Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Україна активізувала роботу з повернення анексованого Криму. Макроекономіка, з одного боку, дає Києву і його союзникам шанс, а з іншого – ставить Кремль перед складним вибором: або російська еліта позбудеться «токсичного активу», або полетить у прірву разом з ним. Рахунок пішов на місяці.
Президент Петро Порошенко підписав указ про створення у складі Представництва Президента України в АРК служби з деокупації півострова. Міністр фінансів Наталя Яресько в Давосі (до речі, російське керівництво туди не поїхало) повідомила, що Київ має намір посилити роботу для повернення втраченої території. І це на тлі нещодавніх заяв глави держави щодо майбутнього женевського формату переговорів зі звільнення півострова. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков у відповідь наголосив, що питання Криму «не існує», чим зайвий раз підкреслив неадекватність у сприйнятті ситуації. Кремлівський «ад'ютант» давно вже озвучує чергові фрази, не особливо вдумуючись у сенс сказаного.
Які важливі висновки ми можемо зробити з поточного політичного процесу? Перше: «громадянська блокада» (при всіх її недоліках) повернула тему Криму в політичний порядок денний. Відтепер питання звільнення щільно зав'язане на правах кримськотатарського народу. Він – золота акція в руках Києва, якою потрібно правильно скористатися, з максимальною користю для державних інтересів. Повернення півострова законному власнику поступово стає реальністю, а не просто політичним гаслом.
«Хитрий план» Москви з тріском провалився. Про Крим не забули, і Москві нічого не пробачили
Друге. Київ відчуває себе більш впевнено на «східному фронті». Адже спочатку Кремль затівав бійню на Донбасі як відволікаючий маневр щодо Криму і з метою дестабілізації політичного життя в країні. Тепер ми можемо констатувати, що «хитрий план» Москви з тріском провалився. Про Крим не забули, і Москві нічого не пробачили. Представник Кремля Борис Гризлов приїхав до Києва не для того, щоб «диктувати умови капітуляції», як це прагнула піднести російська пропаганда. Він приїхав, щоб передати якесь примиренське послання від російського президента Володимира Путіна. Мовляв, давайте жити дружно. І все це дійство супроводжувалося масовими закликами «ватників» про «дружбу» з українцями.
Путін борсається між двох вогнів: з одного боку, «Кримнаш» та особисті комплекси престарілого мачо, а з іншого – сувора реальність поразки в «гібридній війні» проти України. Ситуативне «примирення» неможливе. Кремль не залишить Україну в спокої. Раз силою звалити не вийшло, зроблять ставку на внутрішні бродіння, але цей черговий «хитрий план» – ще більш убогий, ніж попередні.
Третє. В черговий раз змушені заспокоїти вітчизняних «зраднюків». Ніякої «змови» щодо Криму чи України взагалі між Кремлем і Вашингтоном немає. Незважаючи на те, що колишні крики про «злив» півострова виявлялися інсинуаціями, деякі продовжують в них вірити. Частково це можна пояснити активністю мережевих «пропальщиків» на московській зарплаті. Після нещодавньої зустрічі кремлівського емісара Владислава Суркова з представником Держдепартаменту Вікторією Нуланд піднялося чергове виття. Нібито Москва і Вашингтон спільно «змусять» Київ дати терористам особливий конституційний статус і взагалі «поділять» Україну.
У внутрішній політиці Росії відбувається процес десакралізації «Кримнаша». Він вже на фінішній прямій
Четверте. У внутрішній політиці Росії відбувається процес десакралізації «Кримнаша». Він вже на фінішній прямій. Пропагандистський запал від анексії української території згас остаточно. Тема Криму не викликає захоплення у російських обивателів. Навпаки, з кожним днем наростає роздратованість і розуміння того, що вкрадений півострів став однією з основних причин зниження рівня життя. Частково це можна простежити за зміною настроїв користувачів різних «патріотичних» інтернет-ресурсів. Наприклад, на відомому «мега-ватяному» порталі «ЯПлакал'» анексований Крим і його жителів поливають останніми словами.
Опитування громадської думки показують, що росіян тепер більше турбують економічні проблеми. Холодильник поступово став переборювати телевізор. Представники російського Радбезу вже поставили на перше місце фінансові проблеми регіонів, хоча раніше акцент робили на «зовнішні загрози». Якщо в 2014 році кремлівські «стратеги», одурманені «Кримнашем», на повному серйозі міркували, які б ще території вкрасти, то на початку поточного судомно роздумують над секвестром бюджету. Звичайно, вірити російським соціологам на 100% не варто. Швидше за все, кремлівські «системні ліберали» тиснуть на «силовиків», вимагаючи коригування політичного курсу. Такі «опитування» – один з аргументів в апаратній дискусії.
Якщо у кремлівського керівництва залишилося хоч трохи олії в голові, то питання з Кримом і взагалі захопленими українськими територіями їм бажано вирішити упродовж найближчих 6-9 місяців. У російській економіці почалися незворотні процеси. Вона потребує не просто скасування санкцій, а західних кредитів і технологій, які можна отримати, тільки залишивши Україну в спокої. «Кримнаш» подібний до запаленого апендиксу: його потрібно своєчасно «вирізати», щоб врятувати весь організм.
Сумнівно, що Путін прислухається до голосу розуму і добровільно почне переговори щодо Криму
Сумнівно, що Путін прислухається до голосу розуму і добровільно почне переговори щодо Криму. Рівень його політичної та управлінської компетентності можна простежити за гучними заявами про те, що «за ціни бареля в 80 доларів світова фінансова система зруйнується» і росіянам вигідний дорогий долар, оскільки «грошей у бюджеті стало більше». Як би дивно не здавалося, але керівництво країни, що володіє ядерною зброєю, на очах у всього світу занурюється в політичну та економічну деменцію.
Андрій Заремба, кримський політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
