«Ситуація стає некерованою»: в Росії визнали некомфортним життя у Севастополі

Севастополь виявився одним з найбільш некомфортних для життя міст, у порівнянні з великими містами сусідньої Росії. Рейтинг зі ста позицій склали фахівці російського Інституту територіального планування «Урбаніка», анексований Севастополь у ньому зайняв 89-е місце. Про те, наскільки об'єктивний цей показник і що саме робить місто некомфортним, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.​

Керівний партнер російського Інституту територіального планування «Урбаніка» Федір Коньков розповів Крим.Реалії, чим саме керувалися аналітики при складанні рейтингу.

‒ Все-таки говорити про те, що це саме рейтинг найкомфортніших міст, не зовсім коректно. Ми складаємо його, виходячи з двох основних параметрів. По-перше, це комфортність, в яку входять такі параметри, як безпека, освітленість вулиць, клімат, якість атмосфери тощо. По-друге, це відносна вартість життя: наскільки місцеві зарплати дозволяють людям купувати, орендувати квартири, наскільки вони співвідносяться з вартістю послуг ЖКГ тощо. Якщо ці показники розділити, то за комфортністю Севастополь опиниться досить високо ‒ увійде у двадцятку. А ось у відносній вартості життя він внизу, що в підсумку і переводить його на 89-е місце. Перше місце зайняв Краснодар, на другому ‒ Сургут, на третьому ‒ Тюмень. Нехай там клімат не дуже, але високі зарплати й дешево жити. Санкт-Петербург ‒ четвертий, Москва ‒ п'ята.

Федір Коньков зазначає, що на останніх місцях рейтингу опинилися переважно російські далекосхідні міста, зокрема, Уссурійськ Приморського краю ‒ на сотому.

‒ До речі, Сімферополь опинився ще нижче ніж Севастополь ‒ на 93-му місці. Звичайно, для останнього статус бази Чорноморського флоту ‒ це, певною мірою, обмеження, але місто все одно досить велике. Севастополь було б неправильно вважати тільки базою, яка обслуговує тільки військово-морські потреби Росії. Там має бути багато функцій ‒ зокрема й курортна, і функція комфортного життя для городян. Взагалі, ситуація в Севастополі та Сімферополі в плані урбаністичного розвитку покращується, але дуже повільно. Перший раз ми внесли їх у рейтинг у 2016 році, і вони займали місця в останній п'ятірці. Тобто зараз вони поступово підіймаються. Ситуацію явно може покращити збільшення прибутків населення ‒ відкриття нових підприємств, підвищення зарплат на наявних. За рівнем комфортності все непогано, але життя все ж дороге для місцевих.

• Евген Жук
• Крым. Реалии

Корреспондент Крым.Реалии в конце декабря посетил севастопольские пляжи «Песочный», «Солнечный» и «Хрустальный»

Журналіст з Севастополя Давид Аксельрод вважає, що за рівнем урбаністичного розвитку та транспорту Севастополь дійсно перевершує інші міста Криму.

‒ У принципі, є дві умовні категорії: це громадський транспорт, зовнішня транспортна доступність та міське середовище. Як мені здається, вони перебувають на більш-менш гідному рівні. Є приклади успішно реконструйованих скверів і парків ‒ нехай зі своїми мінусами, але ми зараз не про це говоримо. Головне, що їх доступність як мінімум залишається на колишньому рівні, а як максимум, стала, звичайно, кращою. Це ж стосується пішохідних зон чи проїжджої частини, які зараз досить активно обладнують тактильними лініями ‒ це дуже важливо для людей з інвалідністю. Що стосується транспорту, тут дивлячись з чим порівнювати. Мені досить комфортно, оскільки я не вожу машину й користуюся громадським транспортом. В інших містах Криму ситуація з ним набагато гірша ‒ у Сімферополі, Євпаторії, в Ялті.

При цьому Давид Аксельрод визнає, що висока вартість життя в Севастополі фактично зводить нанівець ці переваги.

