Доступність посилання

ТОП новини

Микола Семена: Антиамериканізм ‒ спадкова хвороба неосталінізму


Ілюстраційне фото

Спеціально для Крим.Реалії

У Росії, як давно відомо, в усьому, навіть у дрібницях, винні американці. Поговорити про це вимагає антиамериканська істерія, що не вщухає досі, зокрема у кримських ЗМІ. Так, відома своєю українофобською та антиамериканською позицією газета «Крымская правда» нещодавно опублікувала характерний для цього видання за рівнем невігластва матеріал «Засунь свій «freedom» собі в «house». Хворобливу реакцію, вірніше, нічим не прикриту злобу неосталіністської газети викликало повідомлення про те, що «у щорічному звіті Freedom House рейтинг свободи в Криму встановлений на рівні «8» зі 100 можливих, рейтинг Донбасу ‒ на рівні «5». А ось «незалежна» стала, за версією американських вимірювальників чужої демократії, на 2 пункти «вільнішою», ніж роком раніше. Їй присвоєна оцінка «62». У цьому факті прихована не тільки фрейдистська заздрість кримських журналістів українському рівню свободи, але й спадковий, на рівні підсвідомості несвідомий антиамериканізм, який дістався колишнім комуністам у керівництві газети від сталінських нащадків-вертухаїв, які були тюремниками ГУЛАГу.

Термін антиамериканізм вперше був ужитий у Франції в 1948 році. Однак саме явище набагато старіше за своє ім'я. Америку, що часто було проявом примітивної заздрості, критикували багато європейських філософів, навіть такі імениті, як іспанець Хосе Ортега-і-Гассет. У «Повстанні мас» він стверджував: «У них немає історії, трохи досвіду, і вони ніколи серйозно не страждали».

Заперечення переваг і досягнень Європи, викладене в книзі «Росія та Європа» ідеолога російського фашизму Миколи Данилевського, стало принциповою помилкою Росії і було механічно перенесене на Америку.

Радянський антиамериканізм почався з того, що наприкінці XIX-початку ХХ століття в Америці побували російські літератори Володимир Короленко, Максим Горький, Володимир Маяковський, які сформували негативну думку про США в тодішній Росії. У 1893 році Короленко побував в Америці на Всесвітній виставці в Чикаго і написав статті «Бійки у будинку», «У боротьбі з дияволом», «Фабрика смерті», «Без мови». Він писав: «Тільки тут, в Америці, відчуваєш серцем і усвідомлюєш розумом, що наш народ, все-таки, найкращий з усіх народів».

Максим Горький побував в США у 1906 році. Після свого приїзду він писав: «Ми далеко попереду цієї вільної Америки, при всіх наших нещастях! Це особливо ясно видно, коли порівнюєш тутешнього фермера або робітника з нашими мужиками та робітниками». Це твердження «буревісника революції» явно надумане. Наприклад, хто читав «Одноповерхову Америку» Ільфа та Петрова, зокрема, їхній опис заводів Форда, той може підтвердити, що незважаючи на старання авторів створити негативний фон, у читачів виникає стійке враження, що вже в той час Америка обігнала СРСР міцно і назавжди.

А тепер і «Крымская правда» обурюється тим, що «наприкінці минулого тижня заступник представника США в ООН Черіті Норман Шале закликала світ запровадити санкції проти Росії, вимагаючи відкрити доступ ООН та ОБСЄ на територію півострова, щоб міжнародні місії могли спостерігати й документувати все, що відбувається». Газета, з одного боку, стверджує, що шлях відкритий, але з іншого вимагає, щоб місія порушувала міжнародне право та в'їжджала в Крим з території Росії. Тим самим для Росії це є гібридним способом приховування всіх порушень прав людини в Криму. Газета наводить абсурдний аргумент: «Що сказали б у Вашингтоні, побажай російські дипломати в'їжджати на територію Техасу лише з території Мексики з отриманими в Мехіко дозвільним документам». Абсурдний тому, що Техас не анексований США, як Крим Росією.

