. Всю групу повели в душ. Хтось помився, а хтось, яких було більшість, не ризикували, бо мало де ще доведеться чекати, у холоді або на протягах.

Щоб не втратити час нічної молитви, довелося провести її на місці, де очікували, незважаючи на бруд навколо

Під час етапу важливо максимально ізолювати себе від шкідливих факторів і не експериментувати, наприклад, зі своїм шлунком, від сумнівних продуктів краще відмовитися.

Нас ще довго утримували у передбаннику душа. У ньому настільки було спекотно й задушливо, що від цього кидало в піт. Хтось кидається в пошуку прохолодного місця. Було напівтемно через відсутність освітлення. Але обличчя розгледіти можна було, адже через щілинки з суміжних кімнат пробивалося світло. Я озирнувся на Белял-аг'а, а він сидить на лавочці, спітнів, піт краплями виступив. Очі закриті, було очевидно, що йому недобре. Запропонував йому присісти в одне місце, де був протяг. Ми більше ніж годину ще чекали.

Дехто, не витримавши задухи, підходив до броні й ногами бив у неї, щоб хто-небудь вже прийшов і вивів нас, але ніхто не реагував. Через деякий час, вже ближче до 5 ранку, загорілося світло у віконці, видали постільну білизну, подушки та ковдри. У мене виник сумнів ‒ чи пралася до видачі ковдра? Чи оброблялися подушки? А білизна на вигляд сіра від багаторазового використання та прання. Довелося закрити на все очі. Нам сказали, що кращого немає.

Нарешті нас вивели з цієї «духовки». Пішли за співробітником. В коридорі на бетонній підлозі лежали купою матраци. Їх сюди скидають після попереднього користувача. Вибравши більш-менш на вигляд, хоча навіть обраний викликав почуття огиди, ми з сумками та з постільною білизною пішли за наглядачем.

Рустема (Шейхалієва ‒ ред.) повели в інший бік, а мене, Беляла-аг'а та Енвера-аг'а у протилежний. Ми брали частину речей, перетягували до найближчого повороту або виходу, поверталися, брали інші й несли туди ж. Так за два рази виходило перетягнути речі. Ми довго йшли ‒ лабіринтами, то на вулицю, то знову в приміщення, то сходами вгору, то вузьким проходом, то знову вниз сходами, з будівлі в будівлю, поки не потрапили в коридор, де нас мали розмістити в камери.

Піт лився рікою, замучені, нарешті добралися. Нас трьох розкидали у різні камери. Мене останнього завели в камеру 153...

(Далі буде)

Руслан Сулейманов, кримчанин, блогер, правозахисними організаціями визнаний політв'язнем, в'язнем совісті

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»

Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».

Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.

XS
SM
MD
LG