Правозахисна організація Freedom Now від імені засудженого в анексованому Криму фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка подала петицію до Робочої групи ООН із безпідставних затримань. Ця комісія ООН розслідує випадки безпідставних арештів та затримань. Які повноваження має ця комісія? Як на її висновки мають реагувати уряди країн, зокрема Росія? І чи справді це наближає свободу Владислава Єсипенка? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Роман Спірідонов поговорив з аналітиком «КримSOS» Євгеном Ярошенком та виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком.
Заклик звільнити засудженого в анексованому Криму фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка все частіше лунає з різних міжнародних майданчиків. 21 листопада у Нью-Йорку Алсу Курмашева, журналістка татаро-башкирської служби Радіо Свобода, під час вручення їй Міжнародної премії за свободу преси згадала про своїх колег у в'язниці. У тому числі й Владислава Єсипенка. Вона заявила, що «журналістика – не злочин», і журналісти мають бути звільнені.
У жовтні на Міністерській конференції з питань людського виміру Формули миру в Монреалі Катерина Єсипенко, дружина Владислава, розповідала про тортури, які застосовували до нього в російському ув'язненні, та про політично вмотивоване переслідування чоловіка.
«У листі до президента Байдена, який я відвезла до Вашингтона, Владислав написав: «Від електричного струму мій мозок закипав, а серце вискакувало з грудей». Немає більшого обурення, ніж коли людину перетворюють на безмовну безсилу тварину. Чотири довгі роки ув'язнення завдали моєму чоловікові величезної шкоди. Його фізичне здоров'я постраждало. Його психологічне здоров'я погіршилося, оскільки він побоюється, що світ про нього забуде», – розповіла Катерина Єсипенко в Монреалі.
Чотири довгі роки ув'язнення завдали моєму чоловікові величезної шкодиКатерина Єсипенко
У коментарі для Крим.Реалії Адам Ледмат, юрист Freedom Now пояснив намір міжнародної правозахисної організації подати петицію від імені Владислава Єсипенка до Робочої групи ООН із безпідставних затримань (WGAD).
«Я впевнений, що Робоча група ООН із безпідставних затримань дійде висновку, що основні права людини Владислава Єсипенка були порушені. Ми продовжуємо закликати до негайного звільнення Єсипенка та скасування його вироку відповідно до міжнародного права», – повідомив юрист.
Згадки про Робочу групу ООН із безпідставних затримань (WGAD) не часто можна зустріти в українському інформаційному полі.
І, як з'ясувалося, більшість відомих правозахисних організацій майже не використовують цей механізм. Хоча ця структура з 1991 року розслідує випадки безпідставних арештів та затримань.
Робоча група ООН із безпідставних затримань – одна з 46 спеціальних процедур, створених у межах офісу Уповноваженого ООН з прав людини, розповідає аналітик «КримSOS» Євген Ярошенко. Її специфіка в тому, що чи то фізична особа, юридична чи громадська організації, держустанови чи бізнес-асоціації можуть звернутися туди зі скаргою на факт затримання, що має ознаку безпідставного, пояснює правозахисник. І це можна зробити без проходження всіх судових процедур усередині країни.
«Ситуація з Владиславом Єсипенком яскраво підпадає під категорію, передбачену Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Зокрема порушення права на свободу висловлення поглядів. Ця стаття використовується як один з універсальних механізмів захисту журналістів», – пояснює Євген Ярошенко.
Група складається із 5 експертів. Їх обирають на 6 років, і вони репрезентують різні регіони світу. До групи входить український представник. Нині це Ганна Юдковська, колишня суддя Європейського суду з прав людини від України. Вони ухвалюють рішення щодо скарг, передають рішення до Ради ООН з прав людини та комунікують з урядами тих країн, де було встановлено порушення, зазначає Євген Ярошенко. Висновок цієї комісії можна використовувати як додатковий доказ у судових розглядах у країні. Скарга до групи не перешкоджає зверненню заявника до Європейського суду з прав людини.
Ігнорування таких звітів є підставою для багатьох держав запроваджувати санкції проти порушників прав людиниЄвген Ярошенко
Цю групу називають квазісудовим органом. Вона не має повноважень для примусового виконання їхніх рекомендацій.
«Звіти цієї робочої групи не мають обов'язкової юридичної сили. Тому, на жаль, Росія має повне право не враховувати рішення таких спеціальних процедур ООН. Але ігнорування таких звітів є підставою для багатьох держав запроваджувати санкції проти порушників прав людини», – розповів Євген Ярошенко.
2021 року, коли у підконтрольному Росії Сімферопольському районному суді ще продовжувався розгляд справи Владислава Єсипенка, Українська Гельсінська спілка з прав людини подала позов проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв'язку з переслідуванням Владислава Єсипенка.
Хоча там розуміють, що Росія може не виконувати його рішення, оскільки у 2022 році вийшла з його юрисдикції, висновок ЄСПЛ буде більш політичним, з розрахунком на те, що в майбутньому Росія може змінити своє рішення, каже виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
«Ми говоримо про те, що де-юре рішення Європейського суду повинні виконуватися Росією на підставі того, що скоєні порушення та розгляд справи, яка була взята до розгляду, стосувалися періоду, коли Російська Федерація була у цій системі Європейської конвенції з прав людини», – каже Олександр Павліченко.
Фактично, це чіткий індикатор переслідування за професійну діяльністьОлександр Павліченко
Будь-які міжнародні правові механізми, до яких зверталася Україна щодо Росії, не дали результату, зазначає Павліченко. Росія на них не реагує, оскільки не визнає їхньої юрисдикції. Тому для того щоб домогтися незаконно затриманих російськими силовиками громадян України, важлива участь країн-посередників, каже правозахисник. Це стосується і Владислава Єсипенка, й інших журналістів, які були затримані в анексованому Криму.
«Він (Владислав Єсипенко) якраз є представником цієї вже доволі численної групи українських медійників, яких понад 40, які перебувають у місцях несвободи (у Росії та на окупованих територіях – КР). Фактично, це чіткий індикатор переслідування за професійну діяльність, пов'язану з медійністю, із залученням до висвітлення того, що відбувається на безпосередньо окупованих територіях України. І це, на жаль, реальність, на яку має бути реакція на рівні й тих самих політичних інститутів», – зазначив Олександр Павліченко.
Один із позитивних моментів, зазначає правозахисник, у тому, що Росія почала звільняти українських політв'язнів, які вже були засуджені російським судом. До 2024 року такої практики не було, каже Павліченко.
Такие процессы происходят в тишинеАлександр Павличенко
«Таких звільнень досить мало, і велика кількість перебувають ще в місцях несвободи. Це великий мінус, звісно. І якоїсь, скажімо, стратегії чи програми щодо того, коли та яку кількість буде передано в Україну з тих, хто перебуває на території Російської Федерації чи на окупованих територіях України, українських громадян, на жаль, ми не маємо. Тобто, це питання переговорів, питання координаційного штабу. І нагадаю, що такі процеси відбуваються в тиші, і вони жодним чином ніяк не висвітлюються щодо того, де, коли, як, за якими персоналіями відбуваються такі переговори», – зазначив Павліченко.
2024 року з російського полону вдалося звільнити кількох цивільних політв'язнів. Так, на волі опинився перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, який провів у російській неволі майже три роки. У вересні вдалося звільнити з російського СІЗО Леніє Умерову – кримчанку, яку в грудні 2022 року російські силовики затримали після перетину грузино-російського кордону під час спроби відвідати батька у Криму.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
