У Керчі вже другий рік поспіль скасовується смолоскипна хода на вершину гори Мітрідат, що проходила в місті щороку 8 травня. Чергову відмову від місцевої традиції місцева російська влада пояснила протиепідемічними правилами та введенням особливого протипожежного режиму.
Смолоскипна хода відбувалася в Керчі, починаючи з другої половини 1960-х років. Ця традиція проіснувала в первісному вигляді до 2014 року, поки сходи на гору Мітрідат не закрили на ремонт. У 2018 році хода вирушила іншим маршрутом, проте у 2019-му її скасували через «режим підвищеної готовності» у зв'язку з коронавірусом. Урочисте відкриття сходів було призначене саме на 8 травня, ще в березні в Керчі широко анонсувалося відновлення ходи, і рішення її скасувати стало несподіванкою для містян. Про те, що стоїть за керченською традицією і чому російська влада раз у раз її скасовує, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Голова підконтрольної Росії адміністрації Керчі Сергій Бороздін наприкінці квітня так пояснив скасування смолоскипної ходи:
«На превеликий жаль, у зв'язку зі складною епідеміологічною ситуацією нам було рекомендовано обмежити кількість учасників смолоскипної ходи до 50 осіб. Вважаю, що допустити до участі обмежену кількість осіб неправильно щодо всіх жителів і гостей нашого міста. У зв'язку з цим оргкомітет ухвалив складне рішення про перенесення смолоскипної ходи до покращення епідситуації. При цьому 8 травня, як і було заплановано, відбудеться відкриття Великих та Малих Мітрідатських сходів (час уточнюється), вхід на гору Мітрідат буде відкритий для всіх охочих. Акцентую вашу увагу на тому, що в цей вечір буде посилена охорона правопорядку на підставі запровадження особливого протипожежного режиму на всій території Республіки Крим. Використання смолоскипів заборонено! Рух транспорту з боку вулиці Пирогова на гору Мітрідат 8 та 9 травня буде заборонений».
Пізніше стало відомо про те, що на горі Мітрідат скасовані взагалі всі заходи, включаючи роздачу з польової кухні, вхід був закритий. При цьому російська влада не скасувала військовий парад та інші масові заходи, заплановані та проведені у Керчі 9 травня.
Білосніжні сходинки й будівельне сміття. Як виглядають Мітрідатські сходи в Керчі перед відкриттям (фотогалерея)
Старший науковий співробітник Інституту історії України, упорядник збірки з архівами КДБ з історії Криму Олег Бажан розповів Крим.Реалії, що історію Керчі під час Другої світової можна назвати унікальною.
‒ Тут велися кровопролитні бої, лінія фронту чотири рази проходила через місто. Уперше Керч була захоплена гітлерівцями в листопаді 1941 року, але вже в грудні її звільнили під час Керченсько-Феодосійської десантної операції. Саме поблизу Керчі висадка радянських військ відбувалася в дуже складних умовах, піхота висаджувалася прямо в крижане море, багато воїнів загинули не від куль, а від переохолодження. Тоді втрати радянських військ склали майже 42 тисячі осіб. Після встановлення в місті радянської влади наприкінці грудня 1941 року в місті відновив роботу і репресивний апарат: з січня до травня 1942 року радянські органи держбезпеки завершили слідчі справи на 1125 осіб. Серед них 75 були звільнені за відсутністю складу злочину, а 52 особи померли або загинули під час бомбардування керченської в'язниці.
Олег Бажан
За інформацією Олега Бажана, радянська влада також вдалася до етнічних чисток: були депортовані італійські, грецькі, турецькі сім'ї.
‒ Наприкінці січня 1942 року був сформований Кримський фронт, який зробив три спроби наступу вглибину півострова. Втрати цього фронту на кінець березня становили 1,8 мільйона осіб, тобто саме з Керчю пов'язані одні з найтрагічніших подій у Другій світовій війні та одна з найневдаліших для Червоної армії битв, що увійшла в історію як Керченська катастрофа. Навесні 1942 року становище радянських військ у Криму стало дуже важким, і під натиском Вермахту війська Кримського фронту почали відступати на Таманський півострів. Туди вдалося евакуювати лише 120 тисяч осіб, а інші підрозділи, що прикривали відхід, не змогли переправитися і спустилися в Аджимушкайські каменоломні. Там вони сховалися разом із місцевими жителями й упродовж п'яти з половиною місяців продовжували героїчну й трагічну боротьбу.
Олег Бажан зазначає, що Керч звільнили під час Керченсько-Ельтигенської десантної операції з жовтня 1943 року до квітня 1944 року, при цьому в самому місті під час боїв були знищені близько 80% усіх будівель, а від стотисячного населення залишилася лише мала частина.
