Доступність посилання

ТОП новини

«Секретне звільнення» Чийгоза та Умерова: про що домовилися Путін, Порошенко та Ердоган рік тому?


Ахтем Чийгоз (зліва) і Ільмі Умеров

Указ президента Росії Володимира Путіна про звільнення з в’язниці українських кримськотатарських політиків Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова засекретили – такі офіційні відповіді від Росії отримали двоє екс-бранців Кремля через рік після свого повернення до України. Переговори Путіна Ердогана та Порошенка, а також безпрецедентний тиск міжнародної спільноти передували моменту, коли літак із двома кримськими татарами приземлився у Туреччині. Утім, турецькі, а згодом й інші медіа повідомили, що кримськотатарських лідерів не просто відпустили під тиском міжнародної спільноти, а обміняли – на двох російських агентів у Туреччині, затриманих за убивство та за підготовку нових злочинів. В одному з відпущених росіян деякі російські та західні медіа «впізнали» кримінального авторитета, пов’язаного зі спецслужбами Росії.

Рівно рік тому, 25 жовтня 2015 року заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров вийшли зі стін підконтрольного Росії Кримського СІЗО. Літак доставив їх спершу до російської Анапи, а потім – до Туреччини, де вони зустрілися з президентом цієї країни Реджепом Ердоганом. Два дні по тому в українському аеропорту «Бориспіль» їх особисто привітав президент України Петро Порошенко. Цьому звільненню передували міжнародний дипломатичний тиск на Кремль і тривалі переговори за зачиненими дверима у форматі «Путін-Ердоган» та «Ердоган-Порошенко». Обставини тих подій – до кінця не з’ясовані й досі.

Ільмі Умерова, засудженого на два роки за заяви про невизнання анексії Криму, та Ахтема Чийгоза, який отримав вісім років ув’язнення за нібито «організацію масових заворушень» у Криму навесні 2014 року, відпустили з кримського СІЗО за указом президента Росії Володимира Путіна. Однак його текст, ніде не оприлюднений, виявився секретним, розповів журналістам російський адвокат Чийгоза та Умерова Микола Полозов.

Ільмі Умеров, зі свого боку, процитував відповідь російської сторони на інформаційні запити, що робив він та його адвокат.

Ільмі Умеров
Ільмі Умеров

«Усі відповіді приблизно однакові, крім однієї, ось уривок: «Оскарження в судовому порядку дій органів та їхніх посадовців, які є у підпорядкуванні президента Російської федерації, на практиці означає пряме чи опосередковане втручання в… діяльність президента Росії (…) що є неприпустимим та порушує основи конституційного ладу Російської федерації», – цитує Ільмі Умеров.

Майже всі путінські укази про помилування є в публічному доступі на офіційних ресурсах Кремля. За винятком указу про звільнення Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова.

У чому причина такої надзвичайної секретності? Крим.Реаліїї спробувало відновити перебіг подій.

Дуже довгий день

Зранку 25 жовтня Ахтем Чийгоз готувався до етапу: за рішенням підконтрольного Росії «Верховного суду Криму» він мав вирушити з СІЗО до колонії суворого режиму. Але потім все несподівано змінилося, розповідає він.

Ахтем Чийгоз
Ахтем Чийгоз
І лише коли я побачив, що ми вже в небі над Туреччиною, то трохи розслабився
Ахтем Чийгоз

«Рано вранці до камери зайшли працівники СІЗО. І мені радіти треба було (бо натякнули, що мають звільнити), але залишалася настороженість щодо дій тюремників та спецпризначенців, які супроводжували мене, як виявилося – в аеропорт. І лише коли я побачив, що ми вже в небі над Туреччиною, то трохи розслабився», – зізнається кримськотатарський політик.

Цьому моменту передували спроби російських спецслужб змусити обох кримськотатарських політв’язнів, їхнього адвоката або ж їхні родини написати Путіну – «прошеніє» про помилування.

