Відносини Росії із Заходом сягнули нової найнижчої позначки з часу завершення Холодної війни. Зухвала і агресивна позиція Кремля у Сирії та в Україні, кібернетичні напади у цілому світі, втручання у виборчій процес у провідних країнах Заходу, не згадуючи вже про застосування хімічної зброї на терені Сполученого Королівства, змушують британське керівництво до розгляду можливих змін у підході до відносин з Кремлем. Саме у світлі подібної поведінки Росії, у Великій Британії було оприлюднено нову стратегічну доповідь «Керована конфронтація: політика Сполученого Королівства щодо Росії після нападу у Солсбері».
Автор доповіді – британський дипломат і фахівець з питань колишнього Радянського Союзу Данкан Аллен виклав головні положення нової концепції підходу до стосунків з Москвою, які було оприлюднено у політологічному інституті Chatham House.
Перш за все, було наведено приклад реакції британського керівництва на вбивство у Лондоні 2006 року російськими агентами спецслужб Олександра Литвиненка. Як каже Аллен, слова засудження цього варварського акту з боку уряду Сполученого Королівства не було тоді підкріплено реальними кроками для, власне, покарання Росії. Внаслідок цього, Британію просто перестали сприймати серйозно у Кремлі, що й спричинило спробу вбивства Сергія та Юлії Скрипаль у місті Солсбері вже у березні цього року.
Доповідь «Керована конфронтація: політика Сполученого Королівства щодо Росії після нападу у Солсбері» закликає уряд Британії «закрити лакуну» між риторикою та реальними справами.
«Керівництво Великої Британії має здійснити рішучі кроки з тим, аби реально використати всі фінансові та решту важелів, і дати Росії чітко зрозуміти, що її агресивні кроки коштуватимуть тій країні надзвичайно дорого», – заявив автор доповіді британський дипломат і фахівець з питань колишнього Радянського Союзу Данкан Аллен.
Окремим пунктом доповіді постає питання економічних стосунків з Росією саме у політичному контексті. Загальновідомим є факт того, що Сполучене Королівство потерпає від негативної репутації «тихої гавані для брудних грошей». Питання відновлення доброго імені і репутації фінансового сектора Великої Британії також має йти пліч-о-пліч з його вичищенням від підозрілих російських фінансових вливань.
Російські багатії вже від певного часу радо обирали Лондон, як місце їхнього базування, переказу грошей, інвестицій та освіти для їхніх дітей. Звісно, не є жодною таємницею, що велика частка коштів російських мільйонерів і мільярдерів має доволі сумнівне і протизаконне походження. Варто нагадати, що раніше цього року британська влада оголосила про запровадження нового закону про непояснені джерела багатства.
Найпершою «жертвою» цього закону вже стала, втім, не росіянка, а громадянка Азербайджану – дружина колишнього керівника Міжнародного банку тієї країни Заміра Гаджиєва. Багато хто з оглядачів, каже, що справа Гаджиєвої, яка стала відомою тим, що впродовж 10 років витратила 16 мільйонів фунтів стерлінґів у фешенебельному лондонському універмазі «Нarrods», є лише, так би мовити, пробою пера, перед тим, як справа дійде до росіян у Лондоні.
Цей закон, за висловом британських оглядачів, серйозним чином занепокоїв російських багатіїв у британській столиці, які, як зазначив часопис The Financial Times, почали виглядати, як такі, що їм загрожує смертельна небезпека. Лунали навіть передбачення доволі скорого занепаду того, що визначалося як «Лондонград».
Нова економічна політика щодо Росії – наріжний камінь британської концепції
Очевидним у світлі нової концепції більш рішучих кроків британської адміністрації стосовно Росії постає доволі серйозний виклик вироблення нової економічної політики у стосунках з Кремлем. Тут задіяно низку чинників, які безпосередньо торкаються конкретних осіб на верхівці політичного керівництва Росії.
У Сполученому Королівстві цілком усвідомлюють, що попри те, що президент Росії Володимир Путін, як і передбачалося, легко забезпечив собі чергове обрання на найвищу посаду у Кремлі, цілком реальним і практичним тут постає питання – скільки саме він залишатиметься у своєму високому кріслі керівника Російської Федерації, або ж, інакше кажучи, скільки ще вистачить сил та вигадливості у Путіна, щоб залишатися найвпливовішою і найповажнішою особою у своїй країні?
Відомими є певні настрої окремих російських олігархів, яким саме агресивна політика Путіна, яка принесла Росії небачені раніше економічні санкції, заважає збагачуватись на повну, а відтак у Росії, і це не є таємницею, може статися щось на зразок «перевороту у палаці». Як діяти щодо Росії тоді? Як змінювати наголоси і тактику у стосунках з Кремлем, який напевно не змінить різко своєї поведінки після відходу, або ж усунення Путіна з Кремля.
На додаток, британське керівництво, згідно з доповіддю, має усвідомлювати, що Сполученому Королівству треба буде знайти свою окрему роль у світі після Brexit. У світі, де Росія сприйматиме Британію як ізольовану, слабку і без жодного вагомого впливу. Дебати щодо нової концепції політики Британії щодо стосунків з Росією лише розпочинаються, і доповідь «Керована конфронтація: політика Сполученого Королівства щодо Росії після нападу у Солсбері» постає одним з перших практичних кроків для остаточного вироблення і запровадження цієї концепції у життя.
