Спеціально для Крим.Реалії
Один за одним російські опозиційні політики покидають країну, побоюючись кримінальних справ і арештів. Тепер навіть не йдеться про депутатів Державної Думи – про тих, хто хоче балотуватися в парламент чи працює в місцевих органах влади.
Схоже, після того, як був ухвалений закон про недопуск до виборів активістів і прихильників «екстремістських» організацій, влада вирішила провести тотальну «зачистку» політичного простору ще до виборів у Держдуму, виключити будь-які можливі прояви не те що б невдоволення – звичайної критики. І опозиційний російський політик опиняється перед вибором Навального або Гудкова – залишитися в країні та сісти до в'язниці або емігрувати.
І це – справжня «кримізація» російської політики. Тому що всі ці прийоми випаленого політичного поля були застосовані Кремлем відразу ж після анексії Криму, коли Москва зіткнулася з регіоном із живою політикою, з традицією конкуренції, дискусій, дебатів у медіа. Коли російське керівництво встановило контроль над регіоном, в якому страх перед владою – як і у всій Україні – не був нормою політичного життя.
Через сім років після окупації анексований півострів більше не схожий політично на сусідні регіони України, однак схожий на сусідні регіони Росії
І маховик репресій запрацював. Організації, які не хотіли підкорятися окупаційній владі, оголошували екстремістськими і забороняли – як, наприклад, Меджліс кримськотатарського народу. Одних політиків змушували залишити Крим – як Джемілєва або Чубарова. Інших – заарештовували та засуджували до термінів у в'язниці, як Чийгоза та Умерова. Активісти зникали посеред дня. Журналістів судили за їхню професійну діяльність, як Семену. Звичайну людину могли посадити в камеру просто за прапор України в її власній оселі – як Балуха.
Так, схоже, і відбулася «нормалізація» Криму – в результаті через сім років після окупації анексований півострів більше не схожий політично на сусідні регіони України, однак схожий на сусідні регіони Росії. Що, думаю, і потрібно було забезпечити.
А тепер уже і сама Росія, схоже, перетворюється на великий Крим. А на що ще, власне, вона могла перетворитися?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