Вони пропонували мені подати прохання про помилування, але я відмовився
Ахтем Чийгоз

«Вирок мені оголосили ще 11 вересня. А представники ФСБ побачилися зі мною у жовтні. Вони пропонували мені подати прохання про помилування, але я відмовився. І запропонував їм надалі спілкуватися лише з моїм адвокатом. Пізніше адвокат Микола Полозов розповів, що ФСБ зверталося з цим і до нього. Спитав мене, чи може таке прохання про помилування подати він або моя дружина. Я категорично відмовився: на мою думку, це означало би, що фактично я сам прошу про помилування», – наголосив Чийгоз.

Народний депутат України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв також брав участь у переговорах про звільнення кримчан. За його словами, новини про це почали з’являтися 9 жовтня 2017 року, під час офіційного візиту президента Туреччини Реджепа Ердогана до України.

«9 жовтня (2017 року ‒ КР) Реджеп Ердоган прибув до Києва. Спершу зустрівся з Петром Порошенком, тоді – з декількома представниками кримських татар... А потім із ним говорили тільки двоє – я і Рефат Чубаров (голова Меджлісу крымскотатарського народу ‒ КР). Я спитав про його недавню зустріч із Володимиром Путіним (де йшлося зокрема і про звільнення кримських татар – КР), про те, якими є її результати. Він усміхнувся і відповів: які результати – ви скоро дізнаєтеся. Після цих слів я відчув піднесення», – пригадує Мустафа Джемілєв.

Мустафа Джемілєв
Мустафа Джемілєв

Невдовзі після цього з Криму йому зателефонував адвокат Микола Полозов і повідомив, що високопоставлені представники Федеральної служби безпеки Росії просять його подати прохання про помилування Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова.

«Я йому кажу: ніяких прохань! Навіть якщо ти подав якісь клопотання – забери назад! Він відповідає, що ще нічого не подавав. Ахтем Чийгоз, наскільки я знаю, подавати прохання про помилування відмовився. Наступного дня вони (працівники ФСБ Росії ‒ КР) пішли до Умерова, з ним відбулася аналогічна розмова. Але спершу в нього поцікавилися: «А Мустафа-ага з вами не розмовляв?». А 25 жовтня мені повідомили, що в кримському аеропорту літак взяв на борт Умерова, Чийгоза і вилетів до Анапи. Я вирішив, що нас всіх дурять, і їх просто вивезли на материк (на територію сусідньої Росії ‒ КР). Але потім ми дізналися, що цей літак вилетів з Анапи і вирушив до Туреччини».

​Після цього Мустафа Джемілєв мав зустріч із президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, і запитав його, чого вартувало звільнення двох кримськотатарських політиків.

«Ердоган на це посміхнувся і відповів: «Не вартувало нічого. Я просто про це попросив і отримав згоду». А вже потім у турецьких медіа повідомили, що Чийгоза та Умерова обміняли – на двох російських терористів. Ці терористи планували убивство у Туреччині чеченських дисидентів. Але Реджеп Ердоган цього факту не підтвердив», – розповів Мустафа Джемілєв.

Трикутник «Путін-Ердоган-Порошенко»: хто кого «переграв»?

Чи було повернення Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова на материкову частину України просто звільненням, чи насправді це був обмін?

Чи не єдиним першоджерелом інформації про те, що Чийгоза і Умерова нібито обміняли на двох російських громадян, звинувачених у вбивстві та шпигунстві, залишається видання Haberturk.

Усі інші ЗМІ посилаються переважно на це видання.

Haberturk ‒ щоденна турецька газета, п’ята за популярністю в країні, має електронну версію та видається під егідою турецького холдингу Ciner Yayın Holding. А ще Haberturk вважають близьким до президента Туреччини Реджепа Ердогана і правлячої партії АКР.

Юрій Анісімов і Олександр Смирнов
Юрій Анісімов і Олександр Смирнов

За інформацією Haberturk, у квітні 2016 року заарештували росіян Юрія Анісімова​ та Олександра Смирнова, звинувативши їх в убивстві Абдулвахіда Едільгерієва, адміністратора антикремлівського сайту «Кавказ Центр», що представляв одну з мусульманських організацій, визнаних у Росії екстремістською. Убивство відбулося 1 листопада 2015 року. Анісімова та Смирнова називають «імовірними шпигунами», а також їх звинуватили в інших злочинах, зокрема у підготовці до вбивств чеченських дисидентів, які мешкають у Туреччині.

