Кримчанин Микола Хавхун втратив усе, але свою яхту вирішив вивезти з російської окупації за будь-яку ціну. Бізнесмен, фермер і голова осередку партії «Батьківщина» Первомайського району, Микола організовував мітинги проти анексії Криму Росією у 2014 році, бачив, як проходив псевдореферендум, і після відмови співпрацювати з окупаційною владою був змушений залишити Кримський півострів. Однак незабаром повернувся, щоб перегнати морем із Євпаторії до Скадовська своє судно.
Чому на псевдореферендумі про статус Криму у 2014 році не голосували цілі села? Як кримчанину вдалося вийти із закритого порту Євпаторії? Що російські прикордонники знайшли на яхті й «прийняли за наркотики»? І чому в Скадовську йому виписали штраф? Про все це Крим.Реалії поговорили з Миколою Хавхуном у Києві.
Уже чотири роки яхта «Аксель» стоїть на березі. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну ходити Дніпром на таких суднах у Києві заборонено. Свою яхту Микола Хавхун уже під час окупації Криму, у 2016 році, на свій страх і ризик вивозив морем. На півострові залишалося фактично все його життя, але судно він вирішив за будь-яку ціну забрати.
У Радянському Союзі були тільки гоночні яхти, а щоб вони були приватними – це взагалі ламало дах, що можна такими речами володіти
«Я йшов як на ва-банк, тобто не думай, що буде потім, роби те, що робиш. Моє завдання було – вийти звідти», – каже кримчанин Микола Хавхун.
Крим.Реалії зустрілися з Миколою в київському яхт-клубі, де він тренує дорослих і сам виходить на воду на невеликих гоночних яхтах. Вітрильним спортом Микола захопився під час навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі імені В. С. Нахімова. Під час навчального походу у 1986 році із Севастополя до Кронштадта він уперше побачив круїзні вітрильники.
«Ми йшли між двома островами – Сардинією та Корсикою, це дуже красиві місця. І ми могли бачити, як живуть люди, ті «імперіалісти прокляті». І я побачив ці яхти. Вони пройшли повз, помахали ручками, я побачив там дівчат у купальниках. Уперше таке бачив: у Радянському Союзі були тільки гоночні яхти, а щоб вони були приватними – це взагалі ламало дах, що можна такими речами володіти. І в мене з'явилася мрія – ніби в космос злітати. Захотілося коли-небудь мати власну яхту», – згадує Микола.
Микола Хавхун на своїй яхті у морській подорожі до окупації Криму
Через 20 років Микола купив свою першу яхту. Тоді він мешкав у селищі Первомайське на півночі Криму, займався фермерством. Яхту шведського виробництва «Аксель» придбав у 2012 році.
«Я встиг 2012, 2013, 2014 роки походити на цьому човнику. І все. І потім я виїхав, її підняли, і вона стояла до 2016 року на стапелі в порту Євпаторії», – каже кримчанин.
Коли Росія розпочала окупацію Криму у 2014 році, Микола Хавхун саме повернувся з Києва. Він був активним учасником Революції Гідності на Майдані й очолював осередок партії «Батьківщина» у Первомайському районі Криму. Микола згадує, як організовував мітинги проти анексії: з українськими прапорами активісти стояли вздовж траси, якою рухалися колони російської армії.
Ми виводили людей вздовж траси, коли їхали ці колони [російських] військових, стояли з українськими прапорами, плакатами «Ні війні!»
«Ми проводили акції громадянської непокори. У нас було багато лояльних [до України] людей. Ми їх виводили вздовж траси, коли їхали ці колони [російських] військових, стояли з українськими прапорами, плакатами «Ні війні!». На той час, поки вони просто захоплювали ключові точки, їм було не до нас. Вони нікого не чіпали й робили свою справу, грамотно, скажімо так: колони їхали на північ – на Перекоп, на Джанкой, – щоб сконцентрувати там війська. Плюс Сімферополь, Керч, Севастополь – там були заблоковані наші військові частини. Ми спочатку допомагали, возили їм воду, тому що їм [росіяни] повністю перекрили й електрику, і воду. І десь тиждень була імітація такої боротьби. А потім усе це склалося, та й усе», – розповідає Микола Хавхун.
