Дванадцять років тому Росія окупувала Крим. Як усе відбувалося і чи можливо було запобігти захопленню Кримського півострова? Окупація 2014 року очима очевидців – кримчан, чинних військовослужбовців ЗСУ – у матеріалі Крим.Реалії.
Уродженець Сімферополя Євген Лешан на війні з 2014-го. Служив у ЗСУ в зоні АТО, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну повернувся до армії. Воював мінометником у Харківській області, дістав поранення ніг, два роки лікувався.
Після реабілітації Лешан повернувся на службу до свого підрозділу. Але знову був поранений, тепер на Запорізькому напрямку, і цього разу лікарям не вдалося зберегти ноги бійця.
Під час окупації Криму Євген був у Києві. Але спеціально поїхав до Сімферополя, щоб самому побачити так званий референдум.
Були катування струмом, імітації розстрілів: виводили на розстріл і стріляли холостимиВалід
«Найбільш яскраве враження – це на дільниці для голосування в мілітарній формі такий здоровий бичара, який уважно дивився на всіх і контролював, хто що робить. Люди тихо приходили з кам’яними обличчями переважно заповнювати бюлетені. Одна жінка хвалилася, що вона за Росію. Хоча, звісно, інших варіантів там і не було», – згадує військовослужбовець 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Євген Лешан.
Напливу людей на виборчих дільницях Євген тоді не помітив.
«Я був на одній дільниці, ходив вулицями, й ажіотажу я не бачив. Можливо, десь на дільницях був ажіотаж, можливо, його десь організували», – розповідає Євген.
У тій поїздці Кримом у березні 2014 року запам’ятався проукраїнський мітинг.
«Я поїхав Сотерівською долиною до Перевального, і там був мітинг кримських татар. Саме на підтримку України. Проти окупації. Стояли з плакатами і прапорами вздовж траси. Я підійшов до них і подякував за позицію», – каже Євген Лешан.
Кримчанин Валід із позивним «Крим» теж воює з 2014-го, бойове хрещення пройшов в Іловайську на Донбасі. Під час окупації Криму його викрали, утримували в будівлі ФСБ у Сімферополі, пізніше звільнили через розголос журналістів.
«Ти ж читати навіть не вмієш, як тобі зброю довірили?»Меджит
«Були катування струмом, імітації розстрілів: виводили на розстріл і стріляли холостими. І вже потім, коли зчинився галас, мене почали шукати. Це було саме в той час, коли у Криму зник син колишнього міністра оборони Гриценка (активіст Автомайдану Олексій Гриценко). Там був такий випадок, між моїм викраденням і його навіть доба не минула, і в українських ЗМІ був галас, що людей викрадають. Я думаю, що це, можливо, врятувало», – згадує Валід.
До викрадення Валід допомагав українським військовим, коли їхні частини у Криму блокували проросійські активісти та російські військовослужбовці. Був на мітингу 26 лютого 2014 року. Каже, що період окупації Криму запам’ятався людьми.
«Я щодня був у місті, в центрі, і я бачив цих людей. На жаль, чесно кажучи, було достатньо людей, які ходили зі стрічками-триколорами на лацкані. Це були сім'ї, діти, чоловіки з дружинами. Було видно, що серед місцевого населення було багато тих, хто чекав на Росію і були цьому раді, на жаль. Ходили маршами з прапорами-триколорами або навіть із радянськими», – розповідає Валід.
Кадровий військовий, кримчанин Меджит, із яким ми говорили про окупацію ще 2022 року в Авдіївці, теж згадує, як узимку 2014-го змінилися люди. Учорашні знайомі в мить стали чужими.
І саме з такими убогими Росія і провернула все цеСергій Костинський
«Був блокпост між Бахчисарайським районом і Севастопольським районом у населеному пункті Орлівка. Ми проїжджали з батьком у бік Севастополя, і там нас зупинили. Він у балаклаві був із СВД (снайперська гвинтівка Драгунова) напоготові. Зупиняє, я спочатку не впізнав його. Він каже: «Відкрийте бардачок, багажник для перевірки». Потім дивлюся, знімає вже балаклаву, кажу: «Сашо, це ти чи що?». Він каже: «Давай відкривай». Я кажу: «Так ти ж мене знаєш. Як? Мені не довіряєш чи що?». Він каже: «Такі правила». Потім емоції почали своє брати, і я кажу: «Ти ж читати навіть не вмієш, як тобі зброю довірили?». Менше з тим, брали будь-якогоь», – каже Меджит.
