«Людину росіяни на кордоні передали. Наші тебе зустріли, загорнули у прапор, привезли в лікарню, а потім кажуть: «Так ти ж не був у полоні», – так описує систему роботи українського уряду колишній політв'язень Костянтин Давиденко, який провів у російському ув'язненні сім з половиною років. Про те, що не так із процедурами в роботі українських чиновників і з якими бюрократичними проблемами стикаються українці, які пережили російські в'язниці, – читайте в цьому матеріалі.
«Не людиноцентричні»
В Україні існує процедура встановлення факту незаконного позбавлення волі внаслідок російської збройної агресії. Спеціально створена комісія розглядає звернення і виносить рішення – чи справді людина опинилася в російських катівнях через війну, чи її туди відправили за реально скоєний кримінальний злочин.
Як встановили правозахисники з «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» в результаті своїх спостережень, зараз частка відмов комісії для цивільних осіб становить від 30 відсотків до половини від усього обсягу заяв, що надходять. При цьому головною проблемою є підхід, згідно з яким тягар доведення перебування в російській неволі покладається виключно на заявника.
Це не людина накликала цю ситуацію. Вона не мала в ній опинитися. Прийшла окупація, і держава не впораласяІгор Котелянець
У багатьох випадках заявники позбавлені такої можливості, бо їх, наприклад, тримали в статусі «інкомунікадо» і потім випустили, не вручаючи жодних довідок, що підтверджують факт позбавлення волі.
«Усе ж таки держава не змогла захистити, допустила окупацію. Це не людина накликала цю ситуацію. Вона не мала в ній опинитися. Прийшла окупація, і держава не впоралася. Проте у держави є шанс впоратися, якщо людині, яка пережила незаконне ув’язнення, катування тощо... надати соціальний та правовий захист. А її зустрічає перелік абсолютно не людиноцентричних вимог. Те, що можна змінити в підходах комісії на даний момент, – це за замовчуванням не «не довіряти» людині і не ставити їй вимогу «а доведи», – наголосив голова «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець.
Ігор Котелянець
Бюрократичні кола пекла
Експерти зазначають, що комісія насправді має інструменти отримання необхідної інформації, зокрема шляхом самостійного надсилання запитів до українських правоохоронних органів, проте вони цим потенціалом не користуються.
«Я отримую відповідь від комісії, що для розгляду заяви мені треба дізнатися номери кримінальних справ, які завела Нацполіція, а також вказати, у якому підрозділі та на якому етапі вони перебувають. При тому, що до складу цієї комісії входять представники Національної поліції, для яких не складе труднощів отримати таку інформацію, а для мене це чергові кола пекла», – розповідає Геннадій Ажжеуров, колишній в'язень російської колонії в Оленівці на окупованому Донбасі, який уже четвертий рік намагається домогтися визнання факту свого ув’язнення незаконним.
Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року
При цьому, за словами правозахисників, робота українських чиновників залишається максимально непрозорою. Коли заявнику відмовляють, то замість мотивованого рішення йому надсилають листа із загальними фразами, які не допомагають йому ні виправити ситуацію, ні оскаржити рішення в суді. У підсумку суд усе одно змушує комісію розглядати заяву заново і повідомляти заявнику мотивоване рішення, що лише створює зайве навантаження для всіх сторін і нікому з них не приносить користі.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Морпіх із Криму про російський полон: «Били молотками з літерами Z і V, ніби таврували»Допомога – не факт
Кінцевою метою боротьби за визнання факту незаконного позбавлення волі є отримання соціальних виплат від держави. Однак, як з’ясували правозахисники, досить часто люди, які подали заяву на отримання матеріальної допомоги, замість виплат від Міністерства розвитку громад та територій України отримують повне ігнорування.
Відсутність у законі конкретних строків не звільняє державу від обов’язку здійснення виплатКатерина Левченко
В окремих випадках – відписки про те, що законом не встановлено терміни виплат, тому нема чого й квапити.
«І це може тривати впродовж не одного року… Згідно з аналізом чинного законодавства та судовою практикою, навіть якщо законодавством не встановлено строк певної виплати, вона має бути виплачена протягом тридцяти днів із дня надходження відповідної заяви. Відсутність у законі конкретних строків не звільняє державу від обов’язку їх здійснення», – пояснила головна юристка «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Катерина Левченко.
Катерина Левченко.
Також вона додала, що окремо постає проблема отримання таких виплат за довіреністю. Це вкрай актуальна проблема для родичів політв'язнів на окупованих територіях, які не можуть особисто виїхати для отримання грошей. Водночас Міністерство розвитку громад та територій України висуває до таких довіреностей певні претензії, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Шпигуноманія» Росії в окупації: українці отримують по 10-16 роківЄ куди змінюватися
Експерти зазначили, що в уряду все ж таки є досягнення щодо вдосконалення цього процесу. Зокрема, у комісії змінили форму заяви, яка тепер стала зрозумілішою для людей, що готують свої звернення.
Правозахисники закликають на цьому не зупинятися і зробити обов'язковою вимогу надавати обґрунтування відмов, змінити своє ставлення до заявників на більш людиноцентричне, самим докладати більше зусиль для отримання доказів незаконного позбавлення волі, а також нормалізувати виплати тим постраждалим, яким вони належать за правом.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: За зачиненими дверима. Кого та як у 2024 році судили у КримуЦей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.