Мітинг у Первомайському районі проти анексії Криму Росією, березень 2014 року. З особистого архіву Миколи Хавхуна
А вже 16 березня 2014-го Росія влаштувала в Криму псевдореферендум. У Первомайському районі деякі села взагалі не голосували, зазначає колишній бізнесмен і місцевий політик. За «результатами» незаконного референдуму щодо статусу Криму там нібито отримали майже 100% голосів.
Около пяти сел вообще не принимали участия, а в большинстве показали очень низкий результат. Там пророссийских было 15–20%, из которых потом нарисовали 97–98%
«Приїхали з району інші люди, їх списком призначили в ці комісії. Вони там посиділи-посиділи, дільниця зачинилася, і потім усім оголосили, що в цьому селі 98% за анексію Криму. Близько п'яти сіл узагалі не брали участі [у псевдореферендумі – ред.], а в більшості показали дуже низький результат. Там проросійських було 15–20%, з яких потім намалювали 97–98%. Багато хто казав нам: «Ви там у Криму проголосували, ви всі зрадники». Хоча насправді, якби порахувати голоси, я не думаю, що фактично вони отримали б більшість за демократичного голосування. Вони організували це просто як ширму, як прикриття. У Криму міста завжди були більш проросійськими, а сільське населення – проукраїнським. І вони знімали цих морячків – Севастополь природно, Ялту – і накручували це, показували, ніби увесь Крим такий. А що таке Південний берег Криму? Це 5% території. У Криму було 14 сільськогосподарських районів, і близько мільйона осіб проживало у сільській місцевості. У нас узагалі Крим мало знали – знали тільки з точки зору відпочивальника. А як він жив і чим дихав? Такий от мінус», – пояснює колишній кримський політик.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:
«Константинов і Аксьонов були у боргах. З такими убогими Росія і провернула все це». Кримчани із ЗСУ – про окупацію КримуЯк доказ того, що в Криму був чималий відсоток проукраїнського населення, він наводить результати парламентських виборів 2012 року. Тоді проросійська партія Сергія Аксьонова «Русское единство» не мала в Криму жодної ваги.
Окупація Криму та призначення Аксьонова – це був чисто військовий проєкт, спецоперація
«Я думаю, що відкриті дані за результатами парламентських виборів 2012 року. І дивно, що партія «Русское единство» виходила на всеукраїнські вибори, мала свій рядок у бюлетені. Так от у Криму, який вважався «проросійським», за результатами цих виборів партія Аксьонова взяла менше голосів, ніж українська націоналістична партія «Свобода». Вона теж не мала великої популярності в Криму, але виявилася популярнішою, ніж «Русское единство». Це ще раз доводить, що окупація Криму та призначення Аксьонова – це був чисто військовий проєкт, спецоперація. Жодного волевиявлення не було», – переконаний Микола Хавхун.
Кримчанин Микола Хавхун
Окупація Криму для Миколи стала особистою трагедією, зізнається чоловік. Рушилося його життя: він втрачав країну та власний бізнес.
«Це було дуже важко пережити. Настала жахлива депресія. Я реально бачив, що Україна програла цю війну за Крим – нехай і не відкриту, але це вже була війна. Тоді я й ухвалив рішення, що треба виїжджати», – каже кримчанин.
Я відповів: «Ні, хлопці, я в такі ігри не граю». – «Тоді думай, тому що тобі треба виїжджати. З такою позицією ти тут довго не протягнеш»
Про необхідність виїзду йому також натякали знайомі із силових структур, які підтримали анексію Кримського півострова.
«Я там працював давно і був досить шанованою людиною. Мені телефонували з різних структур – наприклад, із прокуратури, з міліції – і казали: «Колю, ти такий хороший хлопець, давай до нас, ми все забудемо». Я відповів: «Ні, хлопці, я в такі ігри не граю». – «Тоді думай, тому що тобі треба виїжджати. З такою позицією ти тут довго не протягнеш», – згадує Микола.
