Анастасія Ясагашвілі із Запорізької області погодилася поспілкуватися з Крим.Реалії у жіночій колонії. Вона відбуває четвертий рік свого покарання із 15, до яких її засудили за 111 статтею Кримінального кодексу України «Зрада батьківщини». Жінка розповіла, як саме співпрацювала з представниками спецслужб Російської Федерації.
Анастасія погодилася на розмову з відкритим обличчям і також і не заперечувала проти публікації цього інтерв’ю. Жінка детально розповіла, як співпрацювала з представниками окупаційної влади в Запорізькій області, які завдання виконувала, як вербувала українців і схиляла до співпраці з Росією. На той момент їй було 19 років і вона мала однорічну дитину. Чи розуміє вона наслідки своїх вчинків, що було її мотивом, чи визнає свою провину і чому хоче на обмін до Росії – Крим.Реалії розпитали її в жіночій колонії.
«Я лягала спати в Україні, а прокинулася уже в Росії»
Анастасія родом із села Шевченківського Пологівського району Запорізької області. Згадує, як 4 березня 2022 року цей населений пункт окупували:
Ініціативно встановила довірливі відносини із представниками держави-агресораЗ вироку Анастасії Ясагашвілі
«Нас окупували, так. Це правда. Я лягала спати в Україні, а прокинулася вже в Росії. Але я не вважаю, що це я зрадила свою країну. Я вважаю, що країна зрадила мене».
Російські військові створили серед місцевого населення агентурну мережу і збирали інформацію про українських військових, про патріотично налаштованих жителів, шукали схрони з боєприпасами. І Анастасія допомагала в цьому російській окупаційній адміністрації, йдеться у вироку:
«Добровільно та ініціативно встановила довірливі відносини із представниками держави-агресора Російської Федерації з позивними Фантом, Вадим, Джамал і Тимур, надавши згоду на допомогу в проведенні підривної діяльності проти України».
Мені запропонували, я пішла працюватиАнастасія
Жінка розповідає, що представники окупаційної військової адміністрації попросили її роздавати гуманітарну допомогу, а також показати, де були позиції української армії та де покинута ними зброя та боєприпаси. І Настя погодилася співпрацювати.
«Коли відступали українські війська, дуже багато було розкидано по лісосмугах і посадка боєприпасів. Російські військові, вони не знали, де це взагалі. Потрібна була людина, яка знає місцевість. Мені запропонували, я пішла працювати», – розповідає Анастасія.
«Правда те, що я дійсно працювала на окупаційну владу»
Сестра цивільного чоловіка Анастасії розповіла у суді, що вони закопали військову форму батьків у городі, коли дізналися, що росіяни шукають українських військових та їхніх родичів. І що саме Настя розповіла російським військовим, де була закопана схованка із формою.
«Анастасія надала військовому з позивним Фантом інформацію, про те, що батьки її цивільного чоловіка – чинні військовослужбовці Збройних сил України, на той момент вони несли службу у Краматорську. І показала, де на подвір'ї були сховані їхні військова форма та екіпірування. Після чого її чоловіка і його сестру затримали росіяни і до них було застосоване фізичне і психологічне насилля», – йдеться у вироку.
Хотіли, щоб мати приїхала, у мене мати – військова і вітчим – теж військовийЦивільний чоловік Анастасії
Чоловік Анастасії розповів, що російські військові тиснули на них із сестрою, щоб в село приїхали їхні батьки.
«Сказали, якщо не будеш співпрацювати, то розстріляємо. Я кажу, а що мені «сотруднічать» – я нічого не знаю. Загалом я місяць там пробув, чув, як сестру катували. Вони хотіли, щоб мати приїхала, у мене мати – військова і вітчим – теж військовий», – розповів цивільний чоловік Анастасії.
У липні 2022 року разом із чоловіком та дитиною Анастасія виїжджає з окупованого села і, використовуючи легенду, що вона – волонтерка, їде до Запоріжжя. Там вона телефонує в СБУ і повідомляє, що її завербували російські спецслужби.
«Я тільки-но приїхала, і оскільки працювала на них (російські спецслужби – КР), я зателефонувала на «гарячу лінію» СБУ і сказала, що сталася така ситуація, мені потрібно зустрітися зі співробітниками Служби безпеки України. Я з ними зустрілася. І тепер я тут», – посміхаючись каже Настя.
Я в житті – авантюристка, знаєте, як кажуть у селі, є таке прислів'я, «у кожної бочки є пробкаАнастасія
Діючи так, жінка сподівалася уникнути покарання за співпрацю з російською окупаційною владою. Після звернення до СБУ Анастасія написала заяву, що готова на конфіденційне співробітництво і надаватиме свідчення про українців, які співпрацюють із російськими спецслужбами.
