Спеціально для Крим.Реалії
Будівництво нових інфраструктурних об'єктів завжди пов'язане з великими витратами й вимагає докладання зусиль багатьох фахівців та організацій. Витрати можна визначити тільки після складання детального проєкту й, потім, кошторису. Так роблять в усьому світі. Але не в Севастополі. Його нинішній російський губернатор, не є фахівцем у будівництві, проте, легко й відразу називає багатомільярдну вартість транспортного тунелю.
Існують, звичайно, різні приблизні методики, однак, точність їх, як то кажуть, фіфті-фіфті. Якими методиками користується Михайло Развожаєв, невідомо. Можливо тими, які в народі називають «зі стелі».
Будівництво тунелю, за словами губернатора, коштуватиме мінімум 3,5 мільярда рублів. Попередня домовленість про виділення цих коштів була досягнута в межах Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі, повідомив на засіданні Развожаєв. Також місту знадобляться додатково близько 20 мільйонів рублів на проєктування тунелю.
Нове ‒ це добре забуте старе
Коли собаці немає чим зайнятися, він самі знаєте що робить. А чиновник напередодні виборів при дефіциті нових гучних починань лізе в архів. У той самий, в якому нереалізовані ідеї зберігаються.
Тунель від вулиці Генерала Петрова до вулиці Пожарова був передбачений у всіх генеральних планах міста Севастополя, починаючи з 1970-х років. Тоді особливої потреби в ньому не було, але розробники головного планувального документа міста припускали подальше зростання населеного пункту, тому таку транспортну можливість закладали.
У 2008-му навіть був розроблений детальний робочий проєкт, про прокладання шляхопроводу у 2013 році говорив голова міськдержадміністрації Володимир Яцуба.
Власне, тунелі в цьому місці вже є. Притулок, що являє собою два паралельні тунелі, які проходять від вулиці Пожарова до центру міста, був збудований після Другої світової й призначався для захисту населення в разі авіаударів. Протяжність одного з рукавів тунелю становить 250 метрів, другого ‒ 157 метрів.
«Протяжність тунелю, який ми плануємо використовувати для руху транспорту, становить 157 метрів. Рух буде можливий в одному напрямку з тим, щоб розвантажити потік машин з центру міста. «Проходки» треба пройти по 50 метрів в кожному напрямку, щоб тунель склав 250 метрів і з'єднав вулицю Пожарова з вулицею Генерала Петрова. Реалізувати цю ідею можливо при наявності дотації з державного бюджету наступного року. На облаштування та подовження в обидва напрямки необхідно близько 25 млн грн», ‒ розповідав Яцуба у березні 2013 року.
У жовтні того ж року голова бюджетної комісії міської ради Петро Кудряшов розповів: «Необхідні будуть нові розрахунки. Нові проєктні рішення, щоб об'єкт мав усі необхідні характеристики міцності. Одним словом, з року в рік іде здорожчання проєкту». І додав, що орієнтовна вартість проєкту ‒ 80-100 млн гривень.
Відродити забуту ідею у 2018 році спробував у ролі російського губернатора міста Дмитро Овсянников. «Коли буде готове аргументоване рішення (щодо тунелю), ми, звичайно, вийдемо до громадськості. Поки ми не готові», ‒ сказав Овсянников, зазначивши, що «рішення буде ухвалене в поточному році».
Тепер, через три роки, до теми будівництва транспортного тунелю повернувся нинішній губернатор Михайло Развожаєв.
Калькуляція
Як уже згадувалося, за весь час орієнтовна вартість будівництва, вірніше, добудови тунелю озвучувалася лише у 2013 році ‒ від 25 млн до 100 млн гривень. У перерахунку на тверду валюту ‒ від 3 млн до 12,5 млн доларів.
Озвучені Развожаєвим днями 3,5 млрд рублів ‒ це приблизно 47 млн доларів за сьогоднішнім курсом американської валюти до російської. Або в 15, або ж учетверо більше, дивлячись від яких українських відомостей про вартість будівництва відштовхуватися. Завищення вартості проєктів ‒ давня традиція Росії, але в цьому випадку це багато навіть для професійних відкатників і казнокрадів. І ніяка інфляція тут ні до чого, оскільки становить вона в перекладі на тверду валюту заледве пару відсотків.
