Громадянський журналіст та активний учасник «Кримської солідарності» Ремзі Бекіров був арештований 27 березня 2019 року в Криму. Він є фігурантом «другої сімферопольської групи Хізб ут-Тахрір», у якій одночасно проходять в одній кримінальній справі 25 осіб. Захисники заарештованих у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Ремзі Бекіров веде щоденник, уривки з якого публікуються на сайті.
Продовження, початок тут.
Де: Росія, місто Ростов-на-Дону, Військовий гарнізонний суд.
Коли: 16.03.2021, вівторок, 10:00-14:00.
Виїзд із СІЗО. Нарешті, ми прибули до міста Ростова-на-Дону. Етап був не з легких, але хвала Всевишньому, все обійшлося. Усі прибули до Ростова в доброму настрої.
До ранку 16 березня наша четвірка ‒ Різа [Ізетов], Раїм [Айвазов], Шабан [Умеров] та я ‒ зібралася на так званому «вокзалі» в ростовському ФКУ СІЗО-1. «Вокзал» ‒ це місце, де збираються всі арештанти перед відправкою на етап. Ми довго вітали один одного, розпитуючи про здоров'я, справи, про влаштування в СІЗО тощо. Далі був стандартний обшук, «шмон». Тут він проходить швидше, адже є металорамка (металодетектор ‒ КР).
Почалося завантаження в автозак. Разом з іншими арештантами, переважно за 205-ю статтею, ми виїхали на засідання військового суду. Дорога зайняла хвилин 15. Під'їжджаючи до суду, я побачив знайомий силует будівлі суду. Колись я тут працював, бувши громадянським журналістом. Пильно вдивлявся в маленьке віконце автозака, намагаючись побачити людей, які прийшли нас підтримати. Нікого не побачив. Можливо, через те, що нас завезли з іншого входу.
Машина зупинилася. По одному почали заводити в будівлю суду. «Руки за спину, голову не підіймаємо, в сторони не дивимося», ‒ грізно говорив конвоїр, застібаючи наручники за спиною. Перед входом до суду стояли конвоїри та поліцейські. Вони пильно дивилися на арештантів. Після того, як ми зайшли до будівлі суду, нас почали обшукувати.
Несподіваним було те, що обшук відбувався тоді, коли ми стояли із застебнутими ззаду наручниками. Обмацували, оглядали кожну дрібницю. Відчуття неприємні, почуваєшся заклятим злочинцем. Забравши всі речі ‒ їжу, гребінець тощо ‒ окрім листків та ручок, нас помістили в маленькі камери-відстійники. У кожній камері утримувалася тільки одна людина. Трохи пізніше з СІЗО №5 міста Ростова приїхав наш друг і «подільник» Фарход [Базаров]. Ми тепло його зустріли усмішками й гучним «Ассаламу алейкум!». Почали розпитувати про його самопочуття, ситуацію в СІЗО тощо.
Через пів години почали заводити до зали судового засідання. Як завжди, помістили в «клітку-акваріум». Прийшов начальник конвою, молодий стрункий хлопець, і почав пояснювати правила поведінки в суді: «До туалету ходимо з дозволу судді, робіть клопотання і спокійно йдіть. Їжу ми вам дамо зі своїх сухпайків, а решта ‒ заборонено. Усі папери передавати спочатку співробітникам, потім вони передадуть адвокатам. З адвокатами та іншими людьми за руки не вітаємося. Хочете привітати ‒ притуляти руку до скла».
Ми почали обурюватися з приводу їжі: «Там же нічого їсти, одна свинина!»
«Ну... Я нічого не можу вдіяти. У нас тут були отруєння до вас, тепер правила суворі, всюди камери ‒ все записується», ‒ став виправдовуватися начальник конвою.
«Взагалі, мені подобається працювати з кримськими. Якось до вас були хлопці з Бахчисарая. У нас з ними все добре склалося. Вони грамотні, ввічливі, дотримувалися наших домовленостей», ‒ сказав старший конвоїр. Інший співробітник суду підхопив: «Так, так і є. Мені запам'яталося ще те, як звільняли одного з їхньої групи. Він пів години ходив кліткою, обіймав друзів, не хотів виходити! Ми дивувалися».
Через деякий час до залу почали заходити адвокати, прокурор, співробітники суду. Оглядаючи зал суду, уважно подивившись на прокурора, зауважив, що мене не залишало відчуття дежавю. Рівно два роки тому я був у цьому ж суді, у цьому ж залі, бачив цього ж прокурора, звинувачував моїх друзів з так званої «першої сімферопольської п'ятірки». Тоді, у 2019 році, я був неподалік від прокурора, висвітлюючи той суд, був журналістом. Сьогодні я вже сидів у «клітці-акваріумі» обвинуваченим.
Побачивши адвокатів, хлопці дуже зраділи. Почалися жваві розмови: про кримінальну справу, про новини з волі, про людей, які прийшли підтримати.
Побачивши мене, адвокат Марія Ейсмонт радісно сказала мені: «А зі мною «Котик» ‒ Костянтин Котов приїхав вас підтримати. Шкода тільки, не пустили його через пандемію». «Передавайте йому від нас полум'яне вітання. Ми вдячні йому за небайдужість, за підтримку!» ‒ відповів я Марії Олегівні.
Побачивши державних адвокатів, більшість з яких жінки, жартівник Різа несподівано сказав їм: «Так, цікаво, чому нас захищати викликали жінок. Зазвичай чоловіки мають захищати жінок. Ось я б з радістю вас захистив. Ні, не думайте, що я вас хочу бачити в клітці... І вас би з радістю захищав», ‒ продовжив Різа, дивлячись на секретарку судового засідання.
Настрій у всіх був піднесений. Хвилин через 15-20 до залу зайшли судді. Суд розпочався...
Рік у СІЗО: історія «другої сімферопольської групи Хізб ут-Тахрір» (фотогалерея)
(Далі буде)
Ремзі Бекіров, кримський блогер, громадянський журналіст, визнаний правозахисними організаціями політичним в'язнем
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.