Напередодні екстрадиції Смирнова і Анісімова до Росії турецький прокурор попросив суд міста Стамбула звільнити їх. Він послався на декрет, виданий у серпні, згідно з яким іноземці, ув’язнені в Туреччині, можуть бути звільнені або обміняні на інших осіб за клопотанням міністра юстиції, голови МЗС або президента, якщо цього «вимагають національна безпека та інтереси країни», повідомляє Haberturk.

Між тим, переговори про подальшу долю Чийгоза та Умерова точилися задовго до їхнього звільнення, пригадує Мустафа Джемілєв. За його словами, напередодні зустрічей Путіна та Ердогана в Анкарі він закликав кримськотатарську діаспору в Туреччині просити у голови держави, щоб той переконав Путіна звільнити кримських в’язнів сумління.

Ільмі Умеров: рік без Криму (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:04:56 0:00
Завантажити на комп'ютер

​Які аргументи знайшов Ердоган для Путіна? І чи дійсно це було обміном?

Окрім публікацій у турецьких медіа про передачу Росії двох її шпигунів, Мустафа Джемілєв посилається на свою розмову з міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу, який визнав можливість таких обмінів.

Мевлют Чавушоглу сказав мені, що Путін «нічого безкоштовно не віддає»
Мустафа Джемілєв

«Під час нашої розмови про перспективи звільнення Олега Сенцова, Олександра Кольченка та інших ув’язнених кримчан Мевлют Чавушоглу сказав мені, що Путін «нічого безкоштовно не віддає». Тоді я поцікавився: «А може у вас у запасі ще є якісь ув’язнені російські терористи для обміну?» Він посміхнувся отак, і сказав: «Мені треба з начальником розвідки поговорити, дізнатися, що там у нас є». Тобто, факту обміну там не заперечують», – розповів Мустафа Джемілєв.

Рік «свободи». Чийгоз і Умеров все ще не знають, як їх звільнили (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:04:02 0:00
Завантажити на комп'ютер

Напередодні звільнення Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова Реджеп Ердоган зустрічався спершу з Володимром Путіним, потім – із Петром Порошенком. Також Порошенко та українське МЗС вели переговори з країнами Заходу – про сприяння у звільненні ув’язнених кримчан.

Володимир Путін упевнений, що він є блискучим переговірником та вміє торгуватися, каже виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. За його словами, схоже, що у випадку переговорів з Ердоганом про долю кримськотатарських лідерів його переконали, що обмін є вигідним для Кремля. З іншого, боку, інтереси України і Туреччини тоді збіглися, зазначає він.

Співпраця з Україною виявилася дуже доречною
Ігор Семиволос

«Сам факт погіршення відносин із Туреччиною після збитого літака, дії Росії у відповідь вдарили по турецькій економіці. І тут співпраця з Україною виявилася дуже доречною. А ще це зняло певну напругу, що залишалася між Україною і Туреччиною після Майдану. Ідея такого обміну могла виникнути у розмовах між Ердоганом і Порошенком, або між Ердоганом і Джемілєвим. Путін не такий впертий «баран», як виглядає. Він любить торгуватися. Більше того, йому здається, що він вміє позитивно впливати на свого візаві, спритно виторговувати собі вигідні умови тощо. Звісно, виходячи із цього, чи може Ердоган і надалі впливати на Путіна, роблячи йому певні пропозиції? А чому б і ні»? ‒ заявив Семиволос.

Ігор Семиволос
Ігор Семиволос

При цьому Порошенко та Ердоган не робили заяв про те, що вони домовилися саме про обмін ув’язненими. Цього не було і в приватних розмовах, говорить Мустафа Джемілєв. Так, Порошенко, за його словами, під час зустрічей із кримськотатарськими лідерами обговорює не минулі звільнення, а можливість визволення решти кримчан.

Політичних в’язнів Кремля треба звільняти іншими способами. Зрозумійте, ми за невинних людей, патріотів своєї країни та свого народу віддали двох кривавих російських терористів
Мустафа Джемілєв

Зі свого боку, Мустафа Джемілєв висловився проти того, щоб ставити обміни у такому форматі на потік.