Після чого СБУ порушило кримінальне провадження, у межках якого проводили негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: аудіо- та відеоконтроль за Анастасією. Було задокументовано, які завдання представників країни-агресора вона виконувала.
17 серпня 2022 року Анастасія отримала повідомлення у телеграмі від представника Росії на ім'я Вадим: «Скажу так, завтра буде рекогносцировка місць, потім зустріч і вербування одного екземпляра».
Від представника російських спецслужб отримує такі інструкції:
«Сьогодні завдання таке: їдеш на Дудикіна, 52, шукаєш дев’ятиповерхівку, піднімаєшся нагору, дивишся, чи можна потрапити на горище, скидаєш геолокацію і фото місць, куди можна непомітно щось покласти. І так поїдеш на пару адрес. Одна людина теж сьогодні буде цим займатися, тому тобі легше буде, адреси навпіл».
Негласні слідчі дії встановили: Анастасія систематично надавала СБУ неправдиву інформацію, аби відволікти співробітників української спецслужби.
Анастасія зізнається, що працювала на російські спецслужби.
«У звинуваченні я ж казала, що так, було те, що я вербувала людей. Правда в тому, що я дійсно працювала на окупаційну владу», – каже Настя.
Я дійсно працювала на окупаційну владуАнастасія
«Може, мене дійсно було за що судити і за що посадити»
Про мотив, чому допомагала російській армії, Анастасія не задумувалась, каже, що у неї такий характер.
«Я в житті – авантюристка, знаєте, як кажуть у селі, є таке прислів'я: «у кожної бочки є пробка». Це справді так. У мене такий характер. Мені потрібно постійно шукати якісь пригоди. Там попросили, там зробила, а чому б і ні, знаєте, в такому плані», – пояснює засуджена жінка.
Рідні Анастасії, з якими поспілкувалась редакція Крим.Реалії, – її цивільний чоловік та його вітчим упевнені, що співпрацювала вона виключно через гроші. У вироку зафіксована переписка, де йдеться про фінансову винагороду Насті за її роботу.
«Настю, я тобі гроші перекажу, дай мені номер картки й відпочивай. Я тут думаю, може, до тебе когось відправити, щоб допомагав, бо тобі ж важко?» – йдеться у переписці.
Я хочу позбавити її батьківських прав. Я не знаю, що вона втне потім, коли вийдеЦивільний чоловік Анастасії
Сама Настя каже, що спочатку не визнавала свою провину, але на четвертий рік відбування покарання розуміє, за що вона засуджена і чому вона тут.
«Перший рік, поки я сиділа у в'язниці, у мене там було якесь заперечення, що ось ні, я цього не робила, навіть якщо зробила, я не бачу в цьому нічого поганого. А потім прийшло усвідомлення, що, може, це я була неправа. Може, мене дійсно було за що судити і за що посадити», – каже Анастасія.
У листопаді 2024 року Анастасію Ясагашвілі обвинуватили у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України, і засудили до 15 років ув'язнення.
Віднедавна засуджених громадян України за різні злочини проти національної безпеки України Росія включає до списків на обмін. Анастасія написала добровільну згоду на участь у проєкті «Хочу к своим».
Державний проєкт «Хочу к своим» – це ініціатива, спрямована на задоволення бажання деяких осіб продовжити своє життя в РФ замість України за умови повернення українських полонених із російського полону.
Я переоцінила взагалі все, що сталося в моєму життіАнастасія
Родичі Анастасії проти, щоб вона потрапила на такий обмін, бо впевнені, що у такому випадку вона може повернутися в рідне село, яке зараз в окупації. А там досі мешкає її тато і багато родичів. Її цивільний чоловік розповів Крим.Реалії, що саме через безпеку для дитини розпочав процес позбавлення Анастасії батьківських прав.
«Я хочу позбавити її батьківських прав. Тому що я не знаю, що вона втне потім, коли вийде. Якщо її обміняють, що я тоді робитиму? Розумієте логіку. В цілях безпеки дитини і, мабуть, у цілях власної безпеки не можна її обмінювати, вона наших там просто знищить. Не можна цього робити», – розповів редакції чоловік Анастасії.
Анастасія розповідає, що в колонії зустріла людей, які говорили з нею про релігію, і вона повірила в Бога. Переконує, що тепер дивиться на своє життя по-іншому:
«Я переоцінила взагалі все, що сталося в моєму житті. Я справді зрозуміла, що була дуже поганою дружиною, абсолютно нікчемною. Зрозуміло, вік там, 19 років, все-таки, дуже молода. Але я зараз згадую себе ту, і мені дуже соромно, дуже. Я навіть рада, тому що, не потрапивши до в’язниці, я не знаю, що б зі мною сталося. На якій міні б я підірвалася там, ось, лазила б, де попало, і як взагалі б я жила далі. І зараз я розумію, що це гіркий, але досвід».
