Спеціально для Крим.Реалії
Кримські правозахисники продовжують фіксувати погіршення ситуації зі свободою совісті на анексованому Росією півострові. Кримська правозахисна група виступила із заявою, в якій мовиться про систематичні порушення свободи віросповідання. Як приклад наводяться репресивні дії російської влади щодо мусульман і протестантів. З протестантами зараз, до речі, воюють в усій Росії. У мусульманські громади теж регулярно приходять з обшуками за підозрою в радикальних настроях, але в Криму це має особливий характер у порівнянні з Кавказом і Поволжям. Репресивними діями в мечетях влада, схоже, не просто хоче домогтися лояльності духовенства, а й сприяти поступовому вигнанню кримських татар з рідної землі. Кремль не може дозволити собі розкоші діяти з розмахом Сталіна та Берії, тому, думаю, і застосовує добре знайомі чекістські прийоми.
Кремль своїми діями на півострові заганяє цих людей у справжнісіньке гетто
Про те, що відбувається в Криму з громадою Православної церкви України, можна і не нагадувати. Ми кожен день отримуємо свідчення обурливого нехтування правами вірян цієї церкви. Російська православна церква не наважилася змінити межі власної канонічної території після окупації Криму Росією, тому Крим залишився в формальній юрисдикції Української православної церкви Московського патріархату. Зрозуміло, що сама ця релігійна організація і в духовному, і в політичному сенсі залишається під ефективним контролем патріарха Кирила, тому формальне збереження парафій у Криму за УПЦ мало що змінює. Але все ж патріарх Кирило не наважився змінити юрисдикцію цих парафій, а у російської влади, схоже, вистачає бажання і ресурсів боротися з останніми кількома священниками Православної церкви України на землі Криму. І при цьому про ці переслідування говорять тільки правозахисники та журналісти. Священники УПЦ МП, які мають можливість користуватися всіма привілеями людей, обробляють паству в демократичній державі, про страждання своїх братів у вірі на півострові чомусь мовчать. Мовчать і на материковій Україні, мовчать і в самому Криму...
А якщо згадати, що більшу частину прихожан ПЦУ в Криму становлять етнічні українці, які хочуть молитися рідною мовою, або просто люди, які не стали громадянами Росії після окупації, то вийде, що Кремль своїми діями на півострові заганяє цих людей у справжнісіньке гетто. Позбавляє свободи совісті, позбавляє власності ‒ як це відбувається із землею на прибережних територіях Криму.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