Журналистка из Керчи Елена Лысенко объясняет, почему традиция ежегодного факельного шествия 8 мая была так важна для керчан.
– На горе Митридат есть Вечный огонь, и там же стоит Обелиск славы – первый памятник погибшим во Второй мировой войне, установленный еще в 1944 году. То есть, еще война не закончилась, а памятник уже стоял. Начиная с 1967 года родилась такая традиция, когда люди накануне вечером 8 мая, в темное время суток, чтобы было видно огни факелов, поднимались на гору. С каждым годом традиция набирала все больше оборотов, и как раз в украинский период это уже было яркое зрелище с огромным количеством участников – до 10-15 тысяч человек. Кроме того, на горе устраивали театрализованное представление. Конечно, для каждого керчанина это очень много значило, поскольку у города была какая-то своя традиция, которая отличалась от других. Разумеется, она привлекала внимание приезжих: много туристов из других городов и стран специально приезжали посмотреть на факельное шествие.
Олена Лисенко
Журналістка з Керчі Олена Лисенко пояснює, чому традиція щорічної смолоскипної ходи 8 травня була так важлива для керчан.
‒ На горі Мітрідат є Вічний вогонь, і там же стоїть Обеліск слави ‒ перший пам'ятник загиблим у Другій світовій війні, встановлений ще у 1944 році. Тобто, ще війна не закінчилася, а пам'ятник вже стояв. Починаючи з 1967 року, народилася така традиція, коли люди напередодні увечері 8 травня, в темний час доби, щоб було видно вогні смолоскипів, підіймалися на гору. З кожним роком традиція набирала все більших обертів, і саме в український період це вже було яскраве видовище з величезною кількістю учасників ‒ до 10-15 тисяч осіб. Окрім того, на горі влаштовували театралізовану виставу. Звичайно, для кожного керчанина це дуже багато означало, оскільки в міста була якась своя традиція, що відрізнялася від інших. Зрозуміло, вона привертала увагу приїжджих: багато туристів з інших міст і країн спеціально приїжджали подивитися на смолоскипну ходу.
Олена Лисенко згадує, що виставу завершував масштабний феєрверк.
‒ У підсумку ця традиція стала сприйматися керчанами як один із символів міста. Цього року, наскільки я знаю, молодь намагалася зібратися в центрі Керчі, але влада нічого не дозволила ‒ навіть були погрози, що почнуть затримувати, якщо хтось зі смолоскипами з'явиться. Молоді люди вмикали музику й чекали хоча б салюту, але так нічого і не сталося, вони просто розійшлися. При цьому смолоскипну ходу посилено готували у квітні, писали, що вона буде, і тепер це виглядає дуже дивно. Хіба у квітні влада не знала, що ситуація з коронавірусом залишиться такою ж? Мені здається, це говорить про те, що причина скасування, швидше за все, якась інша. Зрозуміти логіку нинішньої влади в Криму я не можу, вона виглядає зовсім непослідовною. Те, що в Росії одягають дітей у гімнастерки й проводять паради ‒ цьому епідеміологічна ситуація не заважає?
Олена Лисенко припускає, що смолоскипна хода була скасована за якоюсь вказівкою зверху, й влада Керчі не була самостійна у цьому рішенні.
‒ Швидше за все, традиційний для міста захід не дуже вписується в загальну лінію, як треба святкувати День Перемоги, яку визначають у Кремлі. Можливо, смолоскипи дійсно нагадують їм якусь ходу на материковій Україні, і вони не хочуть цю паралель проводити. Повторюся, зрозуміти логіку цих людей складно: у Росії працює велика машина пропаганди і, можливо, смолоскипна хода не підходить їм саме як пропагандистський захід.
Втім кримський історик і політолог Олександр Севастьянов пропонує не шукати у скасуванні смолоскипної ходи в Керчі прихованих причин.
Олександр Севастьянов
‒ Я думаю, пріоритет треба віддавати версії щодо епідеміологічної ситуації. Все ж таки 8-9 травня ‒ це кінець травневих свят, які цього року були десять днів поспіль, і тому, безумовно, наплив туристів був дуже великий. Провести два масових заходи і 8 травня, і 9 травня було б просто безвідповідально. Якщо питання проведення параду 9 травня вирішується на федеральному рівні, то проведення смолоскипної ходи перебуває у віданні міської влади. Тому вони вирішили не ризикувати, а обмежити ходу участю тільки 50 осіб було б дійсно трохи дивно, тим більше що це керченська міська традиція. Все одно б зібралося багато людей. Словом, на мій погляд, це було усвідомлене й виправдане рішення.
Загалом Олександр Севастьянов не бачить причин, через які традицію смолоскипної ходи взагалі скасували б надалі, поза контекстом карантинних та інших обмежень.
(Текст підготував Владислав Ленцев)