Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Президент Росії Володимир Путін, схоже, знову намагається використати Крим як інструмент для шантажу голодом. Практично з перших днів війни Росії проти України Кремль сприяє організації штучного голоду в країнах глобального півдня як дієвий інструмент для боротьби із Заходом, щоб, упевнений, змусити країни Європи відмовитися від підтримки України. Адже голод – це не лише смерть мільйонів людей, а й втеча мільйонів людей. Це глобальна міграційна криза. І цілком імовірно, саме така криза потрібна Кремлю.
Російський президент змушений був погодитися із «зерновою угодою», гадаю, зовсім не тому, що відмовився від цих планів. А тому що злякався, що демонстративна організація голоду може призвести до втрати лояльності в країнах Африки – адже багато хто з лідерів цих країн досі намагається зберігати добрі відносини з Москвою. Проте Кремль практично з першого дня після підписання угоди, схоже, шукав спосіб, як би від неї відмовитися та звалити відповідальність на Україну.
Кремль практично з першого дня після підписання угоди, схоже, шукав спосіб, як би від неї відмовитися
Коли сталася пожежа на Керченському мосту, привід, начебто, було знайдено. Володимир Путін заговорив про те, що для перевезення вибухівки, яка використовувалася для підриву мосту, був задіяний один із зерновозів, що брали участь у вивезенні українського зерна. І якщо ця версія підтвердиться, Росія відмовиться від участі в зерновій угоді. Але необхідного зерновоза, схоже, так і не знайшли – російський президент більше ніколи не згадував про цю фантастичну версію.
Натомість Кремль повернувся до відмови від участі в зерновій угоді після можливої атаки на кораблі Чорноморського флоту Росії у бухті окупованого українського Севастополя. Знову Крим і знову «зручний» привід! Спочатку в Москві почали говорити про те, що безпілотники, задіяні в атаці, запускалися із зерновоза. Згодом, коли зрозуміли, що знову доведеться шукати зерновоз, від цієї чергової фантастичної версії відмовилися. Тепер Путін на своїй пресконференції після саміту керівників Росії, Вірменії та Азербайджану говорить уже про безпілотники, що йшли маршрутом зернового коридору – і саме цим пояснює своє рішення про призупинення участі в зерновій угоді.
Упевнений: і цю версію Путін не може довести – але, мабуть, йому здається, що він нарешті зміг звалити відповідальність на Україну
Упевнений: і цю версію Путін не може довести – але, мабуть, йому здається, що він нарешті зміг звалити відповідальність на Україну. Від турецького президента Реджепа Тайїпа Ердогана Путін вимагає розслідування того, що сталося в Криму, і стверджує, що без такого розслідування не повернеться до домовленостей. Від України Путін очікує на «гарантії безпеки», простіше кажучи – будь-які можливі військові дії в Криму, а, можливо, і на півдні України в цілому тепер ув'язуватимуться російським президентом із зерновими угодами.
Але, певен, Путін нікого не обдурить. Він обдурить лише себе. Ще в перші місяці війни Росії проти України авторитетні африканські політики – колишній президент Нігерії Олусегун Обасанджо та колишня президент Ліберії, нобелівський лауреат Елен Джонсон-Серліф говорили про африканські жертви російської війни. Російської, прошу звернути увагу, не української.
Еліти у країнах глобального півдня чудово розуміють, хто розпочав війну
Еліти у країнах глобального півдня чудово розуміють, хто розпочав війну. Так, вони не хочуть сваритися з Росією – і це продемонстрував нещодавній візит до Москви та Києва президента Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало. Але вони й не хочуть, щоб їхні співвітчизники гинули з голоду і наважувалися на повстання, які можуть призвести до дестабілізації багатьох лояльних до Кремля режимів.
Тому, гадаю, російському президентові доведеться ще не раз задуматися над тим, що для нього важливіше – спроба влаштувати нову велику міграційну кризу або вже справді глобальна ізоляція.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