«Я не прибічник повторення такого обміну. Політичних в’язнів Кремля треба звільняти іншими способами. Зрозумійте, ми за невинних людей, патріотів своєї країни та свого народу віддали двох кривавих російських терористів, які вбивають людей за гроші. І наступного ж дня після обміну російські спецслужби у Криму заарештували ще 14 кримських татар», – зауважив Джемілєв.

Смирнов и Анісімов: кримінальні «лицарі» без плаща, але з «кинджалом»?

Крим.Реалії зібрало дані з відкритих джерел про тих, на кого, імовірно, Кремль обміняв двох кримських політв’язнів.

У листопаді 2015 року в Стамбулі був убитий Абдулвахід Едільгерієв – одна з ключових фігур у керівництві організації «Імарат Кавказ». Вона, як вважають у Росії, «використовує терористичні методи боротьби» і є відповідальною за вибухи в Московському метро і в аеропорту «Домодєдово».

10 січня 2016 року у британському виданні The Guardian була опублікована стаття під назвою «Рука Кремля підозрюється у вбивстві чеченця».

Стамбульський кореспондент цієї газети Шон Уолкер процитував слова президента Росії Володимира Путіна в його щорічному посланні про те, що «бойовики, які діяли на Північному Кавказі в 1990-х і 2000-х роках знаходили притулок і отримували моральну і матеріальну допомогу в Туреччині, де їх і зараз помічають». Британський журналіст також вказав, що лідер Чечні Рамзан Кадиров на своїй сторінці в мережі Instagram критикував Туреччину за «приховування терористів».

Шон Уолкер зробив висновок: «...Тепер, коли відносини між Росією і Туреччиною після інциденту з російським бомбардувальником остаточно зіпсувалися, слід очікувати, що ситуація навколо чеченських терористів у Туреччині може змінитися. Можливо, Росія стане більш активно полювати на чеченських бойовиків у Туреччині, а турецькі спецслужби стануть докладати більше зусиль до затримання невідомих вбивць чеченських терористів».

І вже у квітні 2016 року турецьке видання Hürriyet повідомило про затримання і арешт двох російських шпигунів. Ними виявилися, як вважали в ЗМІ Туреччини, професійні агенти-кілери Юрій Анісімов та Олександр Смирнов.

За даними турецьких ЗМІ, Смирнов і Анісімов, які можуть бути причетні до спецслужб Росії, повернулися до Туреччини 4 квітня 2016 року, маючи підроблені паспорти. У затриманих знайшли, зокрема, фальшиві посвідчення співробітників Інтерполу, а на флешці вони мали фотографії парковок, автомобільних номерів, камер відеоспостереження та кімнат із готелів.

Їх звинуватили у вбивстві Абдулвахіда Едільгерієва 1 листопада 2015 року в Стамбулі. Також в оприлюдненому в суді звинуваченні мовилося, що з 2000 по 2015 рік Анісімов і Смирнов «були залучені до організації вбивств семи чеченців на території Туреччини».

Представники чеченської діаспори в Туреччині також вважають, що затримані є співробітниками російських спецслужб, займалися ліквідацією відомих діячів Ічкерії, які виїхали за кордон.

Затримання та арешт двох громадян підтвердили в Генеральному консульстві Росії в Стамбулі. Анісімов і Смирнов розповіли російським дипломатам, що приїхали до Туреччини як туристи і всі звинувачення на свою адресу заперечували.

Але вже 23 травня 2017 року російське видання «Росбалт» повідомило, що, за даними джерела в російських правоохоронних органах, у заарештованій людині з паспортом на прізвище «Смирнов» упізнали Валіда Лурахмаєва на прізвисько «Валідол». Цією особою цікавилися силовики двох країн – Росії та Франції.

І ті, й інші відправили в Туреччину запити про правову допомогу, зокрема – про можливість допиту «Валідола». Однак ні в Москву, ні в Париж офіційних відповідей так і не надійшло. Однак російські правоохоронці стверлджують, що «Валідол» відсутній у турецькій в'язниці: його нібито випустили разом з іншим затриманим за підозрою у вбивстві адміністратора сайту «Кавказ Центр» Едільгерієва.

