20 січня ‒ День Автономної Республіки Крим. Цього дня 1991 року на півострові був проведений референдум про відновлення Кримської АРСР, а в складі України замість Кримської області з'явилася автономна республіка. Після анексії півострова Росією День АРК став «Днем Республіки Крим» ‒ цю дату тепер відзначають як перший крок на шляху до російської анексії Криму.
Деякі кримські політики й зовсім говорять, що організатори референдуму 1991 року нібито навмисно приховали від кримчан те, що півострів як автономна республіка залишиться в складі України. Закон про відновлення Кримської АРСР саме в складі України був ухвалений майже через місяць після референдуму ‒ 12 лютого.
Екс-голова Верховної ради Криму, лідер Кримського відділення партії «Комуністи Росії» Леонід Грач розповів про ті події в ефірі телеканалу НТВ:
«Коли пішов парад суверенітетів по всьому Радянському Союзу, Крим постав перед питанням: що робити? Насправді питання було одне: як врятувати самих себе? Перш за все кримчан, цілісність Криму, не дати зруйнувати те, що пов'язане з геополітикою навколо нього і так далі. І ми пішли на таку дуже складну дискусію, яка охопила весь Крим. Дискутували на тему національної республіки, в цьому випадку кримськотатарської, а українські націоналісти, які теж себе вже виявляли, просто бачили область у складі УРСР. Іншим подавай відразу союзну республіку й не менше! Ну і врешті-решт відновлення статусу Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Коли в результаті цього всього ми дійшли до фінішу з ухвалення рішення про проведення референдуму, коли постало питання про те, щоб 12 листопада провести сесію й призначити на 20 січня 1991 року, ‒ ось тоді ми побачили, що Києву кримська проблема не потрібна, вони не хотіли ні чути, ні бачити і не розуміли навіть. Москва абстрагувалася. Нас це все спонукало до того, що ‒ давайте, хлопці, поб'ємося».
За словами Леоніда Грача, на референдумі 1991 року питання про територіальну приналежність Криму не стояло, оскільки Радянський Союз ще існував.
Перший президент України Леонід Кравчук у січні 1991 року був членом політбюро ЦК Компартії України. Він розповів Радіо Крим.Реалії в 2016 році, що офіційний Київ не виступав проти референдуму й затвердив його результати з поваги до кримчан:
«Це була область, а вони вирішили, здається, на підставі рішення 1919 чи 1920 року, коли Ульянов-Ленін створив Кримську автономію, виходячи з цього, відновити або створити автономну республіку й проголосували за це. Ми розуміли, що це нелегітимно, але виходячи з ситуації, що склалася, щоб не було загострення, конфлікту, вирішили діяти толерантно, ставлячись з повагою до кримчан. Ми не хотіли робити кроки, які розвинули б сепаратистські настрої... Я переконаний, що, спираючись суворо на закони, на міжнародне право, референдум 1991 року ‒ це найвищий рівень легітимності, дотримання законів, які існували тоді, ще радянських, і про референдум зокрема. У мене немає ніяких сумнівів, що Крим відповідно до референдуму 1991 року залишається невід'ємною складовою частиною України. До речі, ухвалена потім конституція Криму зафіксувала, що вона входить до складу Конституції України. А те, що вони роблять зараз за своїм бажанням ‒ та й чи бажання це всього кримського народу? ‒ ніхто цього не знає, і такого порядку не існує».
Кримський історик Олександр Севастьянов нагадує, що кримські комуністи неспроста виступали за автономію.
‒ Крим був частиною Української РСР, тобто радянської республіки в складі СРСР. Референдум був компромісом партійної еліти та абсолютної більшості населення щодо майбутнього Криму в умовах розвалу Союзу. Він ставав нестійкою і, швидше за все, нежиттєздатною формою майбутнього існування різних республік, і політична реальність змушувала шукати вихід. До речі, одним із факторів було повернення кримських татар на територію Криму з депортації. Треба було знайти компромісну формулу, що дозволила б залишитися ось цій партійній номенклатурі при владі. В принципі, ця ідея і з'явилася в коридорах обкому Компартії, тобто повернутися до ситуації до 1945 року, коли півострів вже був автономією.
Олександр Севастьянов впевнений, що в умовах перебудови населення Криму абсолютно щиро взяло участь в цьому референдумі як в акті народовладдя. Історик також критикує висловлювання нинішніх російських чиновників Криму про те, що референдум 1991 року був нібито першим кроком до «возз'єднання Криму з Росією»
‒ Якщо ми подивимося на формулювання бюлетеня, то побачимо, що там не сказано ані слова ні про Україну, ні про УРСР, ні про РРФСР, ні про Росію. Там говориться про «учасника нового Союзного договору», але він так і не був підписаний. А всі конституційні, правові та інші моменти щодо приналежності Кримської області, а тепер Кримської АРСР Україні, були дотримані. Більше того, 17 березня 1991 року відбувається всесоюзний референдум про збереження СРСР, де більшість висловлюються «за», але в якому вигляді ‒ це було предметом нового договору. Тому немає факту, від чого відштовхуватися.
Член Меджлісу кримськотатарського народу, координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу, депутат Верховної Ради Криму Абмеджит Сулейманов пояснює, чому кримські татари виступили проти проведення референдуму 1991 року.
Та автономія була територіальної, тобто це була автономія російськомовного населенняАбмеджит Сулейманов
– Та автономія, яку проголошували тоді, за яку боровся Грач та інші депутати Верховної Ради України від Криму, фактично була територіальною, тобто це була автономія російськомовного населення. Ми прекрасно розуміли, що в Криму в той час проживали люди, переселені туди після депортації, а це громадяни колишнього СРСР, в основному з Рязанської, Курської та інших областей Росії. Ще це люди, які пішли у відставку з різних органів внутрішніх справ ‒ МВС, КДБ, а також військові. Фактично Крим завжди був клондайком проросійських поглядів. Кримські татари не могли підтримати результати референдуму 1991 не на користь автономії як національного утворення.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