Але виїхати одразу він не зміг. У Миколи було 140 гектарів господарства: основний напрям – овочі, а також до 50 гектарів пшениці. Зібрати врожай зерна він тоді ще не встиг.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:
Як Крим став аграрним регіоном і втратив цей статус?«Коли розпочалася окупація, виявилося, що в Криму катастрофічно бракує комбайнів для збирання. Не було й вантажівок, і зерно нікуди було складати. Тобто потрібно було якось вирішувати ці питання. У підсумку процес затягнувся, але все вдалося зібрати. Складував я це зерно на елеваторі в Красногвардійському», – розповідає фермер.
Кримчанин Микола Хавхун на своєму винограднику у Первомайському районі Криму
Продовжувати свою діяльність в окупації фермер категорично не хотів. Адже окупаційна влада змушувала переводити бізнес у правове поле РФ. Микола каже, що не хотів мати нічого спільного з Росією, хоча й розумів, що втратить увесь свій капітал.
Судно – це носій прапора, частина території. Тому я вирішив його визволити
«Якщо взяти в грошовому еквіваленті, я думаю, це кількасот тисяч доларів. Тому що вісім тракторів, зрошувальна техніка, яка просто перетворилася, як карета Попелюшки, на гарбуз... Там було крапельного зрошення тільки 20 гектарів, три гектари виноградника, який уже плодоносив. Втрати були серйозні. Я з багатої людини перетворився на звичайну, яка починає все заново», – ділиться Микола.
Заново Микола Хавхун усе почав у Києві. Однак якщо із втратою техніки та майна він ще змирився, то яхту залишити в окупації не міг.
«Мені було дуже шкода її залишати. По-перше, це судно, статус судна. Автомобіль – це автомобіль. А судно – це носій прапора, частина території. Тому я вирішив його визволити», – каже кримчанин.
Яхта «Аксель» у Криму
Поки Микола шукав варіанти, як легально перевезти яхту суходолом на підконтрольну Україні територію, по обидва боки закрили вантажне сполучення. Залишався тільки один варіант – море. «Аксель» – восьмиметрова морехідна яхта для тривалих подорожей. Що дійде морем із Євпаторії до Скадовська на Херсонщині, він не хвилювався, а от чи випустять його окупаційні війська – не знав.
Питають мене: – А як ваше судно зайшло на цю територію? – Так воно ще не виходило! Це ви сюди прийшли, – кажу
«З точки зору втрати яхти було ризиковано: на будь-якому етапі її могли зупинити, і тоді все. Вони могли заарештувати судно. З точки зору ризику для життя – такого не було», – розповідає Микола.
Плавзасоби з анексованого Криму на той момент уже не випускали. На підконтрольній Україні території порти теж були закриті. Миколі тоді підказали оформити дозвіл на вихід як для іноземного судна.
«Я отримав дозвіл на вихід як для закордонного судна. Питають мене: – А як ваше судно зайшло на цю територію? – Так воно ще не виходило! Це ви сюди прийшли, – кажу. – Що ви вар'ята валяєте? Ви-то самі як сюди потрапили?» – згадує Микола розмову з окупаційними чиновниками.
Микола Хавхун на своїй яхті у Києві
Забирати яхту Микола приїхав сам. Вітрильник перевіряли різні окупаційні структури, зокрема й прикордонники. Без курйозів не обійшлося.
Перед відходом, уже все підписано, щоб вийти, заходять ці прикордонники і роблять повний шмон
«Коли ловлять кефаль, то на гачки надіваються такі кружальця з пінопласту. І в мене там були рибалки колись, і вони цей пакетик маленький із цими кульками загубили десь. А перед відходом, уже все підписано, щоб вийти, заходять ці прикордонники і роблять повний шмон, усе перевернули і вони дістають пакетик із цими кульками. І він так: «Стояти, усім стояти, що це?». А ми давай сміятися з товаришем. «Чого ви смієтеся?». А вони думали, що це типу наркота чи якісь таблетки. Я кажу: «Це для кефалі». – «Для якої кефалі?». Вони таких слів не знають. Потім, я кажу, це пінопласт, він так розкришив – і це пінопласт. Такі були качелі, що я до останнього не розумів, що буде далі. Я ж кажу, просто так от ідеш – і буде як буде. На будь-якому етапі могло щось піти не так», – додає кримчанин.