Кримські колаборанти сьогодні так святкують річницю і пишаються Ялтою-45, в якій, на їхню думку, Сталін перехитрив усіх, тому що хочуть сказати, що в Криму 2014 року «перехитрив» усіх Путін

Стимулом для культивування радянського антиамериканізму було бажання Сталіна заперечувати якщо не вирішальну, то головну роль лендлізу, а також другого фронту союзників у перемозі над німецьким фашизмом. «Вождь усіх народів» після 1945 року вдавав, що він переміг самотужки і не хотів ні ділитися славою, ні розплачуватися за поставлену зброю та матеріали. Тому справжньою причиною залізної завіси була зовсім не Фултонська промова Черчилля, а злидні комунізму та порушення прав людини в СРСР, з якими світ не міг змиритися. Хіба міг Сталін визнати те, що він знищив більше радянських людей, аніж Гітлер, і що не будь братської англо-американської допомоги та лендлізу, його перемога навряд чи була б досяжною.

Радянський Союз кинув світ у холодну війну, справжньою причиною якої було приховування реального стану в СРСР, а методом ‒ нагнітання всілякої брехні про Америку. Кримські колаборанти сьогодні так святкують річницю і пишаються Ялтою-45, в якій, на їхню думку, Сталін перехитрив усіх, тому що хочуть сказати, що в Криму 2014 року «перехитрив» усіх Путін, так само порушивши міжнародне право. Так, у 1945-му порушення прав народів на свободу спричинило поневолення радами половини Європи, повернення в радянські тюрми громадян СРСР, які рятувалися в Європі. А оскільки «путінізм ‒ це сталінізм сьогодні», то він за визначенням не може обійтися без антиамериканізму, оскільки це стало його формою життя. Тому він не міг не перейняти від сталінізму і його спадкові хвороби, антиамериканізм серед іншого. Як зазначають соціологи, у нинішній Росії антиамериканізм досяг ще більшого напруження, ніж він був у СРСР. Мабуть, зараз у влади зросла потреба в ньому. Згідно з результатами опитування «Левада-центру», понад 80% росіян зараз негативно ставляться до США. Це зростання удвічі за попередній рік.

Російським пропагандистам не вперше звинувачувати США в тому, що вони зробили самі. Ця хвороба лікуванню не піддається

Використовуючи антиамериканізм, кримські колаборанти, які порушують права людини, перекладають провину з хворої голови на здорову. Так, російський глава Криму Сергій Аксенов з приводу доповіді Держдепартаменту США про порушення прав людини в Росії сказав: «Насправді єдиним джерелом порушення прав кримчан є політика США та їхніх васалів. Захід відмовляє жителям півострова в низці фундаментальних прав людини». Говорячи це, Аксенов добре знає, що права людини в Криму має забезпечувати не Трамп, а він, Аксенов. Але, плутаючи грішне з праведним, перераховує за пунктами ці «порушення»: «Перше. Право на свободу пересування та вибір місця проживання (порушене в результаті транспортної блокади Криму, заборони на в'їзд кримчанам у низку країн, відмов у видачі віз). Друге. Право на освіту (порушене відмовою визнавати дипломи кримських вишів, приймати кримчан до низки закордонних вишів). Третє. Право на охорону здоров'я (порушене в результаті енергетичної та водної блокади півострова з боку України, заборони на ввезення лікарських препаратів). Четверте. Право на свободу отримання та поширення інформації (порушене в результаті обмежень, запроваджених Україною та іншими країнами щодо кримських ЗМІ)». Аксенову не з руки визнавати, що причиною цих санкцій є не хто інший, як він сам, він самовільно оголосив себе у 2014 році «головнокомандувачем збройних сил» і керував терористичними операціями із захоплення Криму ще до всякого там референдуму. Мабуть, передбачити, що результатом його тероризму будуть такі санкції, було не в його владі. До того ж російським пропагандистам не вперше звинувачувати США в тому, що вони зробили самі. Ця хвороба лікуванню не піддається.


Аксенов тому і каже, що «турбота» США про права людини ‒ це тільки інструмент для досягнення геополітичних цілей західних країн і привід для втручання у внутрішні справи суверенних держав». Чоловік, який називає себе «главою Криму», мабуть, ще не вивчив, що права людини не є внутрішньою справою держав. З іншого боку, тільки Аксенов, мабуть, знає, які «геополітичні інтереси» забули США в Криму. Може, ракети «Іскандер» або ядерну зброю у штольнях між Судаком і Феодосією, може, кораблі Чорноморського флоту чи окупаційні суди, які штампують вигадані вироки кримським татарам та українцям? Гарні «інтереси». Тільки на них чомусь стоять знаки не американські, а російські.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG