Жителька Херсона була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 114, частина третя КК України (шпигунство), і засуджена до 11 років позбавлення волі. Редакція Крим.Реалії поспілкувалася з Іриною в українській колонії, де вона вже два роки відбуває покарання, щоб спробувати зрозуміти мотиви її вчинків.
Влітку 2023 року жителька Херсона передавала інформацію про розташування та переміщення підрозділів ЗСУ. У вересні 2024 року відбувся суд, на якому вона як громадянка України була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 114, частина третя — стаття про шпигунство.
У судовому вироку йдеться, що, будучи незадоволеною чинною державною владою в Україні, вона сповідувала антиукраїнську ідеологію та неприйняття державності України, була прихильницею приєднання України до Росії, підтримувала збройну агресію проти України.
Свою вину, каже вона, визнала частково.
А ще в’язані шкарпетки, нав’язала стос шкарпеток, передала російській армії
«Я передавала відомості російським військам, окупаційним військам. Я передавала саме ці відомості, що там-то і там-то пройшли танки у кількості десь 10 штук. А ще в’язані шкарпетки, нав’язала стос шкарпеток, передала російській армії», – розповіла нам жителька Херсона.
У вироку є показання свідків, її сусідів про те, що Ірина позитивно характеризувала росіян, зазначала, що вони справжні люди, в’язала для них шкарпетки. Інша сусідка повідомила, що Ірина пропонувала їй не оплачувати комуналку, а платити за комунальні послуги вже росіянам.
Ірині 61 рік, вона все життя прожила в місті Херсон. Але при цьому запевняє, що «завжди була за Росію». Окупацію Херсонщини армією РФ не визнає.
«Була, як називають, окупація. Окупацією назвати я не можу. Тому що я всі ці дні там проживала. По-перше, навели лад. У нас були гори сміття. Усі люди обурювалися», – розповідає засуджена.
Я за Росію, одразу скажу. Я за російську владу
На уточнювальне запитання про те, чи не вважає вона, що в лютому 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення Росії на територію України, вона категорично відповіла: ні, це не було вторгненням.
«Я вважаю, ні. Я за Росію, одразу скажу. Я за російську владу. Чому? Навіть поясню. Тому що я поважаю їхній закон, саме їхній. Він частина нашого закону. Ви прочитайте, законодавство – це частина радянського закону», – каже жителька Херсона.
Окупація Херсона (березень – листопад 2022 року)
Херсон став єдиним обласним центром України, який російській армії вдалося захопити та утримувати після 24 лютого 2022 року.
24–25 лютого розпочалися бої за Антонівський міст. 1 березня російська техніка зайшла в місто, до 2 березня місто було повністю блоковане та перейшло під контроль РФ.
У березні тисячі херсонців щодня виходили на мирні мітинги на площу Свободи з українськими прапорами, перегороджуючи шлях російській техніці. Окупанти почали придушувати протести силою, використовуючи сльозогінний газ та відкриваючи вогонь, після чого спротив пішов у підпілля.
Після захоплення обласного центру російська окупаційна влада почала проводити репресії. Згодом у місті було виявлено мережу катівень (зокрема, в ізоляторах та офісних будівлях), де утримували українських активістів, учасників АТО та пересічних громадян.
Російські військові блокували українські гуманітарні вантажі, змушуючи жителів купувати товари з Криму. Було відключено український мобільний зв’язок та інтернет.
У вересні 2022 року РФ провела «референдум про приєднання» Херсонської області до РФ, який Україна та світова спільнота визнали фіктивним і незаконним.
Восени 2022 року Сили оборони України розпочали активний наступ на півдні. ЗСУ методично знищували шляхи військового постачання через Дніпро (Антонівський міст та дамбу Каховської ГЕС). 11 листопада українські війська увійшли в Херсон. Жителі зустрічали їх з українськими прапорами на центральній площі. Окупаційні війська відступили на лівий берег Дніпра.
Після звільнення Херсон залишається прифронтовим містом і щодня зазнає масованих обстрілів з артилерії та дронів з окупованого лівобережжя Херсонської області.
Коли армія РФ окупувала Херсон у 2022 році буквально в перші дні вторгнення, Ірина зв'язалася з депутатом Держдуми РФ Ігорем Кастюкевичем через його телеграм-канал і попросила у нього прапор Росії в подарунок. Під час обшуку в її будинку було знайдено саме цей прапор.
Кастюкевич Ігор Юрійович – російський громадський політичний діяч, депутат Держдуми РФ восьмого скликання, заступник керівника фракції «Єдина Росія». Веде свою діяльність на окупованій Херсонщині, співпрацює з російським «губернатором» окупованої Росією частини Херсонської області Володимиром Сальдом, якого в Україні засуджено до 15 років за держзраду, колабораційну діяльність та заперечення збройної агресії РФ проти України.
Жінка визнає, що приєдналася до телеграм-каналу «Кастюкевич Live», писала коментарі на підтримку Росії та повідомляла інформацію про переміщення, рух і розташування особового складу підрозділів ЗСУ містом Херсон.
Ігоре Юрійовичу, сьогодні вночі йшла дуже велика колона танків по вул. Макарова у бік річки Кошової
«Кастюкевич – це депутат фракції молоді та спорту (перший заступник голови комітету Державної Думи РФ з молодіжної політики – ред.). Ось із ним я листувалася. Від нього приїжджали до мене, гуманітарку передавали», – розповіла засуджена за шпигунство жінка.
У вироку наводяться такі її повідомлення депутату РФ Ігорю Кастюкевичу.
14 липня 2023 року Ірина повідомила: «Ігоре Юрійовичу, сьогодні вночі йшла дуже велика колона танків по вул. Макарова у бік річки Кошової (невеликий рукав або протока Дніпра – ред.). Куди точно не знаю, про це навіть люди кажуть у магазині».
О 5 ранку більше взводу ЗСУ направляли по вулиці Макарова у бік силікатного [заводу]
29 червня 2023 року о 14:28 вона написала повідомлення такого змісту: «Шановний Ігоре Юрійовичу, о 5 ранку більше взводу ЗСУ направляли по вулиці Макарова у бік силікатного [заводу] плюс були важкі вантажні машини, 3 штуки. Я думаю і вважаю, що або на силікатний, або на асфальтний [завод] вони йшли, оскільки постріли на лівий берег [Дніпра] дуже часто чути ще з-під Камишан (селище міського типу за 9 км від Херсона – ред.)».
8 липня 2023 року Ірина зробила наступне відправлення: «А потім почалися постріли з Берислава, отже ЗСУ зараз переміщуються вздовж вулиці Синявіна, по правій стороні складів, з яких може заїхати автомобіль розміром із пожарку».
У розпорядженні редакції є копія вироку жительці Херсона. У документі містяться відомості від тактичної групи «Грім» (тимчасове військове формування в Україні, що виконувало функції забезпечення безпеки та оборони на певних ділянках фронту, зокрема в Херсонській області – ред.), яке у 2023 році розміщувалася в Херсоні. На запит СБУ військові відповіли, що в районах міста Херсон, зазначених у запиті, протягом вказаних періодів дійсно перебували підрозділи ЗСУ та здійснювалося переміщення підрозділів ЗСУ і військової техніки.
Із вироком українського суду Ірина не погодилася, подала апеляцію, заявила, що не пам’ятає, аби поширювала таку інформацію, що телефон не завжди був поруч із нею, і що через прийом ліків у той період у неї було «затьмарення свідомості». Жінка пройшла судово-психіатричну експертизу, було встановлено, що на психічні захворювання вона не страждала і наразі не страждає. Вона усвідомлювала свої дії та керувала ними як тоді, так і зараз. В апеляції їй було відмовлено.
Ми запитали Ірину, як так сталося, що вона все життя прожила в Херсоні, а підтримує Росію? Публікуємо її відповідь без скорочень.
Мені тут добре. Мені будинок мій батько будував, він НКВСник
«А я все життя за Росію. У мене там родичі в Росії. Навіть троюрідна сестра з Полтавської області переїхала жити в Росію, в Тюмень, хоча там холодно», – розповідає вона.
На запитання, чому вона, як її сестра, не виїхала в Росію до родичів, відповіла, що їй у Херсоні жилося добре.
«А навіщо (їхати – ред.)? Мені тут добре. Мені будинок мій батько будував, він НКВСник, вищий. Все життя в НКВС прослужив. Звєзда Микола Мойсейович. Тож я тут і залишилася. Саме в цьому батьківському будинку. Поруч побудувала новий будинок цегляний. Що кидати? Сенс?!» – відповіла Ірина.
Розповіла, що хоче за обміном потрапити до Росії. У колонії, в якій відбуває покарання Ірина, перебувають близько 80 українок, засуджених за різні злочини проти національної безпеки України.
І приблизно 70 відсотків жінок хочуть потрапити на обмін і виїхати до Росії.
Росія не так давно зацікавилася такою категорією громадян і включає їх до обмінних списків. За інформацією сайту «Хочу до своїх», Росія вже забрала 34 українців, засуджених за держзраду та шпигунство.
Проєкт «Хочу до своїх» був створений українським Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. У проєкті можуть взяти участь засуджені українки, якщо напишуть заяву та дадуть згоду на оприлюднення своїх даних. У такому разі вони можуть потрапити до списків на обмін.