Від Євпаторії до мису Тарханкут він із товаришем дійшов уже вночі, а о 6-й вечора наступного дня вони були біля Скадовська. Усю дорогу їх контролювали російські сторожові кораблі. Виходили на радіозв'язок або ж телефонували просто на телефон.
«А куди ти сховаєшся, море ж вони контролювали, стояли ці сторожові кораблі, плюс їхня прикордонна служба. Вони давали коридор на вихід і контролювали нас постійно, поки ми не дійшли до Скадовська – і все», – розповідає Микола.
Микола Хавхун іде Чорним морем. Фото зроблене до окупації Криму в 2014 році
У Скадовську пригоди не закінчилися. Що робити з яхтою, яка прийшла з окупованого Криму, місцева влада не знала.
Силові структури були у розпачі, вони не знали, що з нами робити: звідки ти взявся, навіщо звідти вийшов
«Бачимо сині мигалки – я все зрозумів. Пришвартувалися. Забігли прикордонники, потім міліція, СБУ, контррозвідка, митниця... І пішли нас розгойдувати годин з п'ять, по черзі. Що, куди, звідки? Я кажу: «Ми ж свої! Ось судновий квиток український, український прапор, паспорти українські. Вийшли з окупованої території». Затримали на три доби до рішення суду. Склали два протоколи: перший – прикордонна служба, другий – митниця. Прикордонна служба – за перетин вільної економічної зони поза пунктами пропуску. За постановою Кабміну перетинати її можна було тільки суходолом: Каланчак, Чаплинка, Чонгар. Про особистий водний транспорт, про майно громадян і можливість його вивезення ніхто не подумав. Силові структури були у розпачі, вони не знали, що з нами робити: звідки ти взявся, навіщо звідти вийшов? Затримання вийшло цікавим. Яхта стояла біля причалу, там була цілодобова озброєна охорона, а мене під чесне слово випускали в місто гуляти. Я зобов'язався ввечері приходити і ночувати на яхті», – сміється Микола.
Однак за рішенням суду два штрафи на загальну суму майже 19 тисяч гривень кримчанину все-таки довелося сплатити. Після техогляду арешт із яхти зняли.
«Докручуй. Тепер кермо рівно, усе. Пішли», – командує Микола вже на воді.
Микола Хавхун керує перегоновою яхтою на Дніпрі
Микола виходить на воду на невеликій перегоновій яхті, щоб не втрачати навичок. А ще він навчає дорослих керувати вітрильниками.
Не хочу я вже в Криму жити, честно кажучи
«Тут потрібна добра координація рухів. Здається, що нічого не робиш, але працює все тіло: спина, м'язи преса, руки й ноги. Морем ходити цікавіше. Тут особливо не розженешся: миля туди, пів милі праворуч-ліворуч. Це такий спринт, автодром маленький. Але ходити потрібно й тут, щоб не втрачати навичок», – пояснює Микола, поки веде яхту Дніпром.
Саме улюблене хобі допомогло Миколі знайти друзів у Києві та розпочати нове життя. З Кримом у нього давно обірвалися всі зв'язки: батьки померли, діти виїхали, залишився тільки батьківський будинок і земля, на якій ґаздують чужі люди. Він уважно стежить за кримськими новинами й вірить, що саме збройна боротьба допоможе повернути півострів. Однак зізнається, що сам повертатися туди вже не планує.
«Я думаю, що ні. Заради чого? Щоб знову піднімати цю цілину? Якщо буде потрібно, якщо запросять у плані адміністрування чи якоїсь допомоги, – тоді так. А просто щоб там жити... Не хочу я вже там жити, чесно кажучи», – ділиться кримчанин. А от подорож на «Акселі» знайомими кримськими маршрутами Микола не відкидає.