«Хто був ніким, той стане всім». Ці слова описують ситуацію у Криму під час окупації, пояснював кримчанин Сергій Костинський – зараз командир другого батальйону безпілотних систем «Серафими» 104–ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Усьому цьому можна було запобігти. Я на 100% упевнений у цьомуДмитро Делятицький
«Росіяни зробили ставку на корумпованих чиновників, політиків. Ні для кого не секрет, що Константинов (Володимир Константинов – нині спікер російського парламенту Криму) та Аксьонов (Сергій Аксьонов – нині російський глава Криму) – це були великі боржники до 2014 року. У них були проблеми з виплатою боргів своїм кредиторам, тому з ними було дуже легко домовитися. І саме з такими убогими Росія і провернула все це», – вважає Сергій Костинський.
Узимку 2014-го настав час нових можливостей, пояснював Сергій Костинський. Цими можливостями деякі кримчани спробували скористатися.
«Пам’ятаю таксистів, які раділи, що не доведеться платити кредити. Тобто багато було меркантильних. В окупації Криму для кримчан було мало ідеології. Пізніше люди зрозуміли, що насправді можливості вони втратили, а не здобули», – розповідав Костинський.
Окупацію Криму можна було б зупинити, переконаний генерал–майор, командир 30–го корпусу морської піхоти ЗСУ Дмитро Делятицький. 12 років тому – командир першого окремого батальйону морської піхоти ЗСУ у Феодосії.
Тобто військово-політичне керівництво країни знало, що Росія планує такі дії з вересняОлексій Неїжпапа
«На 100% відсотків можна було запобігти цій ситуації. Починаючи від охорони Керченського мосту і закінчуючи охороною аеродромів та аеропортів. Усьому цьому можна було запобігти. Я на 100% упевнений у цьому. Хтось не хотів цього робити або робилося все, щоб цього не відбувалося», – розмірковував Дмитро Делятицький 2022 року, за тиждень до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
РФ готувалася до окупації Криму роками, переконаний Делятицький. Увесь цей час російські спецслужби переконували командний склад ВМС України перейти на бік РФ.
«Проводилася дуже добре підготовча інформаційно-психологічна операція з боку Російської Федерації. І готувалася вона, я впевнений, задовго до січня–лютого 2014 року. Готували людей, обробляли, зокрема і керівний склад Військово-морських сил України», – вважає Делятицький.
Через роки севастополець, командувач ВМС України Олексій Неїжпапа переконаний, що тоді, 2014 року, слід було діяти рішучіше. Політичне керівництво України могло запровадити воєнний стан і задіяти Збройні сили. Як це сталося під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
«Існують правила застосування Збройних Сил. На той час вони були прописані. У кожного командира частини був певний комплект документів і певний сигнал до дій тієї частини під час певних ситуацій. Це бойові документи. Одна з розглянутих ситуацій – це спроба Росії захопити Кримський півострів. Просто треба було комусь додати набір цифр і букв і дати цей сигнал. І збройні сили запрацювали б як механізм», – розповідав в інтерв’ю 2025 року командувач ВМС України Олексій Неїжпапа.
Тим паче, переконував Неїжпапа, що деякі українські політики знали про плани Росії щодо захоплення Криму заздалегідь.
«Дехто з них потім мені зізнався, що ця інформація у них була ще у вересні 2013-го. Тобто військово-політичне керівництво країни знало, що Росія планує такі дії з вересня», – говорив Олексій Неїжпапа.
23 березня 2014 року Рада нацбезпеки України постановила вивести ЗСУ з Криму на материкову Україну. Окупація мала різний ефект. За даними виконувача обов’язків президента України 2014 року Олександра Турчинова, 70% українських військових у Криму перейшли на бік агресора. З іншого боку, з 2014-го багато кримчан стали на захист України. Станом на 2023 рік, у ЗСУ служило близько 10 тисяч кримчан. Із них можна було б сформувати дві окремі механізовані бригади.