Щоб усвідомити масштаб запланованої крадіжки бюджетних коштів, варто порівняти, наприклад, з будівництвом метро. Так, у Санкт-Петербурзі вартість кілометра однієї з найскладніших ліній ‒ Калінінсько-Красносельської ‒ склала 8,31 мільярда рублів. Ця лінія глибокого залягання має 3 пересадкових вузли, 6 станцій, розташована у щільній житловій забудові. А на Фрунзенській лінії один кілометр оцінений у 7,77 мільярда рублів. Приблизно стільки ж коштує будівництво метро в Казані ‒ 7,5 млрд рублів за 1 км.
Згідно з ціновим аналізом, проведеним фахівцями ВАТ «Ленметрогіпротранс», у Москві вартість будівництва 1 км ліній істотно відрізняється залежно від умов будівництва, компонування станцій, кількості виходів на поверхню, і становить від 5,5 млрд до 12 млрд. При цьому, за інформацією Комплексу містобудівної політики та будівництва міста Москви, середня вартість будівництва 1 км тунелю та станційного комплексу мілкого залягання становить 4,5 млрд рублів.
Планований у Севастополі тунель ‒ мілкого залягання. У перерахунку на кілометр його вартість склала б 11,7 млрд рублів. До того ж у цьому транспортному шляхопроводі не буде ні пересадкових станцій, ні рейок, ні ескалаторів, ні іншої інфраструктури метрополітену. Ну, хіба що, для підвищення вартості стіни тунелю позолоченими зроблять.
Старі ідеї на новий лад як тренд російської влади
Подібні прожекти з фантастичними цінами в історії Севастополя після 2014 року вже бували. Згадаймо, хоча б тунель під Севастопольською бухтою.
Ідею будівництва транспортного тунелю через Севастопольську бухту губернатор міста Дмитро Овсянников озвучив у середині 2017 року. Тоді ж у пресі з'явилася інформація, що проєкт будівництва затвердив російський президент Володимир Путін. «Техніко-економічне обґрунтування проєкту має бути завершене 1 липня 2018 року», ‒ говорив Дмитро Овсянников.
Початкова сума, озвучена Дмитром Овсянниковим, становила 5 мільярдів рублів, а за календарний рік, ще до офіційного старту робіт з проєктування та складання кошторису тунель подорожчав утричі ‒ до 15 мільярдів. Від тунелю відмовилися.
А до ідеї мосту через ту ж Севастопольську бухту, з якою носилися з 2015 року, обіцяють повернутися не раніше 2026-го ‒ через дорожнечу проєкту. Можлива вартість мосту у процесі обговорення збільшилася з 5 до 40 мільярдів рублів.
Взагалі, російські чиновники в Севастополі люблять озвучувати ідеї, висунуті в український період життя міста. Так, у 2017 році влада говорила про інвестора з Сибіру, який готовий збудувати сміттєспалювальний завод-електростанцію ‒ ця ідея в місті-герої регулярно озвучувалася з початку 2000-х, тільки інвестори були з Європи. У 2016-му Дмитро Овсянников повідомляв про швидкий початок будівництва гідроакумулювальної електростанції (ГАЕС) у Балаклаві ‒ цей проєкт, що називається, теж «з бородою».
Залишається тільки гадати, які ще ідеї озвучить російська влада міста напередодні вересневих виборів до Держдуми, коли треба показати виборцям «дорогу у світле майбутнє».
Наприклад, навесні 2013 року українська влада Севастополя запланувала використати тунель під центральним міським пагорбом для руху автотранспорту. Тунель був споруджений перед Великою Вітчизняною війною для того, щоб пустити трамвай під Міським пагорбом і скоротити шлях на Корабельну сторону. Згідно з планами, тунель з одностороннім рухом мав розвантажити транспортний потік центральним міським кільцем. Зараз у цьому тунелі розміщений Музей холодної війни.
Відомо, що останнім проєктом, над яким працював померлий торік знаменитий севастопольський архітектор Адольф Шеффер, було будівництво метро в Севастополі. Так, у Генплані 2005 року на схемі пасажирського транспорту присутня мережа легкого метро типу РАДАН, що складається з трьох ліній. Євпаторійсько-Балаклавська лінія з'єднує Балаклавську бухту з аеропортом Бельбек, Херсонесько-Корабельна ‒ проспект Перемоги з Подвійною бухтою (бухти Козача та Солона). І, нарешті, Сталінградського-Інкерманська йде від пр.Героїв Сталінграда до Інкермана через станцію Троїцьку, Інститут ядерної енергії, Радіогірку та університет. При цьому вона мала перетнути Севастопольську бухту двічі.
Масштабний проєкт. Якраз такий, щоб озвучити його ідею перед черговими виборами через пару років і спокійно забути про нього відразу після дня голосування.
Андрій Покровський, кримський блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
