Кримська франшиза кольору хакі

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

До Криму торік під покровом ночі проникли не лише «зелені чоловічки», але і російські рублі. Адже вони так само «інкогніто» завозились на броньованих КамАЗах) через Керченську протоку під посиленою охороною. А згодом, приблизно рік потому, тут почало укорінюватись те, що майже «гармонійно» поєднало гроші і військову службу. Тобто ще один відносно «чесний» спосіб заробляння грошей на тих, хто геть не прагне потрапити на військову службу чи, навпаки, воліє туди будь-що ​потрапити. Виявляється, цим бізнесом під благими намірами правової допомоги в Росії вже займаються аж 2008 року, коли в столиці Башкирії місті Уфа виник перший осередок цієї компанії. Утім, про все за порядком.

Абревіатура ВЛК (військово-лікарська комісія) добре знайома військовим пенсіонерам усього пострадянського простору. Геть усім без винятку – від рядового і до маршала. Сам факт проходження ВЛК знаменує важливий етап у їхньому житті. Адже саме після цієї обов’язкової «натурної» процедури, як правило, у стінах гарнізонного госпіталю у служивого люду розпочинаються інші, цивільні, «відставні» будні.

Декілька місяців тому в цієї класичної ВЛК у Криму з’явився такий собі «клон» – військово-лікарська колегія. Щоправда, у колегії, як з’ясувалось на місці, дещо інше функціональне призначення – юридичні, медичні консультації, правовий захист. І опікується новостворена, по суті комерційна, організація не військовими пенсіонерами, а здебільшого молодими людьми, тобто потенційними вояками. Офіс екзотичної для Криму неурядової організації, яка, окрім всього іншого пропонує ще й вигідний франчайзинг, розмістився в Сімферополі на вулиці Севастопольській. А очолює кримську філію фаховий лікар-терапевт, а за другим дипломом – ще і юрист Олександр Дяченко. Взятись за цю незвичну справу його спонукало безробіття.

«До «воз’єднання» з Росією, – розповідає чоловік, – очолював один із медичних центрів (Центр репродуктивної медицини – КР) у Сімферополі, працював там головним лікарем. Потім так сталось, що звідти вимушений був піти. Залишився без роботи. Почав шукати, спробував знайти себе у різних місцях. Зрештою, зрозумів, що торгувати холодильниками – це не моє. Нецікаво і нудно. Випадково в інтернеті натрапив на цю фірму (ВЛК – КР), вирішив у ній застосувати знанні, які накопичились за всі роки. Поїхав безпосередньо в центральний офіс ВЛК до Уфи, пройшов там навчання. Повернувся і почав потроху тут працювати».

Робота Дяченка окреслена статутом компанії, яка наразі має 25 філій у всій Росії – від Москви, Санкт-Петербурга до Южно-Сахалінська. І зводиться ця робота виключно до послуг, зокрема допомоги при знятті з військового обліку при переїзді на нове місце обліку, зі складання документів для отримання відтермінування від служби в армії, військового квитка, підготовки письмових юридичних довідок, заяв і позовів до суд, інших органів, які опікуються захистом прав громадян тощо. Зрозуміло, робиться все це не з чистих альтруїстичних мотивів, а за заздалегідь укладеною угодою. Така угода може укладатись як на півроку, так і на декілька років і передбачає взаємні зобов’язання, в тому числі й фінансові. Причому, чималі – від 10 до 100 тисяч рублів, залежно від конкретної ситуації. Щоправда, передує цьому безкоштовна ознайомча консультація, де відразу визначається: до снаги ВЛК розв'язати в рамках законних правил проблему клієнта чи ні. І лише після цього сторони за всіма пунктами «тарифікують» перелік послуг і їхні часові терміни.

«Нині, – продовжує Дяченко, – часто телефонують і просять допомогти якнайшвидше отримати військовий квиток, бо роботодавці цього вимагають. Інакше погрожують звільнити. Я змушений їм (клієнтам – КР) пояснювати, що не можу прискорити цю процедуру у військкоматі, бо ця процедура – прерогатива військкоматів. Водночас проблему створили самі ж військкомати. Чому вони не пояснили людям положенням трудового законодавства? Зокрема, що при працевлаштуванні, укладанні трудової угоди молодим людям достатньо було надати військово-обліковий документ. Тобто не обов’язково військовий квиток, а, скажімо, приписне свідоцтво. А то ж люди, не знаючи цього, ледве не бились у чергах перед дверима військкоматів за військовими квитками».

Приходять на консультацію до мого співрозмовника і молоді кримчани віком 25-27 років. За російським законом №53-ФЗ від 28 березня 1998 року «Про військовий обов’язок і військову службу», вони, виявляється,
підлягають призову на строкову службу. Хоча раніше їм казали, що в Україні максимальний призовний вік – 25 років (відповідно до ухваленого в січні 2015 року ВР України закону про вдосконалення порядку проходження військової служби, максимальний вік призовника так само збільшений до 27 років, а мінімальний – з 18 до 20 років). У таких випадках Дяченко рекомендує своїм клієнтам не баритись із відвідуванням військкоматів – аби стати на військовий облік. Інакше через відсутність законних підстав щодо відстрочки вони можуть запросто наразитись на штраф, далі вже кримінальну статтю, відтак в’язницю.

Телефонують до офісу ВЛК також військові пенсіонери. Нещодавно звернувся по допомогу офіцер запасу Микола з Севастополя. Аби, як-то кажуть, поплакатись у жилетку. Виявляться, літню людину привселюдно «послав на три букви» не хто інший, як персонально міський військком. Буцімто, тільки за те, що той наполіг виправити у військовому квитку сина помилку (записали не ту військово-облікову спеціальність). Дяченко підтримав скривдженого лише вербально і довго оборювався щодо відсутності у військкома «офіцерської честі».

Є серед клієнтів представника кримської ВЛК і контрактники. Ті переважно скаржаться на своє армійське начальство чи умови проходження служби. Як, приміром, матрос Д. із Перевального Сімферопольського району. Хлопець тільки-но навесні підписав контракт із російським Міноборони, нині ж налаштований його розірвати. Мовляв, замість військової науки змушений копати ями, розвантажувати машини. «Я йому порадив, – продовжує Дяченко, – принести мені сам контракт, щоб вказати на ті пункти, що конкретно розходяться з вимогами чинного 53-го закону. Однак той закон виписаний так, що у військослужбовця за контрактом фактично немає жодних прав».

Схоже, що появі ВЛК не зовсім зраділи в республіканському військкоматі. Навіть спробували «нацькувати» на потенційних конкурентів правоохоронців на ниві «призовних послуг». Помічник республіканського військкома Євген Григоренко у коментарі Крим.Реалії розповів тоді про факт видачі призовникам тутешньою ВЛК буцімто «юридично необґрунтованих» довідок про стан здоров’я. Нині ж Григоренко вже не «в темі», бо ще в серпні звільнився з роботи. Знову ж, через гроші, вірніше «смішні гроші», які він отримував на тій посаді. А ще – через невиконання деяких інших обіцянок тамтешнім російським начальством. Замість Григоренка невдовзі призначили помічником військкома іншого відставника. Але вже не кримського, а приїжджого, з Кубані. Той, зрозуміло, більш адаптований до рідних йому російських порядків.

Степан Шляхов, військовий експерт

Погляди, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції