«Їм потрібно було покарати нас ще сильніше»: як анексія Криму змінила життя сім'ї євромайданівця Костенка

Засуджений в Росії кримський активіст Євромайдану Олександр Костенко, якому писала лист українська співачка, переможець «Євробачення» 2004 року Руслана, в п'ятницю, 4 серпня 2018 року, вийшов на свободу. Текст про сім'ю кримського євромайданівця був опублікований у лютому нинішнього року.

Арешт старшого сина, порушення кримінальної справи на молодшого, зникнення батька, два інсульти у матері, кілька обшуків в одній квартирі і постійне відчуття стеження – такими є результати «Кримської весни» для сім'ї Костенка.

Ми заходимо в під'їзд житлового будинку з мамою і братом сімферопольця Олександра Костенка. У 2014 році сходові майданчики були завішані листівками з його фотографіями і текстом: «Тут живе фашист». Ім'я активіста було в «списку Поклонської» – переліку кримчан, які брали участь у Євромайдані. У травні 2015-го Костенка засудили до чотирьох років і двох місяців ув'язнення – нібито за заподіяння каліцтв співробітнику «Беркута». Після розгляду касаційної скарги термін зменшили до трьох років і шести місяців ув'язнення.

Олександр Костенко, архівне фото

Торік депутати Європарламенту внесли Олександра Костенка і ще 30 осіб до списку незаконно затриманих громадян України. Правозахисники відносять цю справу до політично мотивованих. Олександр вийшов на свободу 3 серпня 2018 року.

«Ми і є поліція»

Олександр Костенко був засуджений за статтями «умисне заподіяння легкої шкоди здоров'ю з мотивів ненависті або ворожнечі відносно певної соціальної групи» (ч. 2 ст. 115 КК РФ) і «незаконне зберігання зброї та її основних частин» (ч. 1 ст. 222 КК РФ). За версією слідства, 18 лютого 2014 року під час «масових заворушень» у Києві він завдав тілесних ушкоджень співробітникові кримського спецпідрозділу «Беркут» Віталію Полієнку. Силовики також стверджують, що активіст незаконно зберігав удома нарізний ствол.

«У нас була вдома зброя, вона зберігалася в сейфі та була офіційно зареєстрована. Цей ствол, який насправді схожий на якусь трубку, розміром з кулькову ручку, ми тоді вперше побачили під час обшуку», – коментує брат Олександра Євген Костенко.

У день обшуку, 15 лютого 2015 року, активіст був удома. Люди в масках і без розпізнавальних знаків силоміць вивели його з квартири і посадили у Volkswagen темно-синього кольору.

«Очевидці розповідали, що машина ходила ходуном – тобто його били прямо там. Сусідка, коли це побачила, почала кричати і кликати поліцію. А один з тих, хто в затриманні брав участь, говорить: «Ми і є поліція», – згадує мама Олена Костенко. – Вони вже там, у машині, приставляли пістолет йому до голови, робили вигляд, що вистрілять, зламали руку, потім за цю ж руку його і підвішували в підвалі, в перерві били струмом».

У відкритому листі Олександр стверджував, що з нього намагалися «вибити» свідчення на інших учасників «Євромайдану». У затриманні й тортурах брав участь слідчий Артур Шамбазов – колишній співробітник СБУ, який перейшов на службу до ФСБ Росії.

Слідчий у справі Костенка Артур Шамбазов

«Це син товариша по службі нашого тата», – каже Євген Костенко.

Зникнення батька і кримінальна справа брата

Перегортаючи альбом зі старими фотографіями, Олена вказує на одну з них. На знімку поруч з Олександром його батько – Федір Костенко. Три роки тому він зник безвісти.

Олександр Костенко з батьком

1 березня 2015 Федір поїхав до Києва на конференцію – щоб заявити про тортури, що застосовують до сина. Олена Костенко, яка тоді перебувала в лікарні з другим інсультом, каже, що зв'язок з ним зник перед в'їздом до Криму. Олександру в тюрмі пропонували співпрацю в обмін на пошук батька. Розслідуванням зникнення Федора займається Національна поліція Автономної Республіки Крим.

За кілька місяців після цього, в липні 2015-го, проти молодшого брата Олександра Костенка Євгена порушили кримінальну справу за «неповагу до суду і образу судді» (ст. №217 КПК РФ). За версією «потерпілого» судді Київського районного суду Сімферополя Віктора Можелянського, на судовому засіданні у справі брата Євген показав судді «жест образливого характеру». Під час одного з допитів слідчий вмовляла Євгенія на психологічну експертизу, повідомив адвокат Дмитро Сотников. У результаті суддя Сімферопольського районного суду Длявер Берберів присудив йому штраф у розмірі 60 тисяч рублів.

Згадуючи те судове засідання, Євген каже, що це було його реакцією на байдужість судді. «Сашу тоді не годували, не давали йому ні попити, ні переодягнутися перед засіданням. Адвокат клопотав про перенесення засідання, щоб братові дали можливість привести себе в порядок, а суддя сказав, що, мовляв, все нормально». Євген зазначає, в його справі тоді зіграли ключову роль сам суддя Віктор Можелянський і Наталя Поклонська, яка особисто вела справу Олександра Костенка з боку прокуратури: «Їм потрібно було покарати нас ще сильніше. Якщо чесно, я просто не очікував тоді, що вирок може бути таким. За мірками українського законодавства, максимальне за такий вчинок – штраф не більше двох тисяч гривень».

Єдине побачення

Під час бесіди Олена Костенко постійно стишує голос, а виходячи на вулицю – часто озирається. Пояснює, що за звичкою: їй здається, що за їхньою родиною знову ведеться стеження. Після затримання старшого сина у неї стався інсульт. Там же, в лікарні, вона дізналася про зникнення чоловіка. Але під час суду виступала в ролі захисника нарівні з адвокатом Дмитром Сотниковим.

«Логіка була проста: захисникам дозволяють зустрічі в СІЗО частіше, ніж родичам. Думаю, вони знали про те, що я після інсульту, не очікували від мене особливої активності, тому дозволили виступати в цій ролі».

У серпні 2016 року вона домоглася першого і єдиного триденного побачення з сином. «Він просив, щоб я розповідала йому новини про те, що відбувається в Україні. Він перебував у такому інформаційному вакуумі – йому не передавали вчасно листи, а якщо і передавали, то його (лист) не відправляли». На прохання Олександра на листи відповідає його мама. Під час дзвінків він надиктовує їй адреси телефоном, а Олена пише. «Саша дуже переживає, щоб люди не ображалися, не отримавши відповідь», – говорить вона.

Вийшовши на свободу, Олександр не збирається повертатися до Криму, каже Олена. В першу чергу, займеться відновленням руки. Після перелому вона неправильно зрослася і фактично всохла у верхній частині. Ні в СІЗО, ні в тюрмі йому не надавали належної медичної допомоги, зазначає мама активіста: «Поняття не маю, як він відновлюватиметься і скільки на це потрібно часу. Вона у нього зараз просто висить, видовище жахливе, звичайно».

Мабуть, єдиний із сім'ї Костенка, хто не постраждав від подій березня 2014 року, – кіт Рижик. Саша приніс його додому кілька років тому, коли працював співробітником міліції в Сімферополі.

«На нашому прикладі можна знімати драматичний фільм, правда?» – посміхається Олена наприкінці розмови. «Ага, з елементами трилера», – додає її молодший син Євген.

Листи політв'язням: Руслана написала послання ув'язненому в Росії Олександру Костенку – відео