‒ Все, починаючи від житла і послуг ЖКГ, наскільки мені відомо, на порядок дорожче, ніж в інших курортних приморських містах Криму. Прибутки населення низькі й залишають бажати кращого: навіть умовні показники Кримстату, які, як кажуть місцеві жителі, треба ділити як мінімум надвоє, ‒ навіть умовні 25 тисяч рублів на місяць, це катастрофічно недостатньо, щоб комфортно жити в Севастополі. Тобто мати гроші й на оренду житла, і на щоденну купівлю продуктів, і на розваги й так далі. Цих грошей не вистачить, напевно, навіть на пів місяця, і людям доводиться дуже економити. Стійкого середнього класу як такого в Севастополі немає.

Зі свого боку еколог з Севастополя Маргарита Литвиненко вказує на те, що в місті досі немає сучасної каналізаційної системи, а масштабне облаштування нерідко закінчується непорозуміннями.

‒ Практично не ведеться реконструкція Південних очисних споруд. Нехай відремонтували одну трубу на глибині, але важливіше було б розібратися з каналізацією у принципі. Був скандал навколо цих очисних споруд, коли зникли два мільярди рублів на їх реконструкцію ‒ і досі вирішення цієї проблеми не знайдене. З приводу облаштування хочеться згадати, у першу чергу, реконструкцію парку Перемоги. Досі місцеві жителі проходять повз ці фонтанчики, особливо біля великого фонтану у формі зірки, і багато хто дивується: навіщо треба було будувати цю монументальну композицію, яка пустує? Так, за чиїмось уявленням вона красива, але насправді все це недоречне на тлі дефіциту води. На будівництво витратили дуже багато грошей, при цьому були знищені дерева, територію забетонували. Тобто на кожен плюс у Севастополі є мінуси.

Маргарита Литвиненко переконана, що при розумному підході до міського розвитку Севастополь міг би бути одним з лідером у багатьох подібних рейтингах.

‒ Потенціал у міста великий: тут дуже багаті природні ресурси, дуже вигідне розташування, дуже хороша бухта ‒ і з військової точки зору, і з точки зору суднобудування та судноремонту. Але, на жаль, хоча природа щедро наділила Севастополь усім цим, управлінський потенціал залишає бажати кращого. Плюс діють санкції, які не дають використовувати багато можливостей. Однак і те, що є, використовувати не вміють або не хочуть. Наприклад, у Севастополі у величезній кількості вирубували зелені насадження для будівництва ділянки траси «Таврида». Все це на тлі того, що в місті ‒ дуже великі викиди від автотранспорту, кількість якого в останні роки ще зросла.

Колишній міністр житлово-комунального господарства Криму Микола Порицький вважає, що заселення Севастополя росіянами посилює досі не вирішені проблеми міста.

‒ По-моєму, ситуація стає вже просто некерованою ‒ або ж російські керівники роблять це все навмисно. Ті проблеми, які були в Україні, залишаються актуальними й на сьогодні ‒ насамперед, екологічні. Ми чуємо всі ці казки-оповідки про виділення мільярдів російських рублів на цільові програми з розвитку інфраструктури. У першу чергу, це каналізаційні та очисні споруди, водогони, екологічні програми ‒ вони, на жаль провалюються. І, я думаю, так і будуть провалюватися доти, поки ситуація в Росії не зміниться. Крим стає військовою базою у прямому сенсі цього слова. Окрім того, йде штучне перенаселення, кримчан заміщають росіянами. Це, як правило, люди з силових структур, військові та їхні діти. Ні Севастополь, ні Крим насправді не готові до такого навантаження.

У січні 2020 року в Кримстаті повідомили, що з 2014 року з Росії до Криму переселилося близько 75 тисяч осіб. Українські чиновники та правозахисники піддають цю цифру сумніву, стверджуючи, що справжня кількість росіян, які переїхали на півострів, набагато більша.

За інформацією перепису населення, яку Росія у 2014 році провела в Криму, чисельність врахованого постійного населення півострова склала 1,89 мільйона осіб, а Севастополя ‒ 393 тисячі осіб. Однак навесні 2020 року російський губернатор Михайло Развожаєв з посиланням на потребу населення в лікарняних ліжках і відомості щодо споживання води та хліба повідомляв, що реальне населення Севастополя, цілком ймовірно, становить понад 700 тисяч осіб.

(Текст підготував Владислав Ленцев)