Проте французьке видання Le Monde 9 грудня 2017 року опублікувало статтю під заголовком «Росія-Туреччина: татарські сепаратисти в обмін на професійних убивць». Автор матеріалу Марі Жего (Marie Jégo) стверджував, що у Володимира Путіна і Реджепа Ердогана склалося прекрасне взаєморозуміння. І на доказ того Анкара і Москва провели наприкінці жовтня обмін ув'язненими.

Кримінальний репортер «Новой газеты» Сергій Канєв у своєму розслідуванні 2012 року вже намагався розібратися в серії злочинів, по яким «слідчий комітет (Росії – КР) оголосив у міжнародний розшук двох спільників Михайла Коряку і Валіда Лурахмаєва на прізвисько «Валідол», які, видаючи себе за «радників Путіна», розводили посадовців і бізнесменів у Росії на багатомільйонні суми.

Валід Лурахмаєв на прізвисько «Валідол», народився 12 квітня 1970 року в чеченському селі Алхан-Кала. 1998 року він переїхав до Москви. Згідно з податковою декларацією, «Валідол» мав фінансові зв’язки з ТОВ «Сивила В», заснованою керівником «Регіонального громадського фонду сприяння соціальній та правової підтримки ветеранів і співробітників ФСБ» Василем Сойму, стверджує Канєв.

До всього іншого, ідеться у розслідуванні, Лурахмаєв нібито перебував «на агентурному зв'язку» і входив до збройних формувань, підпорядкованих оперативно-координаційному управлінню ФСБ на Північному Кавказі). «А ще він понад тридцять разів на рік літав до Чечні і назад, причому в своїх поїздках він використовував ще один паспорт на ім'я Саїта Дадаєва.

Але чи дійсно з турецької в’язниці випустили для обміну саме Смирнова-Лурахмаєва-«Валідола»? Автори ресурсу «Кримінальні авторитети і злодії в законі» – висловили сумнів. Вони зауважили, що турецьке видання Habertürk 2017 року опублікувало фотографії Анісімова та Смирнова, які відрізнялися від оприлюднених ним же світлин 2016 року, після їхнього затримання. Якщо «Анісімов» на обох фото виглядає як одна і та сама людина, то зображення «Смирнова» – відрізняються: на більш ранньому зображенні російські правоохоронці 2016 року впізнали Лурахмаєва-«Валідола», на фото в час звільнення – його не впізнати.

Наразі важко сказати достеменно, кого саме випустили з в’язниці з турецької в’язниці для обміну на Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Зокрема – через невідповідності частини світлин та відсутність офіційних заяв про їхні особи.

У таких випадках, як із Чийгозом та Умеровим, Кремль дійсно може обмінювати на таких людей або агентів власних спецслужб, або представників чеченських (кадировських) кланів, якщо про це проситиме російська військова розвідка, що працює з ними, пропускає Ігор Семиволос. З іншого боку, за його словами, Туреччина не має «конвеєру впійманих російських агентів». Більше того, Реджеп Ердоган може погодитися на таку угоду лише тоді, коли видача злочинців є вигідною, і не шкодить турецьким національними інтересам. Тобто, якщо вони не вчиняли масштабних злочинів проти державності.

Однак такі звільнення кримчан залишаються радше винятком із правил.

Згідно з даними української благочинної організації КримSOS, понад 27 кримських татар було ув’язнено за надуманими звинуваченнями в «екстремізмі», 43 активістів було викрадено, як підозрюють, російською окупаційною владою. З них 18 осіб і надалі вважають зниклими, а шість було знайдено мертвими.

Виходячи з цього, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на 39-й сесії Ради ООН з прав людини в Женеві заявив, що по всьому Кримському півострові відбуваються порушення основних прав і свобод, у тому числі свободи мирних зібрань, об’єднань, релігії і свободи пересування.

Голова Моніторингової місії ООН, що фіксує порушення в сфері прав людини і міжнародного гуманітарного права, Фіона Фрейзер нещодавно повідомила, що покращення ситуації з правами людини в анексованому Росії Криму за останні 10 місяців не відбулося.

XS
SM
MD
LG